Економіка відновлення: чому Україні потрібно зробити ставку на будівництво

Україна живе в умовах війни. Але паралельно ми вже формуємо фундамент післявоєнної економіки.

Будівництво – це поняття, яке можна розуміти як буквально, так і ширше. Ми зводимо не лише будинки – ми будуємо себе, свої родини, свою країну і нове суспільство.

По суті, це навіть більше, ніж галузь економіки. Це – підхід. Одні будують, інші руйнують. І сьогодні для України принципово важливо зробити вибір на користь будівництва як основи відновлення після повномасштабної війни.

Водночас будівництво – це частина реального сектору економіки, яка створює нову додану вартість. Воно перетворює сировину і матеріали на готовий продукт – житло, інфраструктуру, виробничі об’єкти. І за рівнем доданої вартості це одна з найсильніших галузей.

Саме тому будівництво дає суттєві надходження – як до державного бюджету, так і бюджетів міст та громад.

Якщо подивитися на цифри, частка будівництва у ВВП зазвичай коливається від 2 відсотків у кризові періоди до 5–6 відсотків у періоди активного розвитку.

Але оцінювати роль галузі лише за цією цифрою – помилка.

Будівництво напряму пов’язане з більш ніж 20 суміжними галузями – від видобутку сировини і промисловості до транспорту, логістики, ІТ і сервісів. Тобто кожен новий будівельний проєкт запускає ланцюгову реакцію в економіці.

Це так званий мультиплікаційний ефект, коли одна гривня в будівництві генерує у 6–10 разів більший економічний результат у суміжних галузях.

Це добре видно на прикладі синергії з металургією. Україна має потужний гірничо-металургійний комплекс і одночасно величезний попит на будівництво. Поєднання цих чинників може стати основою конкурентоспроможності української економіки.

Є ще один показовий факт. У 2025 році близько 30 відсотків економічного зростання України забезпечила саме будівельна галузь. Фактично кожна третя гривня приросту ВВП була сформована завдяки будівництву.

І це в умовах війни.

Це означає, що потенціал галузі після її завершення буде значно більшим.

Окремо варто сказати про ресурсну базу.

Україна геологічно розташована на Українському кристалічному щиті – одному з найбагатших у Європі за запасами будівельної сировини. Це граніти, базальти, кварцити, гнейси, лабрадорити.

Ці матеріали використовуються у виробництві бетону, дорожньому будівництві, фундаментних конструкціях, облицюванні та сучасних утеплювачах.

Тобто це не просто природні ресурси. Це основа для створення повноцінного будівельно-промислового кластеру: від видобутку до виробництва матеріалів і кінцевого будівництва.

Фактично йдеться про можливість створити в Україні замкнутий цикл із високою доданою вартістю, щоб працювати не тільки на внутрішнє відновлення, а й на експорт.

У перспективі це може стати окремою точкою економічного зростання і частиною нової логістичної архітектури країни та дозволити Україні претендувати не лише на роль країни відновлення, а й на роль постачальника будівельних матеріалів і готових рішень для європейського ринку.

Тобто ми маємо всі передумови, щоб будувати не лише більше, а й дешевше і швидше, ніж багато інших країн.

Сьогодні значна частина нашої металургії працює на експорт напівфабрикатів із низькою доданою вартістю. Але інтеграція металургії в будівельні проєкти і виробництво матеріалів дає змогу суттєво збільшити додану вартість і залишати її всередині країни.

Це – питання економічної стратегії.

Якщо говорити про практичні напрями, де будівництво вже сьогодні формує основу відновлення, їх декілька.

Перше – створення повноцінного житлового середовища для внутрішньо переміщених осіб. Не тимчасових рішень, а нормального простору для життя.

Друге – відновлення критичної інфраструктури: енергетики, транспорту, залізниці.

Третє – реіндустріалізація: будівництво нових підприємств і виробництв.

Четверте – оборонна інфраструктура.

П’яте – житло для військових.

Шосте – відновлення українських міст.

Сьоме – створення нової логістичної системи, яка поєднає українські порти з європейською інфраструктурою.

Якщо ці процеси будуть системно запущені, будівництво може стати одним із ключових драйверів економіки.

У найближчі 5–10 років його частка може зрости до 5–10 відсотків ВВП, а внесок у економічне зростання – до 40–50 відсотків.

Після війни Україна або стане країною, яка будує, або залишиться в логіці відновлення втрат. Цей вибір ми маємо зробити вже зараз.

Віталій Кім, начальник Миколаївської обласної військової адміністрації України

Фото: Freepik

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства