Закон “про інвестнянь”: розбираємося з нюансами

Закон “про інвестнянь”: розбираємося з нюансами

Аналітика
Укрінформ
“Няні” – не більше, ніж художній образ. А насправді йдеться про систему фахової підтримки значущих інвестицій в українську економіку

Поміж найрезонансніших документів, ухвалених Верховною Радою “під ялинку”, – президентський законопроєкт №3760 "Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями”, або, як його ще називають, “закон про інвестнянь”. Як зазначається в Пояснювальній записці, його завдання – стимулювати залучення в національну економіку стратегічних інвесторів, підвищуючи інвестиційну привабливість країни загалом. А також забезпечуючи високий рівень конкурентоспроможності економіки шляхом впровадження державної підтримки великих інвестиційних проєктів.

Натомість противники ухвалення документа, погоджуючись з необхідністю “стимулювання” інвесторів, вважають, що вибіркове надання преференцій не відповідає загальновизнаним правилам вільного ринку.

Укрінформ узагальнює аргументи “за” і “проти” запропонованих механізмів та стимулів. Але спочатку про суть нововведень.

Як працюватимуть “няньки” для мільйонерів

Відповідно до законопроєкту, держава може підтримувати окремих інвесторів шляхом надання податкових пільг (звільнення від сплати податку на прибуток підприємств та мита при ввезенні нового обладнання), права на користування земельною ділянкою для втілення інвестпроєкту зі сплатою орендної плати на спеціальних умовах, забезпечення об'єктами суміжної інфраструктури за державний кошт. Йдеться про будівництво нових чи надання у користування (зазвичай, після реконструкції) вже діючих автодоріг, ліній зв'язку, мереж тепло-, газо-, водо- й електропостачання, інших інженерних комунікацій. Головна умова: загальний обсяг держпідтримки не може перевищувати 30% від суми інвестицій у проєкт.

Причому, на такі пільги може розраховувати не кожен інвестор. А лише той, хто вкладає в окремий проєкт понад 20 мільйонів євро (в еквіваленті). До речі, згідно з першим варіантом законопроєкту, порогову суму “значних інвестицій” пропонували встановити на рівні 30 мільйонів євро. Також до другого читання документа парламентарії розширили перелік галузей, що можуть претендувати на державну підтримку.

Ще одна обов’язкова умова – створення інвестором щонайменше 80 робочих місць із зарплатою не менш ніж на 15% вищою за середню заробітну плату за відповідним видом діяльності в регіоні, де втілюється проєкт, за попередній календарний рік. При цьому термін втілення проєкту не має перевищувати 5 років.

Поміж пріоритетних напрямків інвестування – переробна промисловість (крім виробництва й обігу тютюнових виробів, етилового, коньячного і плодового спирту й алкогольних напоїв). У сфері переробки корисних копалин не передбачені пільги для такої сировини як кам’яне та буре вугілля, нафта й природний газ. Натомість немає жодних обмежень при підтримці проєктів з поводження із відходами, у сферах транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності, логістики, освіти, охорони здоров'я, мистецтва, культури, спорту, туризму і рекреації.

З охочими розбудовувати бізнес у нашій країні укладатимуть спеціальні інвестиційні договори, підписантами яких будуть інвестори та уряд України.

Планується, що після підписання закону президентом, Кабінет міністрів визначить Урядовий офіс UkraineInvest відповідальним за залучення й підтримку інвестицій. Себто, за втілення нового закону.

“Ухвалення документа – велика перемога, – наголошує в коментарі Укрінформу виконавчий директор UkraineInvest Сергій Цівкач. – Далі багато залежатиме від ухвалення Кабінетом міністрів підзаконних актів. Зокрема, з урахуванням вимог закону щодо розподілення державних функцій при роботі з інвесторами. Для цього і вводяться поняття “державна установа”, що надаватиме консультаційні послуги інвесторам, які працюють в Україні, у процесі формування проєктів та укладання угод із урядом про надання державної підтримки, та “уповноважений орган”, який опікуватиметься підготовкою й підписанням контрактів”, – пояснив посадовець. Фінансування підготовки необхідної для втілення інвестпроєктів інфраструктури, за словами пана Цівкача, – залежно від проєкту, його особливостей і значення для регіонів, – здійснюватиметься в різних частках із державного та місцевих бюджетів. Відповідно, йдеться і про спільну відповідальність за втілення цих проєктів.

“Окрім задекларованої мети – поліпшення інвестиційного клімату й залучення в економіку капітальних вкладень – концептуально закон вирішує два завдання: легалізація й унормування діяльності системи, що займається супроводом великих інвестицій. Представники UkraineInvest де-факто і є тими “нянями”, – додає колишній виконувач обов’язків міністра економічного розвитку України Павло Кухта. – Просто термін, як на мене, обрали не найкращий. По-друге, йдеться про законодавче врегулювання можливостей для Кабміну на договірній основі надавати великим інвесторам спеціальні умови господарювання в Україні”.

Павло Кухта
Павло Кухта

Як нагадує ексурядовець, до таких форм стимулювання інвесторів вдаються й багато інших країн. Приміром, Словаччина з її “славнозвісними” преференціями для автопрому. Коли потенційний інвестор веде перемовини з кількома державами-сусідами в “цікавому” для себе регіоні й намагається “вибити” найкращі умови. А країни-конкурентки, відповідно, розраховують “заманити” до себе технології і значний фінансовий ресурс. “Такі можливості з’являться тепер і у нас – приміром, у “конкурентному трикутнику” “Україна-Румунія-Польща”, – прогнозує пан Кухта.

 Чому в ефективність “інвестнянь” вірять не всі і чому є думка, що вони перебільшують?

Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко вважає, що ухвалення документа – позитивний сигнал для інвесторів. А також реальний шлях до стимулювання розвитку вітчизняної економіки. Це, важливо, поміж іншого, з огляду на перспективу створення в регіонах високооплачуваних робочих місць, інтеграцію до глобальних ланцюгів постачання та підвищення конкурентоспроможності нашої економіки на міжнародних ринках.

Позитивно оцінили ухвалення документа і в Офісі президента (саме Володимир Зеленський ініціював підготовку законопроєкту). Там сподіваються, що новий закон сприятиме посткризовому відновленню інвестиційної активності в Україні. “Закон про держпідтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями дозволяє країні запровадити конкурентні з державами-сусідами умови для стимулювання залучення як внутрішніх, так і міжнародних інвесторів”, – переконана заступниця керівника Офісу президента Юлія Ковалів. При цьому, за її словами, дуже важливо, щоб перевагами нововведення могли скористатися як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори.

Думки незалежних економічних експертів та представників бізнесу не настільки однозначні. Хтось вважає, що “закон про інвестнянь” справді прикличе в Україну “великі гроші”. Адже перспективи затяжного спілкування з українською бюрократичною машиною – один з чинників, що поряд із незахищеністю прав власності та недосконалістю судової системи найбільше відлякує іноземних інвесторів від капіталовкладень у нашу економіку. Тепер же їм допомагатиме “спеціально навчений” уповноважений державою представник. Та й сама держава, яка через згадані механізми підтримки і преференцій забезпечуватиме до 30% фінансування проєкту, не зацікавлена вставляти палиці у колеса інвесторам. Спільний інтерес – якомога швидший початок повноцінної виробничої діяльності у рамках кожної із програм.

Тож за прогнозами оглядачів, “пробні” 3-5 проєктів у разі успіху стануть сигналом для масового приходу іноземних інвесторів в Україну. І тоді кількість таких програм швидко зросте – до десятків чи й сотень...

Хоча інші економісти та представники бізнес-спільноти звертають увагу на те, що яким би позитивним не був цей крок, він розрахований, передовсім, на великий і “вершки” середнього “доморощеного” бізнесу. А отже – потенційно може формувати нерівні для всіх умови господарювання в окремих галузях і секторах.

Доволі дискусійною називає тему надання пільг окремих бізнесам економіст Павло Кухта. “З економічної точки зору це – не дуже добре. Але оскільки такі рішення допомагають розв’язувати проблему залучення інвестицій й, до того ж, є доволі поширеною у світі практикою, то краще мати у своєму розпорядженні такий механізм, ніж не мати. Чи є можливості зловживань? Потенційно – так. Адже якщо уряд неналежним чином контролюватиме цей процес, держпідтримкою може скористатися не реальний інвестор, а “зацікавлена” група, яка просто спробує ухилитися від сплати податків. Та оскільки йдеться про великі суми, це, безумовно, буде скандальна історія, приховати яку, як шило в мішку, не вдасться. Й за це має наставати політична відповідальність”, – підсумовує Кухта.

Попри застереження експертів, сумнівів у тому, що глава держави підпише закон фактично немає. Тож треба якнайшвидше братися за його втілення. І “паралельне” завдання держави – поліпшувати інвестиційний клімат не тільки для “обраних”, а для всіх. Бо головне для бізнесу – все ж, не поради, як обійти бюрократичні перепони, а повна відсутність таких перепон. Не існування “менторів” і “нянь”, а відсутність “злої мачухи”, роль якої, на жаль, так часто беруть на себе вітчизняні чиновники і представники регуляторних та контролюючих органів. Ну і, звісно ж, українські суди...

Й лише тоді, коли країна матиме тривалу історію перетворення численних “мачух” бодай на “патронатні родини”, коли держава підтвердить, що спроможна виконувати свої зобов’язання та обіцянки, можна чекати на справжній інвестиційний бум. За деякими оцінками, це станеться не раніше, ніж за 3-4 роки.

Сергій Цівкач
Сергій Цівкач

“За даними опитувань щодо того, на які фактори інвестори найчастіше звертають увагу, “заходячи” в ту чи іншу економіку, більш прогнозована робота з державою часто-густо важливіша, ніж фінансові чи інші стимули”, – погоджується виконавчий директор UkraineInvest Сергій Цівкач. І додає: “Новий же закон надає одразу дві переваги – і стимулювання, й підписання “надійної” угоди з державою. Що означає передбачуваність співпраці інвестора з Україною. При цьому закон не надає переваги жодній із категорій інвесторів. Умови рівні для всіх”. Тобто, на думку посадовця, закиди щодо “орієнтації” документа, передовсім, на великий вітчизняний бізнес безпідставні. За словами Цівкача, преференціями можуть скористатися й колаборації середнього бізнесу. “Ніхто ж не ставить умови: один проєкт – один інвестор, який має зразу “викласти” 20 мільйонів євро. Може бути й декілька вітчизняних інвесторів, котрі об’єднаються для спільної діяльності. Також говоримо про кооперацію українського середнього бізнесу з іноземним (і в цьому вбачаю особливу перспективу)... Тобто, щоб скористатися усіма передбаченими законом преференціями, зовсім не обов’язково мати великі гроші”.

За прогнозами посадовця, довго чекати перших результатів роботи “інвестнянь” не доведеться. Адже ще на етапі підготовки та ухвалення документа ним активно цікавилися потенційні інвестори з різних країн. І, як не дивно, допомогла у цьому коронавірусна криза.

Онлайнформат спілкування з бізнесом має безліч переваг. “Це допомагає операційній діяльності із залучення інвесторів. Адже за один день ми можемо “зустрітися” з італійцями, американцями, французами і з кимось із Азії. А при спілкуванні з представниками бізнес-асоціацій чи із окремими інвесторами завжди розповідаємо про цей закон. Й рівень їхньої зацікавленості, скажу без перебільшення, стрімко зростає. Бо ж маємо справу, переважно, з людьми, які проходили цей процес у різних країнах. Й вони розуміють, що невдовзі такою перевагою зможуть похвалитися і в Україні – з її великим ринком та неабиякими можливостями”, – підсумував Сергій Цівкач.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-