Акціонерні товариства - вікно можливостей

Акціонерні товариства - вікно можливостей

Аналітика
2647
Ukrinform
Верховна Рада полегшить життя для акціонерних товариств, якщо прийме законопроект №5592 щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій. 

Верховній Раді пропонують спростити життя для більшості акціонерних товариств -  скасувати їх публічний статус, що наразі  існує де-юре, а не де-факто. Це не тільки усуне протиріччя між законом та реальністю, але й заощадить бізнесу великі кошти, спростить корпоративне управління. Проте вимоги до дійсно публічних АТ планується збільшити, що відповідає європейським директивам та підвищить їх привабливість для інвесторів.

Імітація публічності: ціна питання  - 320 млн. грн.

За даними Державної служби статистики на кінець 2016 року в Україні налічувалось 15 226 тис. акціонерних товариств, з яких 3,1 тис. – це публічні акціонерні товариства, а інші – приватні або такі, що свого часу не визначилися і мають статус АТ. Але практично для всіх публічних АТ така форма існування це нав‘язаний результат масової приватизації 90-х років (станом на початок 2000 року в країні існувало близько 35 тис. АТ), а не прагнення компанії працювати і розвиватись використовуючи можливості саме цієї організаційно-правової форми.

Із самого початку для класифікації акціонерних товариств на публічні і приватні застосовувався хибний критерій - кількість акціонерів, замість того щоб враховувати спосіб, в який акціонери набули прав на акції компанії (придбали на біржі або отримали в ході приватизації). Тому ми маємо картину, коли більшість публічних компаній в Україні не мають лістингу акцій на біржі, не мають можливості залучати капітал інвесторів через біржу, але сплачують відповідно до вимог законодавства за «публічний» статус. У зв‘язку з такою колізією виник термін «квазіпублічні компанії».

Власники більшості квазіпублічних АТ (а по суті - приватних), з великими труднощами несуть покладений на них державою тягар публічності, якого вони б позбавились, якби тільки мали таку можливість. Компанії змушені розкривати великий масив інформації, який мав би бути потрібний інвесторам для прийняття обґрунтованих рішень щодо купівлі або продажу цінних паперів. Але їх інвестори не цікавляться цією інформацією. Підприємства несуть значні видатки на обслуговування організаційно-правого «статусу» ПАТ у вигляді публікації фінансової звітності, оплати послуг аудитора, оплати послуг за публічне розкриття, додаткових людино-годин на підготовку інформації, тощо. Саме цікаве, що й приватні акціонерні товариства теж мають «податок на публічність», витрачаючи такі ж кошти.

Таким чином, щорічно акціонерні товариства в нашій країні повинні платити за публічність – 320 мільйонів гривень. Але дві третини із загальної кількості акціонерних товариств (з 15 226 АТ) не мають можливості виконувати вимоги закону і не розкривають інформацію. Більш того, вони порушують й інші законодавчі вимоги, які висуваються до діяльності акціонерних товариств.

Тягар публічності несуть лише 4990 діючих акціонерних компаній, що розкривають інформацію в Загальнодоступній базі даних НКЦПФР про ринок цінних паперів, що коштує їх власникам мінімум 100 млн грн.

Враховуючи економічну ситуацію в країні і стан компаній, держава повинна прийняти непросте політичне рішення – замість санкцій за порушення законодавства необхідно переглянути вимоги до діяльності акціонерних товариств, серед іншого і порядок розкриття ними інформації.

Акціонери, які є власниками акцій таких квазіпублічних АТ також є інвесторами лише де-юре. Власники, які контролюють українські підприємства, відносяться до міноритарних акціонерів. А система державного регулювання та нагляду за ринком є настільки недосконалою, що не вирішує проблем ані товариств, ані їх акціонерів.

Враховуючи гостру потребу в проведенні пенсійної реформи необхідність змін в корпоративній культурі лише збільшується. При збережені діючих вимог до публічних акціонерних товариств та переході на накопичувальну систему пенсійного забезпечення ми неминуче стикнемось з неефективністю інвестування пенсійних коштів в акції квазіпублічних компаній, або ж відмовившись від цього інструменту на користь інших, підвищимо ризики, пов’язані з низькою диверсифікацією активів. В питанні побудови пенсійної системи ми не маємо права на помилку.

Публічність та приватність: перезавантаження

 Сьогодні ми маємо можливість розібратися з наслідками процесів масової приватизації та побудувати ринок, який би дійсно сприяв створенню компаній орієнтованих на інвесторів. Для цього необхідне повне перезавантаження підходів до акціонерної форми власності. Передумови такого перезавантаження закладені у законопроекті №5592-д (щодо розкриття інформації на фондовому ринку та вдосконалення порядку емісії цінних паперів та розширення можливостей для залучення капіталу), що найближчим часом буде поставлено на голосування у парламенті.

Автори документу пропонують змінити підхід при визначенні приватних і публічних акціонерних товариств. Насамперед, з його прийняттям всі акціонерні компанії вважатимуться приватними, незалежно від таких штучних факторів як кількість акціонерів, наявність біржового курсу з їхніми цінними паперами чи корпоративної структури. Директиви ЄС, які є базою для формування принципів функціонування європейського ринку цінних паперів, - transparency directive і prospectus directive – адаптуються в законопроекті з врахуванням українських законодавчих рамок.  Тобто, бути чи не бути публічним з прийняттям закону стане правом, а не обов’язком.

В свою чергу, компаніям, чия стратегія розвитку розрахована на відкритість та залучення інвестицій на ринку, достатньо буде оприлюднити інформацію про публічну пропозицію цінних паперів і отримати статус публічного товариства. За нашими оцінками, через гирло відсіювання, на першому етапі, пройдуть не більше 6 юридичних осіб. Проте з часом, їх позитивний досвід у залученні інвестицій призведуть до збільшення кількості публічних товариств. Європейські компанії проходили цей шлях століттями, ми ж повинні створити прозорий ринок набагато швидше.

 В рамках дерегуляції та зменшення навантаження на суб’єктів ведення бізнесу, документом пропонується відмовитись від обов’язкового узгодження з регулятором рішення про залучення додаткового капіталу, а також суттєво скоротити витрати на розкриття інформації для ринку. Приватні акціонерні товариства, які сьогодні за обсягом повинні розкривати інформації на рівні публічних компаній, витрачаючи на це щорічно мінімум 21 тис. грн., зможуть зменшити видатки вчетверо до 5,6 тис. грн.

Така економія, в першу чергу буде досягнута завдяки відмові від публікації річної, особливої інформації та оголошення про проведення загальних зборів в друкованих ЗМІ. Зменшаться і вимоги до інформації – керівникам приватних товариств не потрібно буде витрачати значні кошти залучення аудиторів чи дорогих фахівців для підготовки документації.

Виграють усі

Конкуренція, наслідком якої є покращення якості послуг та зменшення їх вартості – це ще один ліберальний крок авторів документу. Монополію держави в особі  її оператора (Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку, АРІФРУ), через якого зараз здійснюється розкриття інформації акціонерними товариствами, пропонується повністю скасувати. Кожен учасник може зареєструватися в якості інформаційного агента і отримавши авторизацію в Комісії, надавати послуги для акціонерних товариств по розкриттю інформації електронним способом.  Як керівник АРІФРУ, дозволю собі зазначити – Агентство не боїться конкуренції  та готово до неї.

Компанії, чий вибір залишитись публічними, документ обтяжує додатковими вимогами, оскільки запроваджує рівень розкриття, аналогічний розкриттю інформації публічними компаніями в Європі – більший обсяг розкриття, більше каналів (способів) розкриття, більша відповідальність за інформацію, що розкривається. Закладена в документі диференціація призведе до збільшення витрат публічних АТ – мінімальні щорічно складуть 35 тис. грн.. Проте, на практиці, використання європейських підходів до корпоративного управління збільшить інтерес зі сторони інвесторів до тих українських компаній, які справді будуть в них зацікавлені.

Таким чином, з прийняттям законопроекту  виграють як  справжні публічні акціонерні товариства, так і ті, що на даний час є «квазіпублічними», а по суті  - приватними. А суб’єкти інформаційного ринку отримають можливість надання нового виду послуг.

Буде користь і державі – зі зменшенням обсягу інформації, яку потрібно буде обробляти, регулятор зменшить свої витрати на обробку, що підвищить ефективність роботи за  іншими напрямками.

Від такого перезавантаження ринку отримає користь і пересічний громадянин, що отримував акції в процесі масової приватизації. При зміні типу товариства, закон «Про акціонерні товариства» (ст. 68) зобов’язує емітента викупити акції за ринковою ціною у акціонерів які проголосували проти такого рішення. Таким чином, громадяни отримають гідну грошову компенсацію за належні їм акції. В свою чергу мажоритарні акціонери суттєво зменшать витрати на обслуговування компанії.

Обговорити запропоновані законопроектом 5592-д  зміни для акціонерних товариств запрошуємо всіх зацікавлених – в ході круглого столу «Ціна публічності: виклики і можливості для акціонерних товариств», що відбудеться в Інформаційному агентстві «Укрінформ» 22 травня, о 14.00.

Ігор Доброван,

директор Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України; 10 річний управлінський досвід;ступінь MBA Києво-могилянської бізнес школи


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-