Проєкт бюджету-2020 очима “неполітиків”: там є що змінювати

Тема державних доходів і видатків нині, як-то кажуть, “у тренді”. Особливо – після представлення урядом підготовленого до другого читання бюджетного законопроєкту. Аналізують документ, видаючи на-гора свої рецепти поліпшення управління держфінансами, і журналісти, і політики, і громадські активісти та “трудівники” соцмереж... Купа дискусій по телевізору. Море коментарів в Інтернеті і в періодичній пресі. А подекуди – і справжні “дискусійні клуби” на кухні, із залученням небайдужих родичів та сусідів. При цьому тональність відгуків і “відозв” залежить від “місця сидіння” коментаторів – приміром, від приналежності до тієї чи іншої політсили, владної команди чи опозиції, або й від “програмної лінії” телевізійних каналів. Тож і цей бюджет як тільки не називають і обзивають – від “нарешті першого чесного й реалістичного” до “вбивчого для країни”. Пропонуємо усі ці коментарі залишити, так би мовити, для “позакласного читання”. Зосередимо увагу на тому, як оцінюють “дітище” наймолодшого в українській історії уряду фахові економісти.

Що “так” і що “не так” з очікуваними бюджетними доходами

Більшість таких експертів погоджуються: “проривних” рішень, які б сприяли можливому “українському економічному диву” у підготовленому до другого читання – як і у першому варіанті – документа немає. "Ми спостерігаємо повну відсутність нових смислів, продовження політики деіндустріалізації і як похідна – десоціалізації, – зазначає, зокрема, економіст Олексій Кущ.

1. Детінізація економіки і реформування митниці

На його думку, виходячи із гасел, які свого часу виголосили представники нової влади, країна, зокрема, мала б розраховувати на кардинальні зміни фіскальної політики, реальну боротьбу з “тінізацією” економіки і негативними проявами лобізму. Насправді ж усього цього в Основному фінансовому документі країни ми, схоже, не побачимо. "Це розчарувало найбільше. Чи не буде податкової реформи, боротьби з тінню, податковим лобізмом фінансово-промислових груп і “контрабанди-стоп” на митниці? Інакше були б заплановані додаткові надходження до бюджету від цих заходів, а, скажімо, тільки боротьба з контрабандою могла б принести до 5 мільярдів доларів", – вважає експерт.

Натомість директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський нагадує, що відповідні процеси, зазвичай, потребують часу. Тож розраховувати на суттєву віддачу вже найближчими місяцями не доводиться. “Справді, вітчизняна митниця – це сфера, від недосконалості й корумпованості якої державний бюджет втрачає найбільше. Ці втрати й справді сягають ста мільярдів гривень на рік. Отже, процеси реформування, які почалися у відомстві, можна лише вітати. Водночас розраховувати на результат маємо тільки після повного завершення складної й багатоступеневої реформи. Наразі ж триває лише організаційний етап становлення нової митниці – затверджено її структуру, готуються кадрові конкурси. І вже залежно від темпів реформи (це ж не лише реорганізація, а й закупівля обладнання, налагодження механізмів протидії корупції тощо) буде зрозуміло, чи матимемо очікуваний ефект вже у наступному, чи, може, лише у 2021 році. Те ж стосується і започаткованого реформування Податкової служби”, – наголошує економіст. Тому Ілля Несходовський вважає, що у короткостроковій перспективі занадто сподіватися на суттєве поповнення доходної частини бюджету завдяки детінізації економіки не варто. Тож і добре, що уряд не вніс такі надходження до законопроєкту. Бо, з-поміж іншого, категорично проти цього міжнародні партнери України. “Але це не заважає нам ефективно розпорядитися “зайвими” грошима, якщо курс на детінізацію приноситиме результат. Україна, приміром, може скористатися цим ресурсом для зменшення запозичень на міжнародних ринках або компенсувати втрати від ймовірних кроків, спрямованих на зниження податкового тиску на бізнес”, – каже Несходовський.

2. Земельна реформа й велика і мала приватизація

Неоднозначно оцінюють економісти і запропоновані урядом підходи до урахування коштів, які країна може отримати від започаткування земельної реформи та від приватизації. Нагадаємо, представляючи документ, прем’єр Олексій Гончарук і глава Мінфіну Оксана Маркарова наголошували, що згідно з Бюджетним кодексом, отримані від продажу землі кошти не потраплятимуть напряму до доходної частини бюджету, як і гроші від приватизації (очікувані надходження – 12 мільярдів гривень) та інші “нерегулярні” прибутки. Держава використає цей ресурс для зменшення запозичень і розрахунків з боргами. Але це – також важливо, бо дозволить суттєво скоротити витрати на обслуговування боргу у 2021-му і наступних роках.

Дехто з економістів, зокрема, Ілля Несходовський, вважає такий підхід правильним. Аби потім не отримати суттєвий “недобір” і не ламати голову, як “залатати” іще й цю “діру”. Інші ж (серед них і Олексій Кущ) навпаки кажуть, що ці гроші обов’язково мають потрапити до “тіла” бюджету. Аби як “працювати” на підвищення соціальних стандартів у 2020-му, так і стати підґрунтям для пришвидшення економічного зростання у 2021-му і наступних роках. "Бо якщо бюджет нічого не отримає від землі, то навіщо ж тоді взагалі її розпродувати?" – цікавиться Кущ. Економіст вважає, що навіть якщо реформа стартує не із початку наступного року, однак до кінця 2020-го вона може принести державній казні щонайменше 5 мільярдів гривень. Занадто “скромними” називає він і передбачені урядом доходи від приватизації – насамперед, великої. Нагадаємо, загалом йдеться про 12 мільярдів гривень (по 6 від продажу “малих” і “великих” об’єктів). “Для великої приватизації 6 мільярдів – дуже мало, адже це фактично ціна одного великого об'єкта рівня “Центренерго” або ОПЗ (Одеського припортового заводу). А в черзі на приватизацію – кілька десятків великих і привабливих об’єктів, включаючи “Укрспирт” і “Укпошту”. Для малої ж приватизації 6 мільярдів – навпаки занадто багато. Під час її “першої хвилі” отримали 2 мільярди, а все найцінніше вже продано...", – нагадує Олексій Кущ.

3. Легалізація грального бізнесу та інші додаткові “грошові” джерела

Не все зрозуміло поки що і із іншими джерелами надходжень до держказни. Адже уряд по-суті вже зараз почав ділити “шкуру не вбитого ведмедя”, передбачивши у доходній частині кошти, які можна отримати лише після внесення певних змін до законодавства. Ілля Несходовський пояснює: “Податкова база, яка лягла в основу проєкту Державного бюджету-2020, не змінюється. Практично усі платежі справлятимуть у розмірах, передбачених чинним Податковим кодексом. Зокрема, відповідно до попередньо затвердженого графіка, відбувається підвищення деяких акцизів. Також проєктом передбачене можливе збільшення ренти на залізну руду у випадку якщо парламентарії проголосують за законопроєкт №1209. Щодо інших надходжень, то уряд “особливо вірить” в отримання додаткових коштів від легалізації грального бізнесу. Але ж і цей законопроєкт (№ 2285) у сесійній залі ще не розглядали. Проте, у разі ухвалення він справді позитивно позначиться на виведенні галузі із “тіні”, і 3 мільярди гривень, які передбачені у проєкті бюджету, надійдуть”.

Ілля Несходовський вважає правильним перегляд прогнозного курсу долара, який ліг в основу розрахунків параметрів майбутнього кошторису, із 28,2 до 27 гривень. Експерт переконаний: якщо ситуація на зовнішніх ринках буде сприятливою для наших експортерів, а Мінфін продовжуватиме політику щодо переведення міжнародних зобов’язань країни у національну валюту, можлива й подальша ревальвація гривні. Хоча це і своєрідна “палиця на два кінці”. Адже занадто міцна національна валюта може спричинити зменшення надходжень від роботи митниці. Щоправда, за прогнозами експертів, про суттєвий “недобір” навряд чи йдеться.

Видатки і “соціальний дух” бюджетного законопроєкту

Чи не найбільше претензій до уряду експерти висловлюють у зв’язку з продовженням практики використання при розрахунках двох показників “прожиткового мінімуму” (а від цього залежить приблизно 150 інших параметрів – соціальні виплати, компенсації, штрафи і т.д.). Традиційно вже опозиція в Україні активно критикує владу за такий підхід. Але, сама прийшовши до влади, залюбки продовжує користуватися його сумнівними “перевагами”.

Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин вважає, що зараз – доволі сприятливий момент для того, щоб нарешті покінчити з цією “ганебною” практикою. Тож, готуючи проєкт державного кошторису, влада мала б зробити вагомі кроки у цьому напрямку. Інакше про завершення так званої “епохи бідності й зубожіння” нам доведеться мріяти ще довго. "Нічого не змінилося із тими соціальними стандартами, які були і про які багато говорили як про такі, що не відповідають реаліям. Залишився практично без змін прожитковий мінімум – 2100 гривень. При цьому Мінсоцполітики щомісяця публікує на своєму сайті дані про фактичний прожитковий мінімум, з урахуванням трьох кошиків – продовольчі й непродовольчі товари та послуги. І там є цифра 4200 гривень – показник, що відповідає технології й алгоритму обрахування прожиткового мінімуму в Україні”, – нагадує економіст. Збереження ж двох показників, на думку Пендзина, ставить під сумнів спроможність держави забезпечувати “існування людей, які не можуть заробити на життя". “Ми забуваємо головне: соціальні виплати – це виплати на безробіття, виплати, пов’язані з непрацездатністю, виплати інвалідам, які не можуть бути відірвані від прожиткового мінімуму як такого”, – наголошує експерт.

Критикує практику використання “двох мінімумів” і директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. Водночас він вважає, що наводити лад у цій сфері варто поступово. Як поступово треба розв’язувати і проблему з доходами мільйонів українських пенсіонерів, котрі отримують менше реального прожиткового мінімуму. “Але за рік це питання не вирішиш. Збільшення видатків Пенсійного фонду відповідає темпам економічного зростання країни. І пенсії зростають не від бажання політиків (хоча часто такий популістський підхід в українських реаліях і бере гору), а залежать від низки об’єктивних чинників: страхового стажу пенсіонера, розміру сплачених ним страхових внесків, від того, яку заробітну плату він свого часу отримував, а також від розміру середньої зарплатні, з якої сплачуються страхові внески зараз. Відповідно, магістральним завданням має стати суттєве підвищення рівня реальних доходів працюючих українців, що “підтягне” і всі соціальні виплати”, – пояснює Несходовський.

Водночас економіст Олексій Кущ вважає: для того, аби підтримати громадян, влада повинна не лише дбати про підвищення їхніх доходів, а й про скорочення видатків домогосподарств – зокрема, на найбільш нагальні потреби. Приміром, експерт критикує уряд за те, що він не передбачив моделі зниження тарифного навантаження в умовах різкого падіння світових цін на природний газ. “Замість цього – загроза зростання тарифів на електроенергію для населення й заморожені соціальні стандарти”, – констатує Кущ.

Частина експертів, до речі, не вірить запевненням влади, що передбачених у проєкті бюджету менш ніж 48 мільярдів гривень вистачить на виплату комунальних субсидій населенню (проти більш ніж 55 мільярдів, закладених у цьогорічному держкошторисі). При цьому подальшого подорожчання комунальних послуг у 2020-му, ймовірно, і справді не уникнути.

Також фахівці вважають недостатнім ресурс, передбачений для індексації пенсій. Багатьох обурює, що влада так і не знайшла можливості для підвищення зарплати учителям. Тож їм доводиться лише вірити оприлюдненим урядовцями “гарантіям” безперебійної виплати 30% надбавки за престижність педагогічної праці і 21 тисячі гривень “на брата” допомоги молодим учителям, які працюють в сільській місцевості. Але – як свідчить практика, коштів на це у місцевих бюджетах може й не вистачити.

Також експерти звертають увагу, що проєктом Бюджету-2020 пропонується скоротити витрати на утримання далеко не всіх органів влади. Зокрема, вони пропонують переглянути видатки, передбачені на забезпечення діяльності Верховної ради і на апарат МВС та керівництво деяких інших силових структур. Заощаджені ж кошти пропонують витратити на підвищення зарплат військовим.

Владислав Обух, Київ

P.S.: “Укрінформ” продовжує вивчати експертні оцінки законопроєкту про Держбюджет-2020. Зокрема, щодо видатків на сферу безпеки та оборони, промисловий розвиток та сільське господарство.