ОГХК: “Титанічна” боротьба за майбутнє
Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК) – один з найбільших виробників титанової сировини у світі. Утворилась у 2014 році шляхом об’єднання потужностей Вільногірського гірничо-металургійного комбінату у Дніпропетровській області та Іршанського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Раніше ці комбінати орендували структури з орбіти Дмитра Фірташа. Потім держава повернула контроль над підприємством і з 2019 року намагається його приватизувати, поки безуспішно.
Через суди з Фірташем, гучні скандали довкола рішень менеджменту, звинувачення в корупції та виробничих звʼязках із державою-агресором, інвестори не поспішають приходити на конкурс. Хоча й цікавляться перспективним активом. Сьогодні на підприємстві працює нова управлінська команда, яка обіцяє під пильним наглядом держави знайти нарешті компанії нового ефективного власника.
Як тривають пошуки інвесторів та як працює центр титанової індустрії України у воєнний час, кореспондент Укрінформу вивчав під час поїздки на Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області.
“ЗОЛОТІ” УКРАЇНСЬКІ ПІСКИ, ЯКІ ПОТРІБНІ УСЬОМУ СВІТОВІ
Україна є одним із лідерів видобування титанової сировини. Виробничі потужності компанії становлять більше півмільйона тонн сировини на рік. До повномасштабної війни АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія” реалізувала продукцію більш як до 30 країн світу та була одним із найбільших у світі виробників титанової сировини, займаючи 4% світового ринку за обсягами видобутку титанової руди.
Виробничі “поля” – карʼєри рудних пісків у Вільногірську та Іршанську, що розробляються відкритим способом, вражають своїм масштабом.
Основними корисними компонентами, які добуваються на родовищі, зокрема, у Вільногірську – є циркон, рутил, ільменіт, супутніми – дистен-силіманіт і ставроліт.
Продукція комбінату використовується у різних сферах. Наприклад: рутиловий концентрат – у виробництві зварювальних електродів, цирконовий концентрат – для виробництва вогнетривів для металургійної, скляної та ливарної промисловості, виробництва скла та кераміки, а ільменітовий концентрат – у виробництві синтетичного рутилу, пігментного двоокису титану, зварювальних електродів, губчастого титану, титану металевого, які своєю чергою використовуються у високотехнологічному машино-, та авіабудуванні.
Традиційними споживачами продукції АТ «Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія» є підприємства вогнетривкої, ливарної, керамічної, пігментної, металургійної, скляної промисловості в усьому світі.
Усе це добувалося, збагачувалося та продавалося по всьому світу, аж доки не почалася війна. Після 24 лютого 2023 року на підприємствах у Вільногірську та Іршанську довелось скоротити виробництво та економити енергію. Як повідомили робітники філії, поруч зі збагачувальною фабрикою у Вільногірську було пошкоджено електростанцію, внаслідок чого ВГМК тривалий час було відключено від електроживлення. Через це майже три місяці підприємство не працювало і збитки оцінюються у сотні мільйонів гривень.
Зараз ситуація кардинально інша, адже філія, як можна було бачити, працює повноцінно, без будь-яких технологічних обмежень. На кар’єрі тривають роботи, та й склад готової продукції говорить за себе. Особливо вражають два унікальні технологічні комплекси з роторними екскаваторами ЭРШР-1600 та КU-800, які здійснюють розкривні роботи на місцевості.
За словами головного енергетика Вільногірської філії Сергія Духаніна, цієї зими у грудні-лютому комбінат був сильно обмежений в енергопостачанні. “При цьому робота критичної інфраструктури була забезпечена. Наприкінці січня стан енергопостачання покращився, тож компанія звернулась у відповідні органи для підняття ліміту споживання енергії, для запуску виробництва та вироблення продукції. Зараз компанія працює повноцінно”, – розповів він.
При цьому головний інженер ОГХК Андрій Колесник повідомив, що на сьогодні потужності з переробки сировини складають близько 5,5 млн кубометрів на рік.
За словами заступника голови правління Дімітрі Каландадзе, навіть попри війну сьогодні компанія має усі шанси бути одним із найкращих підприємств у цій галузі та витіснити рф зі світового ринку титану. Він упевнений, що компанія (укотре – ред.) буде готова до приватизації за рік.
“Майбутнє титанової України – рух по ланцюжку створення доданої вартості у виробництві пігменту, шлаку та губки, а не просто виробництво сировини. І велику роль у такому розвитку грає ресурсна база АТ “ОГХК”, яку потрібно збільшувати вже зараз, а також стратегічні інвестиції”, – каже Дімітрі Каландадзе.
Його підтримує і член правління ОГХК Єгор Перелигін. “Якщо ми хочемо повністю нівелювати російський вплив на світовому ринку критичних матеріалів, ми повинні пропонувати щось більше, аніж прості концентрати”, – наголосив він під час екскурсії підприємством.
На переконання менеджменту, саме вихід компанії за межі суто сировинної забезпечать майбутнє на роки вперед, нові робочі місця та економічну стабільність.
“Не все досконало й у нас є певні перешкоди, пов’язані з логістикою, що тягне за собою затримку оплат за продукцію, але у нас є чітка мета – побудувати міцний ґрунт для розвитку титанової галузі. Впевнені, що спільними зусиллями ФДМУ, народних депутатів, міжнародних партнерів та бізнесу ми зможемо цього досягнути”, – резюмував Каландадзе. (У лютому 2023-го ФДМУ планував призначити його очільником ОГХК, але під час війни очолювати держкомпанії можуть тільки громадяни України. Тому Каландадзе, який є громадянином Грузії, з 7 лютого обіймає посаду заступника голови правління. Керівника компанії фонд досі не призначив. – Авт.)
ФІРТАШ, СУДИ, КОРУПЦІЯ – ТЕ, ЩО СТРИМУЄ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО “ТИТАНУ”
Негативними факторами, які сьогодні доводиться долати компанії на шляху до своїх амбітних планів, є не стільки війна, як наслідки господарювання Group DF олігарха Дмитра Фірташа та корупційні пута, які донедавна міцно обплітали її діяльність.
Десять років з 2004 року структури Фірташа орендували майно комбінатів підприємства, продаючи їх продукцію «Кримському титану» (з 2014 року в окупації – авт.) та «Сумихімпрому». У 2014 році Фонд держмайна розірвав із Group DF договори оренди через неприйнятний рівень оплати з боку орендаря. Той при виручці компанії в 1 млрд грн сплачував державі менше 100 млн грн. Але позбутися руйнівного олігархічного та корупційного впливу не так просто.
Вже кілька років триває судова суперечка держави та Group DF довкола спецдозволу на розробку Селищанської ділянки родовища титанових руд. За очікуваннями, вона б мала стати підґрунтям для нових виробничих потужностей підприємства та багаторічної безперебійної роботи. У 2021 році Держгеонадра анулювала спецдозвіл Group DF на користування надрами на цій ділянці та передала їх у володіння ОГХК. Однак Фірташ вважає, що ануляція була незаконною, й оскаржує рішення в суді.
Державний менеджмент компанії останнім часом теж не відзначався особливою ефективністю. На початку 2023 року Фонд державного майна зі скандалом звільнив в.о. голови правління ОГХК Владислава Іткіна. За інформацією ФДМУ, під керівництвом Іткіна начебто мали місце втрати продукції на мільйони доларів та сумнівні контракти з посередниками. Зокрема, видання Nadra.info повідомляло про зростання у 2022 році дебіторської заборгованості ОГХК більше ніж на 200 млн грн, до майже 1,7 млрд грн. За повідомленнями ж Forbes Україна, у 2022 році у компанії різко погіршилися фінпоказники: прибуток впав у 30 разів, дебіторська заборгованість зросла приблизно на 14%. Зараз проти одного із колишніх очільників ОГХК Артура Сомова НАБУ веде кримінальну справу.
“Навколо нашої компанії було зосереджено цілу корумповану імперію – навколо поставок, комерційної діяльності. Це завдало значних збитків, як державі в цілому, так і відповідно нашій компанії. Наслідки цього ми відчуваємо ще й сьогодні”, – визнає перша заступниця голови правління ОГХК Ярослава Максименко. Стверджуючи, що важливим успіхом та перемогою нового менеджменту є те, що корупція подолана.
“Тож зараз свідомо, впевнено і нікого не боячись, ми говоримо: корупції в нашій компанії немає. Корупція приховувала нашу цінність. Тепер ми, звісно, в непростій ситуації, як і більшість українських підприємств, але ми на шляху до розвитку”, – заявила Максименко.
Дійсно, журналісти та НАБУ не раз викривали сумнівні схеми продажу титанової сировини через компанії-прокладки та інші зловживання довкола діяльності компанії. При цьому Фонд держмайна вже тричі невдало намагався продати ОГХК на приватизаційному аукціоні. Хоча у липні 2022 р. в.о. голови ФДМУ Ольга Батова й заявляла, що ОГХК залишається єдиним привабливим великим об'єктом для продажу навіть у період воєнного стану.
Але які перспективи у компанії сьогодні й чи захоче інвестор купувати квиток на війну в судах?
НОВИЙ АУКЦІОН – ТЕПЕР ВЖЕ В ЕЛЕКТРОННІЙ СИСТЕМІ
Цього разу Фонд державного майна готується виставити ОГХК на аукціон через систему електронних аукціонів у Прозоро.Продажі.
“Я сподіваюсь, наступного кварталу буде оголошення про цей аукціон. Зараз триває підготовка, пов'язана з визначенням стартової ціни, яку визначає радник з приватизації, а також оновлення даних ревізійних перевірок”, – зазначив директор Департаменту приватизації ФДМУ Владислав Данилішин.
ОГХК все ще обговорює з Фондом державного майна, як можна збільшити ресурсну базу для компанії, яку вона матиме ще принаймні 40-50 років, щоб залучити на конкурс західний капітал.
“Нам потрібно, щоб інвестори бачили майбутнє та компанія. Загалом Україна має позбутися репутації сировинної держави, ми повинні виробляти продукцію з високою доданою вартістю, адже знання та виробничі можливості для цього є”, – каже Данилішин.
Однак, для реалізації амбітних планів потрібні великі гроші.
“Серйозний інвестор не прийде просто так”, – наголошує засновник Асоціації титанової промисловості України Андрій Бродський. За його словами, потрібні стимули та гарантії, щоб міжнародний капітал обрав саме Україну. За його словами, з титанової сировини ми можемо виробляти що завгодно. “Усе впирається у фінанси та час”, – зазначає Бродський в інтерв’ю каналу FreeDom.
То що ж українська титанова галузь може дати світові, якщо отримає відповідні інвестиції?
Андрій Бродський запевняє, на першому етапі треба відродити виробництво титанової губки. За його словами, на це потрібно десятки мільйонів доларів та кілька місяців. Наступний етап – створення нових підприємств, які будуть виробляти металічний титан на основі новітніх технологій, хоча на це доведеться потратити роки та сотні мільйонів доларів. Він зокрема повідомив, що очолювана ним виробничо-комерційна фірма «Велта» якраз і має запатентовану технологію такого виробництва. «Але окрім фінансування, є й інші проблемні сторони галузі: падіння виробництва більш ніж в два рази, необхідність змін законодавчої бази та створення державної програми стимулювання інвесторів», - каже Бродський. А поки що ОГХК веде переговори про продаж західним партнерам продукції з філії “Іршанський гірсько-збагачувальний комбінат” та планує вивести її на довоєнний рівень виробництва вже до кінця 2023 року.
Галина Тибінь, Київ–Вільногірськ–Київ
Фото автора та з архіву компанії ОГХК
