Вугільна криза: відсутність палива для ТЕЦ – шукаємо винних

Вугільна криза: відсутність палива для ТЕЦ – шукаємо винних

Аналітика
Укрінформ
Дожилися. Без купівлі електрики в агресора уникнути збоїв в енергосистемі – принаймні  “віялових відключень”, – не вдасться

Аварійний збій у роботі найпотужнішої вітчизняної теплоелектростанції – Запорізької ТЕС  – став одним із перших, але доволі промовистих сигналів: маємо “запущену” ситуацію із запасами вугілля для теплової генерації, посилену загальною розбалансованістю Об’єднаної енергосистеми.

Поки що – за винятком жителів Енергодара і Дніпрорудного, які на кілька годин залишалися без світла, – більшість українців, як-то кажуть, відбулися легким переляком: дефіцит електрики у 750 МВт (а саме стільки генерували 3 енергоблоки, що працювали на той момент на Запорізькій станції) вдалося компенсувати. За рахунок нарощування виробництва гідроелектростанціями (ГЕС і ГАЕС).

Експерти ж попереджають: аварія на Запоріжжі – лише “квіточки”  порівняно із проблемами, з якими Об’єднана енергосистема може стикнутися за кілька тижнів чи й днів, коли запаси вугілля на наших ТЕС і ТЕЦ повністю вичерпаються. Про такий сценарій попереджають і в НКРЕКП. Про це раніше говорили і в Міненерго. Як же ми докотилися до такого? Пам’ятається, восени посадовці наввипередки запевняли: перезимуємо як кіт у маслі – вугілля для опалюваного сезону в країні достатньо, запаси газу – узагалі рекордні! Як оперативно залатати  “енергетичну діру”? І що робити, аби унеможливити подібні ризики у майбутньому?

У пошуках “невістки”: хто винен у “вугільній кризі” 

До початку опалювального сезону на українських ТЕЦ і ТЕС накопичили 2,9 млн тонн вугілля. Удвічі більше, ніж у 2019 році. Тож ніщо не віщувало біди. За усіма прогнозами, цього (з урахуванням поточних постачань) мало б вистачити до весни. Утім, із таким “завданням” країна впоралася фактично за три місяці. Винні у тому, виявляється... – принаймні, як випливає з прояснень представників галузі – ми з вами, населення України. Надто вже захопилися у листопаді-лютому використанням обігрівачів, пральних машин, холодильників, мультиварок та іншої електротехніки.

Побутові споживачі спалили запаси вугілля
Побутові споживачі спалили запаси вугілля

“Україна входила в опалювальний сезон з рекордно великими запасами вугілля, але станом на січень запаси рекордно низькі – з кількох причин. Одна з них: в четвертому кварталі 2020 року – особливо в листопаді-грудні –  істотно, понад прогноз, зросло споживання електроенергії населенням. Воно вийшло на докризовий рівень. Це було несподівано для тих, хто робив прогноз", – констатує тимчасовий виконувач обов'язків міністра енергетики Юрій Вітренко.

Але ж... до кризи із цим “докризовим рівнем” наша енергосистема якось справлялася... Тож “корінь зла”, вочевидь, варто шукати в іншому... Урядовець це визнає. Бо, виявляється, і справді – на тлі підвищення попиту на енергоресурс загальні обсяги української генерації скоротилися. Частково – через зменшення виробництва сонячними та вітровими електростанціями. А головне – через обмеження (як вважають багато експертів – штучне) атомної генерації. НАЕК Енергоатом почав занадто активно виводити в ремонт енергоблоки вітчизняних АЕС (в четвертому кварталі зупинили 4 з 15 блоків). А терміни виведення енергоблоків із планових ремонтів затягувалися... Як наслідок – у період пікового споживання атомні станції працюють на історично мінімальній потужності – 9,5 ГВт (за середніх для попередніх опалювальних сезонів показників в 11 ГВт).

При цьому оперативних рішень – принаймні, про відтермінування до весни початку регламентних робіт на деяких об’єктах ніхто не ухвалював. Хоча, з іншого боку, ми розуміємо: виведення чи постремонтне введення в експлуатацію атомного реактора – не питання годин чи днів, йдеться щонайменше про тижні...

Чи можна було знайти альтернативу – приміром, збільшивши виробництво гідроенергії? На жаль, її можливості доволі обмежені – розвитку цього сегмента (окрім будівництва Дністровської ГАЕС) останніми роками уваги майже не приділяли. Занадто дешева ця енергія порівняно із відновлюваною й тепловою. Як же тоді зароблятимуть тепловики і “сонячно-вітровики”?..

Тож в Україні і вирішили піти шляхом найменшого спротиву – збільшити навантаження на теплогенерацію. Тим паче – потужності дозволяють. На прикладі вже згаданої Запорізької ТЕС: на момент аварії там працювали три блоки спільною потужністю 750 МВт, тоді як загальна встановлена електрична потужність станції – 3650 мегаватів! Є “запас міцності” й на багатьох інших ТЕС. Але без запасів вугілля, зрозуміло, усі ті розрахункові мегавати країні не допоможуть. Чому про це не подумали раніше? Адже, реагуючи на підвищення попиту на електрику у листопаді-грудні, приватні власники теплогенерації (8 з 12 великих ТЕС належать ДТЕК Ахметова, одна – "Донбасенерго" Єфімова й Бондаренка та лише три – держкомпанії "Центренерго", та й ті, за чутками, перебувають під операційним впливом  Коломойського) кинулися активно спалювати вугілля. Хто ж відмовиться від можливості суттєво збільшити прибутки наприкінці непростого року? Жили одним днем, не думаючи, як працюватимуть у разі холодної зими.

НКРЕКП згаяло потрібний момент
НКРЕКП згаяло потрібний момент

Державні ж структури – зокрема НКРЕКП – на те просто не звертали уваги. Хоча й мають необхідний для цього інструментарій. Приміром, виробникам уже давно мали б вказати на порушення пункту 40 ліцензійних умов ведення господарської діяльності – щодо забезпечення резервів вугілля щонайменше на 10 днів. Звісно ж, передбачені за це штрафні санкції для власників теплової генерації – немов слону дробина – від 100 тисяч до 1,7 мільйона гривень... Але це б дозволило куди раніше привернути увагу до проблеми й належним чином оцінити її глибину. Плюс – якщо повторювати “процедуру” щодесять днів, “штрафний удар” став би набагато дошкульнішим. Те ж стосується й реакції регулятора на інші порушення – зокрема, виробників мали б штрафувати за “неготовність до виробництва електроенергії” – у тому числі, й через порушення графіків ремонтів та невмотивоване виведення з експлуатації частини потужностей.

Чим загрожує енергетиці лютневий статус-кво

Такого не сталося. Тож і маємо. Навіть доволі помірна зима й переважно плюсова (принаймні удень) температура повітря не врятували: дефіцитний ресурс спалюється шаленими темпами. І "щоденне зменшення запасів вугілля загрожує стабільній роботі енергоблоків ТЕС. Це може спровокувати виникнення загальносистемної аварії в об’єднаній енергосистемі України та введення в дію графіків аварійного припинення електропостачання споживачам", – йдеться в заяві НКРЕКП.

За даними Міністерства енергетики, нині запаси вугілля на ТЕС ледь перевищують 430 тисяч тонн (приблизно 290 тис. т. – газового вугілля і  140 тис. т. – антрациту). Це у 5,5 разів менше, аніж на початок лютого торік (2,4 млн т). Причому, за останній тиждень запаси скоротилися майже на чверть. Проблема ще й у нерівномірному розподілі ресурсу. 48% запасів вугілля зосереджено на двох станціях – Слов’янській і Луганській ТЕС. При цьому вони мало чим можуть зарадити нашій загальній “біді”. Перша зі станцій – на ремонті. Можливості другої обмежені роботою трьох енергоблоків. Та й то – лише в години пік. Чого ледь вистачає для забезпечення електрикою регіональних споживачів.

Щоправда, і влада, й виробники, схоже, таки  “заворушилися”. Власники генерації звітують про екстрені пошуки “вільного” вугілля на світових ринках, що у зимовий період зробити непросто, адже діють довготривалі контракти. Хоча, кажуть, вже є перші результати. Але... Нам би днів із 20 “протриматися”. Бо  саме стільки знадобиться для доставки належних обсягів палива з Казахстану...

В НКРЕКП ж 25 січня ухвалили рішення про проведення позапланових невиїзних перевірок ТОВ "ДТЕК Східенерго", АТ "ДТЕК Дніпроенерго", АТ "ДТЕК Західенерго", ПАТ "Центренерго" і ПАТ "Донбасенерго". Перевіряють забезпеченість теплоелектростанцій необхідним резервом палива. "У разі виявлення порушень за результатами перевірок НКРЕКП застосує до суб’єктів господарювання санкції в рамках чинного законодавства", – наголосили у відомстві.

Чи вистачить вагонів і пропускної спроможності Укрзалізниці
Чи вистачить вагонів і пропускної спроможності Укрзалізниці

Але. Маємо запитання: а чи не запізно схаменулися? Адже перші сигнали про можливі “трабли” з вугіллям з’явилися ще у грудні... І друге: добре, що порушників обіцяють карати гривнею. Але як це позначиться на запасах палива? Адже їх не можна поповнити одномоментно. Потужностей вітчизняної вуглевидобувної галузі для цього не вистачить. А у разі спроби “пошкребти по засіках”, викупивши складські запаси палива на копальнях, чи додаткового імпорту ресурсу із-за кордону, – є сумніви, що вистачить вагонів і пропускної спроможності Укрзалізниці для їх доставки. Невже ситуація патова?

Недешевий (фінансово) газ і дорогий (з огляду на залежність від РФ) імпорт – як “рятівні палички”

На короткому кроці знайшли два виходи. І обидва – “не ідеальні”.  Перший – переведення частини ТЕС на виробництво електроенергії з газу. Зокрема, з 18 січня державне "Центренерго" додатково задіяло шість “газових” енергоблоків. Але ж така електрика апріорі дорожча. Плюс її вартість “тягне до хмар” ще й те, що активне використання “блакитного палива” припадає якраз на пік його європейської ціни. Як захистити споживачів і яким чином компенсувати фінансові втрати виробникам? Тим паче – на тлі даних населенню обіцянок, що вартість електроенергії поки що не підвищуватимуть –  і взятих зобов’язань щодо компенсації частини тарифу?

Фахівці наголошують: рано чи пізно із обмеженнями на ринку електрики треба закінчувати. Бо саме вони (на тлі не до кінця продуманої лібералізації газового ринку) стали головними причинами сплеску споживання електрики населенням. Зрозуміло, що коли газові ціни “відпустили”, а тариф на електрику тримають на низькому рівні, люди віддають перевагу дешевшому ресурсу – зокрема, переводячи системи опалення (де це можливо) з газу – на електрику.

Другий шлях – відновлення імпорту електроенергії з Росії. До радості лобістів цієї ідеї, які періодично, у різний спосіб, повертають закупівлі з держави-агресора. А зараз же – як-то кажуть, сам Бог велів – іншого ж виходу немає... На жаль, майже на восьмому році війни ми змушені із цим миритися, – кажуть експерти. Бо так і не змогли повністю унезалежнити цей сегмент енергоринку від агресивного сусіда. Саме імпорт електрики із РФ та Білорусі допоміг подолати енергетичну кризу у 2015-16 роках, прислужився (інша справа  – як) восени 2019-го. На жаль, небагато альтернатив і тепер. Приміром, можливості перетоку електрики з Білорусі обмежені 900 мегаватами. Тоді як додаткова потреба наступного – за прогнозами, екстремально холодного тижня,  – за розрахунками Укренерго – 3 гігавати! Плюс частину можливостей, пов’язаних із більш прийнятним за нинішніх умов білоруським напрямком, ми проґавили: аналітики кажуть, що уряд мав би ухвалити рішення про імпорт електрики з Білорусі не з 1 січня, як сталося, а ще принаймні із 1 грудня – із тим, щоб вже тоді економити вугілля для українських ТЕС.

Надалі ж позбутися залежності від імпорту з РФ у критичні моменти дозволить запланована на 2023 рік синхронізація української енергосистеми із європейською (ENTSO-E). Але сповна ці переваги ми відчуємо набагато пізніше. Річ у тім, що на початку технічні можливості для імпорту будуть обмеженими. Належить багато зробити для модернізації мереж. За розрахунками, вийти на згадані вже 3 ГВт (потенційного) європейського імпорту вдасться лише за 8-9 років...

…Раптом що – то не кажіть, що це для вас несподіванка

А що ж зараз? Прем'єр Денис Шмигаль переконаний: необхідності у "віялових відключеннях" електроенергії немає. Окрім закупівель вугілля у Казахстані, активізують роботу вітчизняні копальні: "Єдине, є певна інерційність. Коли склади були забиті, вугільні шахти призупинили або скоротили видобуток, а зараз починають відновлювати", – уточнив урядовець.  Крім того, він дав зрозуміти, що попри вищу вартість електрики, виробленої із газу, відмовлятися від такої генерації на користь обмеження споживання не будуть. Надто – в умовах похолодання.

Як про проміжний варіант експерти говорять про можливість обмеження електропостачання промислових споживачів, які можуть вимкнути живлення допоміжних невиробничих об’єктів. Це дозволить економити у пікові періоди до 700 МВт енергії – майже стільки ж, скільки імпортується зараз із Білорусі.

І лише якщо й після цього збалансувати енергосистему не вдасться, – як-то кажуть, не дай Бог і Укренерго, – можливе рішення про “віялові відключення”. Коли обленерго почергово (на дві години) обмежуватимуть електрозабезпечення частини побутових споживачів...

Варіант, на щастя, малоймовірний. Але раптом що – не кажіть, що це стало для вас несподіванкою....

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-