Чи нагадує Київ–2025 Берлін–1945

«Бійці СВО аж ніяк не гірші від ветеранів Великої вітчизняної війни», – заявив нещодавно Путін. Фактично намагання прив’язати «СВО» до «ВВВ» почалося в Росії задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Згадаймо хоча б сумнозвісний лозунг «Можемо повторити», який з’явився ще у 2010-х тощо.

Хоча одразу було зрозуміло, що це не працює. Принаймні через те, що жодних натовпів добровольців у лютому 2022 року на російських вокзалах, які під звуки «Прощання слов’янки» відправлялися б у бік України, не було помічено. Про жодне народне єднання у стилі «Вставай, страна огромная!» не йшлося. Але есвеошну сову пропаганда вперто напинала на глобус Другої світової війни.

Доходило до смішного. На початку повномасштабного вторгнення, наприклад, був тренд публікувати витяги з наказів про подвиги героїв Другої світової на території України і прив’язувати їх географічно до «подвигів героїв СВО». Подавалося це в контексті «у тому самому місці так само нащадки продовжують славу дідів». Протрималося це не довго. Бо одразу стало зрозуміло, що дідам було б щонайменше соромно за такі «подвиги».

Хронологія «перемог другої армії світу»

Зокрема, й із суто хронологічного погляду. Наприклад, 25 грудня 2025 року – 1401 день із початку повномасштабного вторгнення. Для порівняння: на 1401-й день Великої вітчизняної Третя і П’ята ударні армії Першого Білоруського фронту вже увірвалися в північно-східні передмістя Берліна. У місті військові школи припинили заняття, а курсанти та обслуговчий персонал відправлені в окопи. В місті оголосили тотальну мобілізацію чоловіків від 15 до 65 років включно. Чи нагадує Київ–2025 хоч якось Берлін–1945?

Звісно, таких історичних паралелей з’явиться значно більше в січні, коли виповниться 1418 днів (саме стільки тривала «Велика вітчизняна війна») «СВО». Проте навіть не зараз, а ще влітку 2022-го можна було впевнено сказати, що бліцкриг України в Путіна провалився.

Є й інші підрахунки. 500 днів Великої вітчизняної війни (4 листопада 1942 року). У цей час радянські війська були в Сталінграді – 6-та армія фельдмаршала Паулюса вже фактично була втягнута в пастку. Іде підготовка операції «Уран» (оточення, яке почнеться за два тижні). Приблизно за 80 днів після цього – повний розгром вермахту під Сталінградом і фактично стратегічний перелом у всій війні. У 500-й день війни Росії проти України (8 липня 2023 року) так і не захоплено жодного насправді великого міста. Фронт перебуває на лінії 2022 року. 

1000-й день Великої вітчизняної (18 березня 1944 року): майже вся Україна звільнена від німецьких окупантів. Червона армія веде масштабний наступ (Проскурівсько-Чернівецька операція), виходить до кордонів Румунії. Вермахт відступає по всьому фронту.

1000-й день «СВО» (20 листопада 2024 року): російські війська відчувають позиційне виснаження без оперативного прориву і все ще не мають жодної стратегічної ініціативи. Лінія фронту фактично не змінилася.

На 1500-й день (11–12 березня 2026 року), можна не сумніватися, ситуація буде такою самою. Відчувають це вже і в Росії, але своєрідно. Пропагандист Соловйов, обговорюючи тему, що незабаром війна в Україні зрівняється за тривалістю з Великою вітчизняною, порушив питання, чому Росія за такий самий відтинок часу не досягла подібних результатів. І знайшов відповідь: «тому що не вся Росія воює. Путін, уряд і губернатори воюють, а далі «вниз» – ні. Ви що, настрій людям псувати? У нас новий рік! Не на фронті біда – в тилу біда».

«Два майори» проти міністра оборони

Натомість Путіну, як і раніше, також продовжують створювати ілюзію перемоги. Він уперто продовжує святкувати «взяття» Куп’янська. Бо про це йому вже доповів не тільки начальник Генштабу Герасимов, а й міністр оборони Бєлоусов (який казав із трибуни Держдуми, що «помилятися можна, брехати –ні»).

На їхню брехню вказав (навіть, візуально) Президент України Володимир Зеленський, Головнокомандувач ЗСУ Сирський. Минулого тижня до них доєдналися і провідні військові z- ресурси. Армія РФ втратила «немалу частину плацдарму на західному березі річки Оскол, яка протікає через місто, зокрема, села Кондрашівка, Радьківка і Московка», пише близький до МО РФ телеграм-канал «Рибарь», додаючи, що «в самому Куп'янську ситуація, м'яко кажучи, гірша за критичну, і на східному березі теж». За його даними, «наша оборона має осередковий характер і не зникла остаточно тільки завдяки роботі дроноводів до зносу». «Рибарь» також звертає увагу на ціну, яку доводиться платити армії РФ під Куп'янськом, щоб «реалізувати неправдиві доповіді» Путіну: «один із підрозділів, що діють тут, тільки за грудень утратив майже півтори сотні бійців. Нормального закріплення в місті, втім, не було ні до, ні після заяви про звільнення... Через неправдиві доповіді про ситуацію нагору, резерви, які «не знадобилися» для взяття і зачистки Куп'янська, були перекинуті на інші ділянки», – додає він. Інформацію про проблеми під Куп'янськом підтверджує і z-канал «Два майори». «Фактично ні Піщане, ні Курилівка, ні Петропавлівка – не наші... З напрямку прибрали резерви, наші не змогли нормально закріпитися навіть на реально досягнутих рубежах». А за інформацією «Военного Осведомителя», ЗС РФ загалом «втратили майже всю територію міста».

Звісно, Путіну й надалі можуть малювати такі «перемоги», але до чого це вже веде – зрозуміло. Те, що війна «другої армії світу» проти «що там тієї України» замість «трьох днів і святкового концерту Газманова на Хрещатику» триває вже стільки ж, скільки Велика вітчизняна війна – прямий доказ не тактичного, а стратегічного глухого кута, в якому опинився Путін.

Вони вже напряму зіштовхнулися з тим, що військовий теоретик Сунь-Цзи назвав проблемою «тривалої війни». У своїй книзі «Мистецтво війни» він описав її так: «Якщо перемоги доводиться домагатися довго, зброя притупляється, і вістря обламуються; довга облога фортеці виснажує сили війська. Ще не бувало, щоб тривала війна була вигідна державі. Тому той, хто досконально не розуміє шкоди від військових дій, не може до кінця зрозуміти і їхньої користі».

Єдина людина, яка «розуміє» користь цієї війни, й досі вперто наполягає на досягненні «всіх цілей СВО» і до того ж вважає, що його «бійці аж ніяк не гірші від ветеранів Великої вітчизняної», – його деградація просувається значно швидше, ніж вони в Україні.

Макс Мельцер