Задля дешевої “чужої” електрики Україна обмежує власну генерацію
На відміну від газового ринку, де, як повідомляв Укрінформ, почалося сезонне підвищення цін і тарифів, вартість електроенергії для непобутових споживачів щомісяця знижується. Таким чином, поступово повертаючись до цін, що діяли до запуску із 1 липня нової моделі ринку електроенергії. Нагадаємо, одразу після лібералізації ринку вартість електрики для промисловості почала стрімко рости: залежно від регіону, категорії споживачів, умов оплати та обсягів споживання – на 25-40%. Тенденція до підвищення збереглася і в серпні. У цьому зв’язку деякі представники енергоємних галузей (зокрема, феросплавної промисловості) навіть почали бити на сполох: мовляв, іще одне підвищення – і їхня продукція стане нерентабельною. Тож виробництва доведеться скорочувати чи й повністю закривати. Утім, на щастя, цього не сталося. Високі ціни протрималися до осені і поповзли униз. Це радує. Але непокоїть, що одним із факторів, які впливали на цінову стабілізацію, було відновлення після багаторічної перерви імпорту електрики з Росії. Це стало можливим завдяки внесенню у вересні скандальної правки до законодавства, якою дозволили купувати за двосторонніми договорами електроенергію з країн, які не є членами європейського Енергетичного Співтовариства (в тому числі – з РФ і Білорусі).
Водночас деякі експерти стверджують: ціни на електрику знижуються виключно завдяки внутрішнім чинникам, законам конкурентного ринку, що й передбачали автори реформи, затвердженої Законом “Про ринок електричної енергії”. Імпорт же із Росії тут ні до чого. Оскільки його ціновими перевагами користується обмежене коло споживачів. Натомість тимчасовими “траблами”, викликаними, з-поміж іншого, турбулентністю перехідного періоду і намірами дискредитувати реформу, просто скористалися для того, аби пролобіювати постачання з країни-агресора. Хтось на цьому традиційно “стриже купони”. А ось для країни спроба підсісти ще й на електричну кремлівську “голку” може обернутися неабиякими неприємностями. Аж до втрати здобутків останніх років у царині забезпечення енергонезалежності і штучного обмеження власної генерації – з усіма економічними, соціальними й політичними (геополітичними) наслідками. Чи справді це так?
Приємна новина: електрика дешевшає...
Ринкова ціна на електроенергію в Об'єднаній енергосистемі України (ОЕС) знизилася на 20% у порівнянні із піковими показниками початку серпня. Дещо менше – та все ж доволі відчутне – зниження вартості енергоресурсу у західних областях, які приєднані до європейської енергосистеми (так званий “Бурштинський енергоострів”, що обслуговує Івано-Франківщину, Львівщину і Закарпаття): мінус 14%. Про це повідомив у Фейсбук голова парламентського комітету з питань енергетики і житлово-комунального господарства Андрій Герус. За його даними, наприкінці минулого тижня ціна електроенергії для споживачів генерації Бурштинського енергоострова була найнижчою з часу запуску нової моделі ринку: 1 гривня 35 копійок за кВт-год (ринок на добу наперед). В Об’єднаній енергосистемі України електрика коштувала ще менше – 1 гривню 26 копійок. І це – не межа. У середу, 13 листопада, на ринку "на добу наперед" зафіксовано рекордно низьку ціну на електроенергію – 91 гривня 98 копійок за кіловат-годину. Це фактично стільки ж, скільки сплачують за цей ресурс побутові споживачі на умовах ПСО (покладання спеціальних обов’язків із забезпечення населення електрикою за визначеною урядом пільговою ціною). Щоправда, за прогнозами самого Геруса, з настанням холодів вартість енергоресурсу може зрости. Але ненабагато – “серпневі” ціни, вочевидь, найближчими місяцями не повернуться.
Андрій Герус також нагадав, що, починаючи з листопада, повноцінним гравцем енергоринку стала державна компанія "Центренерго". 90% виробленої електрики вона відтепер продає на ринку “на добу наперед”, а не на умовах не завжди прозорих і конкурентних двосторонніх договорів. Завдяки цим та іншим заходам, за словами парламентарія, останнім часом вдалося суттєво зменшити дефіцит електроенергії, зокрема вдвічі – увечері та після півночі. Проте, як і раніше, не вистачає електрики у пікові години – о 8:00 і о 24:00. Розв’язувати цю проблему, мовляв, і допомагає розкритикований багатьма імпорт енергії із Росії та Білорусі. Водночас експерти навпаки говорять про профіцит (надлишок) ресурсу, що сягає 2 Гігаватів на добу. Можливо, взимку такий “запас міцності” і стане нам у пригоді, але зараз це лише додає країні проблем...
...І “не райдужні” перспективи: імпорт з РФ може коштувати дуже “дорого”
За даними поінформованих джерел, вже за півмісяця після 1 жовтня, відколи в Україну почала надходити електроенергія із Росії, обсяги її імпорту зросли майже удвічі – з 2,4 млн кВт-год до 4,5 млн кВт-год на добу. На початку листопада цей показник підвищився іще майже утричі – до 12 млн кВт-год/добу. А ось потреби країни в електроенергії за цей час не зросли. Відповідно, в окремі години доби через надлишок ресурсу в мережі оператор ОЕС – Національна енергетична компанія “Укренерго” – змушений обмежувати виробництво електрики вітчизняною генерацією. Зокрема, атомними електростанціями та підприємствами відновлювальної енергетики (ВДЕ). Це змусило деяких експертів і політиків бити на сполох: вітчизняна енергетична галузь під загрозою. Наші енергетики втрачають гроші, є ризики скорочення персоналу та виведення з ладу технологічного обладнання. Натомість імпортери, а головне – підприємства держави-агресора – продовжують заробляти.
Першими неприємними “дзвіночками” стало обмеження роботи одного з найновіших в Україні – другого енергоблока Хмельницької АЕС – і деяких теплоелектростанцій. А також перше в історії обмеження генерації "зелених" виробників. Це сталося в ніч проти 5 листопада, коли диспетчер “Укренерго” тимчасово припиняв роботу вітроелектростанцій “Ботієвська”, “Приморська-1” і “Орловська”, що входять до холдингу Ріната Ахметова ДТЕК. Обмеження складало 300-400 Мегаватів (утричі менше за обсяги імпорту у відповідний період). При цьому, як запевнив Андрій Герус, ДТЕК однак отримає оплату за "зеленим" тарифом – 2 гривні 90 копійок за кВт-год., що більш ніж удвічі перевищує середню вартість електроенергії на ринку. "Незважаючи на те, що енергосистема не потребувала та не використовувала вироблену цими станціями електроенергію (ціна питання – мільйони гривень), оплата ляже на плечі державного “Енергоатому”, “Укргідроенерго” та у тариф “Укренерго”, який сплатять усі споживачі”, – наголосив парламентарій, натякнувши, що влада планує радикально розв’язати проблему надмірних переплат за енергію, отриману з альтернативних джерел. А ось про те, що надлишок електроенергії в ОЕС міг виникнути через активний перетік ресурсу із-за кордону, Герус промовчав. Напряму не визнав цього і керівник НЕК “Укренерго” Всеволод Ковальчук. Хоча опосередковано із цим погодився, зокрема, заявивши на прес-конференції 7 листопада: “Ви запитали, якби не було імпорту, чи була б зупинка вітрових електростанцій? На момент (зупинення роботи трьох вітроелектростанцій – ред.) щонайменше 500 Мегаватів надійшло із Білорусі й Росії. Або й під 1000. Відповідно, якби імпорту не було, цей обсяг надавався б українськими виробниками. І, швидше за все, розвантажувати вітропарки у ці години не довелося б”, – наголосив Ковальчук.
Щодо конкретних цифр, то як повідомив у Фейсбук експерт Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп, саме у ніч проти 5 листопада відбулися рекордні поставки в Об'єднану енергосистему України електрики з Білорусі та Росії – загалом 1 216 МВт.
Така активізація імпорту, за висновками експертів, вочевидь, і призвела до необхідності примусового розвантаження частини потужностей ВДЕ.
Водночас в Національній енергетичній компанії “Укренерго” заспокоюють: про жодну “стратегію”, пов’язану зі штучним обмеженням потужностей вітчизняної генерації не йдеться. Це – лише тимчасові обмеження, пов’язані “зі значним скороченням споживання електроенергії в листопаді”. Так у компанії й пояснили згадані вже обмеження навантаження 2-го енергоблока Хмельницької АЕС на рівні 760 Мвт (за потужності у 1000 Мвт), обмеження генерації на ТЕС та короткочасні скорочення виробництва відновлювальної енергетики. До того ж, запевнили: йдеться про цілком паритетні обмеження, які стосувалися й імпорту електроенергії з Російської Федерації та Білорусі (жодних тобі преференцій для імпортерів). Профіцит електрики в ОЕС, що виник на початку листопада, в “Укренерго” пояснили аномально теплою погодою, не характерною для звичайних температурних режимів цього осіннього місяця. За словами ж головного диспетчера НЕК “Укренерго” Віталія Зайченка, у разі виведення 2-го блока ХАЕС на повну потужність довелося б уночі припиняти роботу принаймні трьох теплових електростанцій, що складніше й збитковіше.
Голова профільного комітету ВР Андрій Герус також стверджує: про інтереси вітчизняної генерації не забувають. Диспетчери обмежують імпорт електрики до мінімального рівня. І, за прогнозами парламентарія, вже з п’ятниці, 15 листопада, імпорт взагалі знизиться до нуля, оскільки стане економічно невигідним. Свої слова Герус проілюстрував інформацією про відновлення роботи об’єктів компанії “Енергоатом”. Зараз на українських АЕС працюють 12 енергоблоків з 15. Це на три більше, ніж на початку вересня – реактори поступово виводять із планових ремонтів...
Це підтверджують і в НЕК “Укренерго”. У компанії також просять експертів енергетичної галузі та журналістів утриматися від розповсюдження спекулятивних і необґрунтованих коментарів щодо необхідності обмеження того чи іншого виду генерації...
Звісно ж, щось перекручувати і сіяти паніку, передаючи куті меду, ми й не збираємося. Водночас, як наголошують експерти, навіть фахівцям (не кажучи вже про журналістів та звичайних громадян) поки що так і не пояснили: чому б в умовах такого великого профіциту повністю не припинити імпорт електрики? Приміром, збільшивши потужності того ж блока №2 ХАЕС. Адже електроенергія, вироблена підприємствами “Енергоатому”, цілком конкурентна за ціною з російською та білоруською.
До того ж, усі прибутки від продажу цієї енергії залишатимуться всередині країни. А країна жодним чином не залежатиме – принаймні, у сфері електроенергетики – від примх сусіда-агресора. Не кажучи вже про наповнення “руками українців” кремлівської казни.
Владислав Обух, Київ
