Нова домовленість з МВФ: «старі» зобов’язання залишаються?
Джерела, близькі до переговорів українського уряду з місією Міжнародного валютного фонду, повідомляють про принципову домовленість щодо започаткування нової програми фінансування Stand-by замість чинної EFF ще до її завершення. Про деталі угоди, які обговорюють в рамках теперішнього візиту місії Фонду до Києва, нічого невідомо. Але, за інсайдерською інформацією, вона буде розрахована на 1,5 року і передбачає надання нашій країні від $4 до $5 мільярдів позики із першим траншем в $1- $1,9 мільярда. Про це пишуть «Українські новини».
Домовляючись про перекредитування, учасники переговорів розраховують «убити одразу кількох зайців»: запобігти дефолту України, відкрити шлях для залучення нею порівняно недорогих комерційних кредитів і при цьому уникнути різкого підвищення вартості газу для населення. Нагадаю, останнє – поряд зі створенням Антикорупційного суду і збереженням бюджетного дефіциту на рівні 3% – є однією із «безкомпромісних» умов чинної програми співпраці. До того ж, наша країна отримає своєрідний «страховий поліс» від економічної турбулентності у виборчий період – до формування нового уряду.
Компроміси й можлива ціна «газових» домовленостей
Головний аргумент української сторони: нові домовленості дозволять пом’якшити шоковий ефект від підвищення цін на газ для населення. З жовтня вартість блакитного палива для українців може зрости на «якихось» 23,5%, а не на 50-60%, що прогнозували раніше. Остаточне ж вирівнювання ціни на газ для усіх категорій споживачів перенесуть «до кращих часів», впровадивши новий алгоритм досягнення цієї мети. Але дискусії щодо «першого кроку» тривають: МВФ вимагає мінімум 30-відсоткового підвищення. Уряд вважає межею згадані вже 23,5% - тобто, близько 8500 гривень за тисячу кубометрів.
За інформацією джерел, знайомих з перебігом переговорів, МВФ визнав, що різке підвищення ціни за умовами чинної програми український бюджет просто не витримає. Не кажучи вже про зростання соціальної напруженості. Ціною компромісу для українського уряду може стати внесення до майбутньої програми додаткових вимог: про запровадження ринку землі і черговий крок у питанні створення Антикорупційного суду – початок його практичної діяльності.
«МВФ також зацікавлений у певному компромісі. Адже є розуміння, що ціна на газ – питання, яке найбільше «розкручують» українські популісти. А перемога на виборах сил, які на цьому спекулюють, перекреслить усі вже існуючі досягнення в реформуванні країни. Тому тут краще не бути занадто наполегливим, аби не втратити все», – наголосив у коментарі Укрінформу старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський.
При цьому експерт вважає помилкою представників Фонду те, що упродовж кількох останніх років вони занадто фокусувалися саме на питанні приведення ціни газу в Україні до ринкового рівня, чим «звужували» проблему до ухвалення суто політичного рішення. Натомість, жодним чином не стимулюючи українську владу до цілого комплексу ціннісних, законодавчих, технологічних (та й тих же політичних) змін у житлово-комунальній сфері.
«Наслідки подорожчання газу були б значно меншими (можливо, 23-відсоткового зростання більшість населення взагалі б не відчула), аби паралельно в країні втілювали справжні реформи у сфері ЖКГ і особливо – теплокомуненегро. Люди, які опалюють свої оселі газом, звісно ж, програють від будь-якого, навіть, мінімального підвищення. Але вони втрачають менше, ніж ті, хто сплачує за централізоване опалення. І це парадокс. Адже таке опалення апріорі має коштувати дешевше. Але в Україні усе навпаки», – констатує експерт. І пояснює це тим, що «на трубі» сидять компанії-монополісти, які наживаються на відсутності галузевих реформ. Вони нічого не хочуть робити, щоб виправити ситуацію. Бо не зацікавлені.
«Таким чином вони збільшують власні шанси «упіймати рибку у каламутній воді». А держава заплющує на це очі. Замість того, аби за допомогою антимонопольних інструментів регулювати їхню діяльність і стимулювати до модернізації, заощадження енергії та зниження цін на послуги. У цьому напрямку реформи майже не просунулися», – каже Володимир Дубровський.
Stand-by замість EFF: що з того буде?
«Підписання нового Меморандуму про співпрацю з МВФ ще до завершення дії чинної програми вигідне для України, насамперед, з огляду на час, – сказав у коментарі Укрінформу президент інвестиційної групи «УНІВЕР» Тарас Козак, – адже формально термін дії програми EFF збігається із стартом президентської компанії і періодом політичної активізації за півроку до виборів Верховної Ради. Це – не найкращий час для того, щоб залишитися без співпраці із Фондом і для ведення з ним нових переговорів. Натомість – у разі підтвердження домовленостей про нову програму – упродовж «буремного» виборчого року Україна матиме можливість скористатися допомогою МВФ для реакції на якісь негативні сигнали в економіці чи фінансовій сфері», – вважає експерт.
Разом із тим він нагадує: усі вимоги чинної програми (точніше, ті зобов’язання, які взяв на себе задля отримання кредитів український уряд) зберігаються і автоматично будуть пролонговані в умовах програми Stand-by. Ймовірно, будуть чіткіше окреслені алгоритми їх втілення і уточнені терміни.
Те ж стосується і умови про лібералізацію земельного ринку в Україні. Тарас Козак нагадує, що відповідні зобов’язання наша влада брала на себе і в рамках попередніх програм співпраці з МВФ. Але, зважаючи на нижчий ступінь її пріоритетності для Фонду і перманентну неготовність України до практичного втілення цієї реформи, її впровадження увесь час відкладали. Тож актуалізація її у новій програмі, можливо, дисциплінує українську владу, аби багаторічна проблема нарешті зрушила з «мертвої точки».
Втім, за прогнозами Володимира Дубровського, термін виконання цієї домовленості перенесуть максимально ближче до дати завершення дії програми. Причина та сама: уникнення додаткових збурень у виборчий період:
«Адже в МВФ чудово розуміють, що відсутність консенсусу у суспільстві щодо необхідності такого кроку може бути використана противниками реформ для їх згортання. Тому це завдання стосується уже поствиборчого періоду, коли, вочевидь, з’являться нові можливості для втілення земельної реформи. Якщо, звісно ж, до влади прийдуть політсили, зацікавлені в її впровадженні», – наголосив Володимир Дубровський.
Натомість колишній міністр економіки України, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий закликає українську сторону переговорів з МВФ відмовитися від внесення до програми Stand-by додаткових зобов’язань щодо відкриття ринку землі. Адже іще не створено передумов для такого кроку. Чим у передвиборчий період навряд чи хтось займатиметься:
«В Україні повністю відсутня належна інфраструктура: законодавча, організаційна, інформаційна… Створення ринків, організація продажів через аукціони, забезпечення застави, належне оцінювання – все це потребує не лише практичних кроків, а й попереднього законодавчого, юридичного, організаційного, фінансового забезпечення. Натомість за багато років розмов про лібералізацію ринку сільськогосподарських земель нічого у цьому напрямку не зроблено. І не лише через нашу традиційну «неквапливість», а, ймовірно, через чийсь злий умисел – для того, щоб товстосуми могли скупити українську землю за безцінь», – вважає економіст.
На думку Володимира Ланового, Україна взагалі могла б уникнути низки проблем, розв’язання яких стало предметом переговорів з Міжнародним валютним фондом. Це сталося б, якби Нацбанк свого часу вживав дієвих заходів для запобігання стрімкій девальвації гривні (ціни на газ не були б такими «захмарними»), а уряд забезпечував економічне зростання:
«А так комусь хочеться утричі підвищувати зарплату депутатам, урядовцям та іншим високопосадовцям, хочеться, аби керівники держкомпаній отримували по 100, 200 тисяч чи й по мільйону гривень зарплати! В той час як економічні можливості країни – мінімальні», – резюмує Володимир Лановий. І нагадує, що саме на «проїдання» та повернення попередніх боргів пішла левова частка коштів, які Україна за останні десятиліття отримала від МВФ.
А виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, погоджуючись із необхідністю більш зваженого підходу до збалансування бюджетних надходжень і платежів, вважає співробітництво з МВФ за нинішніх умов безальтернативним:
«Така співпраця потрібна нам не стільки для фізичного отримання грошей. Фонд потрібен як такий собі маркер для інвесторів, які купують державні облігації України, коли Міністерство фінансів виходить на міжнародні ринки для зовнішніх запозичень. Тобто, для зменшення вартості ресурсів на фінансових ринках. А також для залучення прямих іноземних інвестицій, які «розігріють» підірвану війною та кризою українську економіку», – наголошує експерт.
Тож більшість опитаних Укрінформом фахівців вважають можливе затвердження нової програми співпраці Києва з МВФ позитивним. Залишається тільки доз’ясувати, якою буде «ціна» домовленостей… Офіційно про результати переговорів між українським урядом та місією МВФ повідомлять, ймовірно, на початку наступного тижня.
Владислав Обух. Київ
