Як дюссельдорфські хаби вчать українців економити

Нещодавно уряд подовжив до кінця вересня термін дії Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення громадських інтересів в процесі функціонування ринку природного газу – документ, який ухвалили ще 22 березня 2017 року і який викликав значний резонанс серед його виконавців. У цьому положенні, зокрема, прописані спеціальні зобов’язання для “Нафтогазу” – компанія повинна постачати газ для потреб населення за фіксованою (і значно заниженою) ціною – 4 942 грн за тисячу кубометрів (з ПДВ – 6900). Таку ціну населення платить за газ зараз, і платитиме до жовтня. Що далі? Невідомість розсіється вже за два тижні, із закінченням роботи в Україні місії МВФ, яка рішуче налаштована цього разу витребувати з українського уряду конкретне рішення.

“Дюссельдорф” плюс чи мінус – ролі особливої не грає, платити однаково доведеться

Напередодні приїзду місії МВФ, прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що переговори про вирівнювання ціни на газ для населення і для промислових підприємств тривають з літа минулого року, але тепер настав час шукати компроміси з МВФ. Очевидно, що і уряд, і Фонд мають на руках пропозиції до компромісу. Хоча, судячи із заяв кредиторів, вони налаштовані рішуче вимагати принципових змін у газовому ціноутворенні. Наразі відомо, що в цьому питанні Україна буде відштовхуватися від ціни газу на німецькому газовому хабі в Дюссельдорфі. “Європейська правда”, зокрема, повідомила, що уряд має три варіанти формули ціни на газ – “Хаб+”, “Хаб 0” і “Хаб-”.

Ціна на газ за формулою “Хаб+” формується з середньої ціни газу на німецькому хабі, витрат на транспортування та націнки компанії, яка продає цей газ споживачеві – українським законодавством передбачено, що вона може складати не більш як 2,5% від ціни, за якою постачальник купує блакитне паливо. Відповідно до літніх “німецьких” цін на газ, населення змушене буде платити 10 259 грн за тис куб м. Проте аналітики припускають, що націнку можуть збільшити до 10% – тоді ціна газу становитиме до 10 945 грн за тисячу кубів.

Формула “Хаб 0” орієнтується на “чисту” ціну газу на німецькому хабі, без витрат на транспортування. Тоді для населення ціна складатиме від 9 215 грн за куб (при націнці в 2,5%) до 9 825 грн за куб (при націнці в 10%).

Найдешевший з трьох варіантів – “Хаб-” – вираховує з ціни на газ на німецькому хабі витрати на транспортування. Тоді ціна становитиме 7 765 грн за тис куб м. при націнці 2,5%, і 8 268 грн при націнці в 10%.

Яка з цих формул ляже в основу ціноутворення, і як її видозмінять – поки не зрозуміло. Свої міркування з цього приводу висловив Укрінформу експерт Геннадій Рябцев: “В 2015 році Парламент ухвалив закон про ринок природного газу, який передбачав встановлення однакової ціни для всіх споживачів на економічно обґрунтованому рівні. А оскільки Україна має завозити 1/3 газу, який споживає, зрозуміло, що потрібен індикатор, який би визначав ринкову ціну природного газу в Україні. І ним став той-таки німецький газовий хаб – по суті, біржовий комп’ютер, який фіксує усі “газові” операції в регіоні і на їх основі визначає середню ціну газу. Реальна ж ціна газу визначається у договорах між постачальниками та споживачами. Точніше, мала б визначатися, якби уряд не прописав в постанові №187 поряд з формулою “Хаб+” спеціальні обов’язки для “Нафтогазу” – постачати газ для населення за ціною на порядок нижчою. Ця умова (яка прописана в спецзобов’язаннях для Нафтогазу, яку уряд продовжив до жовтня. – Авт.) фактично нівелює формулу “Хаб+” (імпортний паритет), за якою ціна є для всіх однаковою – як для промислових споживачів, так і для населення.”

Геннадій Рябцев пояснює, що загалом, немає різниці, на основі якого саме варіанту вираховуватиметься базова ціна, адже на будь-якому ринку ціни визначаються за погодженням між постачальником та споживачем.

“В Україні існує гуртовий ринок газу, на якому присутні близько 70 різних компаній-продавців, з яких близько 30 на ринку постійно. Споживачами у нас є різні підприємства – теплокомуненерго, розподільчі компанії (тобто, облгази), промислові підприємства, які використовують газ як паливо, або як сировину (наприклад, хімічні підприємства). Є базова ціна – умовний “Хаб+”, навколо якої відбуваються усі розрахунки. А далі – ситуативно: якщо компанії хочуть, наприклад, продати більше газу, вони знижують ціну, натомість покупці купують у них більші обсяги газу. Тобто, це не означає, що увесь газ продається за формулою “Хаб+” – це лише індикатор, відносно якого працює гуртовий ринок природного газу”, – пояснює експерт. Швидше за все, вартість блакитного палива вираховуватиметься саме за формулою “Хаб+”.

“Заявляючи про знайдення компромісу, уряд фактично погодився на підвищення вартості блакитного палива для населення. З огляду на це, українцям варто очікувати в листопаді платіжки з ціною біля 10 тис грн. з поступовим її підняттям у 2019 році до 13-14 тис гривень за тисячу кубічних метрів, так як на світовому ринку вартість імпортного природного газу залежить від ціни нафти, котра на сьогодні підвищується”, – пояснює експерт Європейського аналітичного центру Вадим Бардась.

Зекономив – отримай 700 гривень. А не зекономив – вибачай

Натомість голова Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця» народний депутат Оксана Продан акцентує увагу на тому, що не варто демонізувати МВФ та критикувати його вимоги: «У Фонді виступають не за високі ціни, а проти нерівних умов ціноутворення, неринкових цін для різних груп споживачів. Адже різниця в цінах це – значний корупційний ризик, який дає можливість промисловим підприємствам закуповувати газ для власних потреб за ціною для потреб населення».

На її думку, за умови демонополізації «Нафтогазу» та ухвалення нових прозорих правил гри, де чітко визначається собівартість блакитного палива (газ власного виробництва чи імпортний) або його міксу, в Україні могли б вийти на ціну 5-6 тисяч гривень за тисячу кубів. Адже власного газу в Україні торік видобули майже 20 млрд. кубометрів, з яких 15,3 млрд державна компанія Укргазвидобування. За підрахунками, це повністю покриває потреби житлового фонду та підприємств теплокомуненерго.

Втім, економісти з Київської школи економіки переконують, що низька ціна газу для населення, як показує досвід, не найкращий економічний стимул, зокрема, в питаннях збільшення енергоефективності житлово-комунальної сфери та інвестиційної привабливості газовидобувної галузі. Дійсно, підвищення цін веде до ризику боргового навантаження на споживачів. Однак субсидіювання та прозора монетизація здатні зняти соціальну напругу, а реформування економіки – забезпечити потенціал для загального підвищення доходів.

До слова, на днях Кабмін почав виплачувати українцям гроші, які вони заощадили на субсидіях за оплату житлово-комунальних послуг минулого року. Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман повідомив, що в середньому кожен громадянин, який зекономив газ узимку 2017 року, отримає до початку опалювального сезону 2018 близько 700 грн (під монетизацію підпадають зекономлені домогосподарствами України за опалювальний сезон 150 кВт електроенергії, якщо цей ресурс використовують для опалення, або 100 м³ газу). Виплати почали вже отримувати мешканці Київщини та Хмельниччини. Цікаво, що заяви на монетизацію субсидій на споживання газу цього року написали 1,127 млн українців. Тоді як у попередньому – грошову винагороду за зекономлені енергоресурси отримали 1,755 млн українських сімей. Одне з двох – або зима була холодною, або на енергоефективність знову махнули рукою...

Олександр Карпенко, Київ