Чи можлива чесна гра на фінансовому ринку України?

Чи можлива чесна гра на фінансовому ринку України?

1769
Ukrinform
Ніхто не хоче вкладати кошти туди, де вони не захищені

Глобальна фінансова криза, яку багато іменитих економістів порівнюють з «великою депресією», призвела не лише до матеріальних втрат інвесторів по всьому світу, а до зміни підходів в регулюванні фінансових ринків багатьох країн. Вже інтегрована в світові фінансові ринки не має залишатися осторонь і Україна, якій теж слід мінімізувати ризики для інвесторів. В тому числі і для пересічних громадян – учасників недержавних пенсійних фондів, вкладників банків, клієнтів страхових компаній.

Як виявилось під час кризи, мільярдні прибутки фінансових інституцій протягом багатьох років формувались не лише завдяки стрімкому економічному зростанню, але і за рахунок сумнівних операцій, які стали предметом детального вивчення контролюючих органів. Їх масштаби вражають.

Зокрема, фінансист Бернард Мейдофф ще у 2009 році був засуджений на 150 років ув’язнення. Близько трьох мільйонів фізичних осіб та сотні компаній довірили управління коштами його інвестиційному фонду, який пропонував гарантовану високу дохідність на рівні 13%. Насправді Madoff Investment Securities виявився фінансовою пірамідою, що завдав збитків на 68 мільярдів доларів, з яких 50 мільярдів доларів так і не вдалось повернути.

Не завжди чесно грають і найбільші гравці фінансового ринку. Розслідування Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC) не обійшли стороною таких гігантів як Citigroup, Goldman Sachs чи навіть європейського Deutsche Bank. Окрім того, що компанії оплатили мільярди доларів штрафів, в більшості випадків підозрювані йшли на такий крок добровільно, визнаючи свою провину. «SEC – це злагоджена фінансово-юридична машина, яка практично ніколи не програє справи в суді», - так характеризують американську Комісію фінансисти.

А що ж в Україні? На українському ринку в останні десять років теж була не чесна гра. Багато хто пам‘ятає, як у 2012 році на ринку з’явилась MMCIS Group, яка гарантувала потенційним інвесторам високу дохідність при мінімальних ризиках. На практиці дохідність формувалась за рахунок збільшення капіталізації афілійованої компанії, чиї акції штучно розкручувались в ціні завдяки надходженням від нових вкладників. Очевидна «схема Понци», поширення якої вдалось зупинити. Але не покарати винних і повернути кошти ошуканим інвесторам.

Мільярди гривень збитків були завдані державі іншою оборудкою - виведенням коштів з державних банків за допомогою операцій з ОВДП. Вже кілька років правоохоронці безрезультатно розслідують ці факти, проте до обвинувального вироку ще далеко.

Відверто образливою для інвесторів є довготривала ситуація в контрольованій державою «Укрнафті». Крім того, що компанія роками ігнорує законне право на отримання дивідендів міноритарними акціонерами (при цьому власники значних пакетів акцій отримують дивіденди), мільярдні доходи «Укрнафти» виводяться на підконтрольні одному з власників компанії, а самій компанії лишаються лише борги. Її міноритарні акціонери не мають навіть мізерного шансу на отримання прибутку від своїх інвестицій.

Що ж робить держава, зокрема українська комісія з цінних паперів (НКЦПФР)? А держава використовує весь наданий законодавством «арсенал засобів впливу», і ... виносить попередження компанії одне за одним. А після попереджень штрафи. Але ж їх суми настільки мізерні, порівняно з виведеними з компанії коштами. Чи є нормальною така ситуація? Відповідь очевидна.

Українці не цураються порушувати правила чесної гри навіть у відносинах з інвесторами поза межами держави. Розголосу в 2012 році набув скандал, коли ряд компаній, які здійснили публічне розміщення власних акцій на Варшавській фондовій біржі умисно затримували розкриття інформації про свої фінансові результати перед всіма власниками, а в одному випадку – відверто фальсифікували звіт. Чи хто поніс відповідальність за такі дії? Питання риторичне.

Цього року маємо схожу ситуацію - Польська Комісія з фінансового нагляду висунула підозру народному депутату України, власнику компанії WESTA ISIC, в обмані інвесторів на Варшавській фондовій біржі. Зараз триває розслідування справи про нецільове використання коштів, залучених під час IPO. Мова йде про 45 мільйонів доларів, які нібито були виведені в офшори, замість бути порінвестованими в розвиток виробництва.

У всіх цих випадках є три спільні риси. По перше, всі вони підривають будь який інтерес інвесторів до вкладення коштів в Україну. Ніхто не хоче вкладати кошти туди, де вони не захищенні. По друге, для захисту своїх прав інвестори звертались до судової системи, проте вона лише показала свою недолугість: у випадку з «Укрнафтою» рішення судів ігноруються, а у випадку з MMCIS Group найвища інстанція взагалі стала на сторону шахраїв. Третя і найважливіша річ. Всіх цих порушень можна було б уникнути, якби у нас було сильне державне регулювання фінансового ринку. А не фікція.

На відміну від американських фінансистів, які бояться SEC, українські компанії мало того, що зневажають державні органи, вони ще розуміють одну просту істину – щоб вони не зробили, їм за це нічого не буде. Максимальне покарання, яке може понести український брокер чи посередник за введення інвесторів в оману чи зловживання з цінними паперами – це анулювання ліцензії чи штраф. У випадку анулювання ліцензії він створить нову компанію – і продовжить собі працювати. Адже ділова репутація в нашій країні нічого не варта. А якщо ж випишуть штраф, то його взагалі можна не платити. Державі потрібно, хай побігає пошукає його, щоб забрати той штраф.

Український ринок більш ніж два десятиліття живе і працює в так званій «сірій зоні». Нібито до нас приходять іноземні інвестори, але насправді то зазвичай «гарячі голови», які інвестують на ринках з високими ризиками, де заборонено працювати інституційним гравцям. Під час нещодавніх зустрічей Президента Петра Порошенка з американськими посадовцями прозвучала теза – «чому ви очікуєте інвестицій від нас, а ваші громадяни не інвестують в свій ринок?». І це є дійсно проблемою – українці не довіряють фінансовому ринку країни, не довіряють інституціям, які на ньому працюють. Для довіри потрібні три  передумови – захист інвестицій, відповідальність учасників ринку і прозорість.

Головний індикатор того, що фінансовий ринок країни є інвестиційно привабливим – це довгі гроші пенсійних фондів. Коли вони з‘являться в країні, значить ми дійсно стали ринком. До речі, чи пам‘ятає хтось хоча б одне IPO української компанії в Україні? Ні? Таких ще не було за понад двадцять років розвитку ринку. Можливо тому, що жодна українська компанія не може насправді назватися публічною? А можливо тому, що український ринок цінних паперів не виконує своєї головної функції - залучення коштів для бізнесу? З цього приводу точиться багато дискусій.

Що ж потрібно українському ринку, щоб почати виходити з «сірої зони»? Можливо потрібна більш сильна регуляція, адже лише таким чином можна почати повертати довіру до ринку. Можливо державний орган, що здійснює контроль над ринком капіталу повинен мати більші важелі впливу, щоб захистити інвесторів. Можливо потрібні дієві інструменти захисту інвестицій, і це не лише інструменти для протидії зловживанням з цінними паперами, а й працююча чесно і прозоро судова система. Можливо потрібна висока відповідальність всіх учасників ринку, в тому числі і суворі покарання за порушення закону. Можливо потрібна прозорість - компаній, які приходять на цей ринок за капіталом; фінансових посередників, які працюють з коштами інвесторів. Можливо? Чи саме точно потрібна?

 «Правосуддя сягає корінням в правду. Воно зрошене витримкою і цвіте мудрістю». Ці слова відомого телевізійного героя, який боровся з фінансовими аферами, як ніколи актуальні для нас. Ми всі розуміємо де правда і яка вона, проте не в змозі захистити її.

Можливо, для більшості громадян гра на фінансових ринках це щось не зрозуміле, і їм здається, що їх це не стосується. Проте це не так. Ефективно працюючий прозорий ринок капіталу дозволяє примножувати свої статки, робити накопичення, відкладати кошти на пенсію, для освіти дітей. Цей ринок є важливим елементом в економіці країни, без нього не запрацює ані пенсійна система, ані банківська, тощо. Інструменти цього ринку потрібні і там, і там. Але без впровадження дієвого захисту інвестицій – ніхто не захоче бути ошуканим. Ні великі інвестори, ні прості громадяни - учасники пенсійних фондів,вкладники банків, клієнти страхових компаній, просто платники податків, бо ж від зловживань страждає і держбюджет.

Олександр Голіздра, експерт Українського товариства фінансових аналітиків

2  жовтня о 14.00 в Укрінформі відбудеться "круглий стіл" на тему: "Система захисту інвесторів як умова розвитку ринків капіталу в Україні (обговорення законопроекту №6303)" (Зала 2).

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>