«Українські передзвони» від «Рідної домівки» у Граці

«Українські передзвони» від «Рідної домівки» у Граці

Відео
Укрінформ
Що пов’язує Франца Ксавера Моцарта, Ференца Ліста та Людвіга ван Бетховена з Україною?

Українська діаспора в австрійському Граці днями з успіхом провела музичний концерт «Українські передзвони» (Ukrainische Klänge). Захід, що проходив у святковому залі центру Augustinum, був організований українським культурним центром «Рідна домівка» – осередком українства в австрійській Штирії.

«Сьогоднішній вечір зосереджений на українських піснях, адже для нас, українців – це один із найважливіших скарбів нашої культури. Впродовж століть передача пісень в усний спосіб була єдиним способом зберегти нашу мову та ідентичність і передати її наступним поколінням», – зазначила під час відкриття концерту голова «Рідної домівки» Галина Скотнік.

Проведення «Українських передзвонів» стало можливим з огляду на пом’якшення локдауну в Австрії, однак усе ще відбувалося у «ковідних» умовах – зала була заповнена лише наполовину, адже між кожним відвідувачем мало бути вільне місце. Крім того, кожен з понад 100 гостей перед входом мав показати негативний результат тесту на коронавірус, сертифікат про щеплення чи довідку про одужання. У приміщенні також треба було перебувати в захисній масці протягом усього заходу.

Для багатьох участь у музичному вечорі була першим «виходом у люди» після тривалого карантину, таким собі відновленням звичного культурного життя, яке тільки почало оживати у країні. Тож спрагла за концертами австрійська й українська публіка практично не звертала уваги на ці «ковідні» незручності. Охочі з Граца та інших міст змогли не лише насолодитися співами й музикою, а й відкрити нове: як всесвітньо відомі композитори надихалися українським фольклором.

 «Навіть у ті часи, коли ще (Україна, – ред.) не існувала як держава на карті світу, звучання української народної пісні змогло надихнути багатьох композиторів з усього світу, у тому числі й австрійців», – зазначила під час представлення програми вечора Галина Скотнік.

УКРАЇНСЬКІ НОТКИ У ТВОРАХ ВІДОМИХ КОМПОЗИТОРІВ

Одним із таких композиторів був віртуоз фортепіано Франц Ксавер Моцарт, син Вольфганга Амадея Моцарта. У 1808 році юний музикант поїхав на Галичину для викладання уроків доньці одного польського графа. Через п’ять років він переїхав до Лемберга (українського Львова), який і став для нього на майже 36 років новим рідним місцем замість культурного мегаполіса Відня.  

З австрійським композитором культурна сцена у місті неабияк збагатилася:  Франц Ксавер Моцарт заснував тут першу музичну школу, був директором міського театру та першим капельмейстером в оперному театрі Львова. Водночас і українська культура впливала на композитора та давала йому натхнення: у багатьох музичних творах сина Вольфганга Амадея Моцарта можна розпізнати мотиви українських народних пісень. Так, наприклад, у  «Варіаціях на слов’янську пісню», Opus 18 він посилається на українську сатиричну народну пісню «У сусіда хата біла».

До українського музичного фольклору в своїй творчості також звертався видатний німецький піаніст, останній представник «віденської класики» Людвіг ван Бетховен.  Передусім це було спричинено знайомством композитора у Відні із сином останнього українського гетьмана Андрієм Розумовським, який став його приятелем та меценатом. З 1808 по 1816 роки Розумовський утримував один із кращих струнних квартетів сучасності, сам виконуючи у ньому партію другої скрипки. Цей квартет ще мав назву «Бетховен», маючи привілей грати всі нові твори німецького композитора.

Окрім присвячених Андрію Розумовському (а також Францу Йозефу фон Лобковіцу) 5-ї та 6-ї симфоній, Бетховен також присвятив своєму меценату з козацьким корінням три квартети Opus 59, у яких він використав українські народні мелодії. Надихала композитора й популярна на початку XIX століття пісня українського козака Семена Климовського «Їхав козак за Дунай»: у 1816 році Бетховен написав на цю пісню варіації для фортепіано, скрипки та віолончелі, а чотирма роками пізніше – варіації для фортепіано і флейти, які увійшли в Opus 107, «Варіації на народні пісні для фортепіано та флейти» під №7.

Український відбиток має й творчість іншого всесвітньовідомого композитора – Ференца Ліста. Під час своїх концертів країнами Європи фортепіанний майстер кілька разів відвідував Україну. У концертному турне у 1847 році в Києві він познайомився з донькою польського шляхтича Кароліною Вітгенштейн, яка стала коханням усього його життя.

 Під час кількамісячного гостювання у маєтку своєї музи у Воронинцях, що на Поділлі, Ференц Ліст написав багато творів, зокрема й надихаючись українським фольклором. Так, у циклі «Колоски з Воронинців» містяться п'єси для фортепіано «Українська балада» та «Думка», написані на теми українських народних пісень «Ой, не ходи, Грицю» і «Віють вітри, віють буйні» відповідно.

УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ ТА КЛАСИКА

Перша частина українського вечора у столиці Штирії була присвячена трьом унікальним творам Франца Ксавера Моцарта, Людвіга ван Бетховена та Ференца Ліста, які у різний час і за різних обставин контактували з Україною і по-своєму відтворили українські мелодії. Для того, щоб краще зрозуміти ці «передзвони», спочатку були виконані українські оригінали, а потім уже прозвучали зроблені світовими класиками варіації.

Розпочав же вечір, організований українками Граца, фольклорний ансамбль «Файна», який виконав три українські народні пісні. Перша – «Весняночко-паняночко, де ти зимувала» – знайомила аудиторію з душею Полтавщини, інші дві – «Наша Анничка» та «Гаєм зелененьким» – відсилали до Карпат – регіону, ближчого австрійцям й особливо шанованого ерцгерцогом Вільгельмом фон Габсбург-Лотрінгеном (Василем Вишиваним).  

«Ми надзвичайно щасливі, що нам нарешті вдалося виступити. Дуже довго цього чекали, готувалися майже пів року. Чекали, коли вже закінчить той карантин, – зазначила в коментарі кореспонденту агентства «Укрінформ» Марія Мітич з гурту «Файна». – Ми дуже ґрунтовно підійшли до підготовки.   Спеціально привезли з України для концерту строї, які представляють різні регіони нашої країни. Брали онлайн-уроки традиційного співу, бо насправді непросто співати таким традиційним голосом, а не академічним вокалом».

Колоритний гурт української етнічної музики «Файна» у складі п’яти українок був заснований у 2018 році. Концерт «Українські передзвони» став для них не лише дебютним виступом за час пандемії, а й першим у великому залі поруч із виконанням класичної музики.

«Раніше ми також співали українські народні пісні, але то було більше, скажімо так, по-міщанському. Співали на гаївках, колядках, часто були концерти в церкві після служби, але так, щоб був виступ у великому залі, разом з класичною музикою – це вперше», – зазначила Мітич і додала: «Здається все вдалося, і ми дуже щасливі».

І справді, дівчатам – а на сцені протягом вечора не було жодного чоловіка – вдалося влаштувати неймовірну музичну культурну подорож. І гучні оплески публіки після кожного виконання були тому найкращим свідченням.

Якщо перша частина «Українських передзвонів» поєднувала український фольклор та європейську класику, то у другій глядачі змогли зануритися у сучасну українську класику. Їхній увазі були запропоновані твори найвідоміших українських композиторів XIX-XX ст. – засновника модернізму в українській класичній музиці Бориса Лятошинського та композиторів-сучасників Мирослава Скорика й Валентина Сильвестрова.

Незабутні мелодії українських класиків прозвучали у виконанні переможців численних міжнародних музичних конкурсів Анфіси Бобильової, Анни Ільчук, Тетяни Луцик, Катерини Мовчан, а також співачки хору Віденської державної опери Анни Ясютіної та солістки оперного театру в Граці Тетяни Міюс.

«Важко передати той вир емоцій, який переповнює нас після цієї грандіозної події. Про безперечний тріумф концерту говорять численні зворушливі відгуки наших глядачів, у тому числі й професійних знавців та поціновувачів музики і мистецтва. Успіхом можна вважати й те, що всі квитки були розкуплені ще за три дні до самої події, – прокоментувала музичний вечір Галина Скотнік. – Створюючи програму концерту, ми мали намір показати і донести як австрійським, так і українським глядачам, що наші країни мають багато спільних цінностей, і навіть у музичному мистецтві між нами прокладено немало місточків. Понад 50% публіки в залі були австрійці, близько 30% – українці, і ще 20% – інші національності, однак під час концерту між всіма глядачами відчувався невидимий зв’язок – усі були зачаровані мелодіями, що лунали у прекрасному залі Augustinum».

«РІДНА ДОМІВКА» У ГРАЦІ

Історія «Рідної домівки» розпочалася восени 2017 року, коли під час святкування храмового свята Покрови в Українській греко-католицькій церкві кілька сімей виявили ініціативу зустрічатися частіше разом із дітьми – для спілкування та обміну досвідом.

«Уже невдовзі ми заснували гурток «Дитячі забави в Граці», на якому діти могли чути, говорити та співати українською мовою. Ми зустрічалися з дітьми кожної другої неділі, проводили цікаві заняття на різні пізнавальні теми, під час яких діти в ігровій формі вивчали українську та збагачували свій словниковий запас, – зазначає Галина Скотнік. – Ну і, звісно, разом святкувалися не лише дні народження дітей, а й усі можливі свята, які ми намагалися проводити з дотриманням українських народних традицій».

Тепер українські діти у Граці з нетерпінням чекають приходу Святого Миколая 19 грудня, стають неодмінними учасниками великих святкувань на Різдво та Великдень. Крім того, вони долучалися до концерту на Шевченківському вечорі навесні 2019 року.

Через пандемію COVID-19 масові заходи по всій Австрії були заборонені, але навіть у карантинний 2020 рік влітку українська діаспора у Граці проявляла активність. Так, було проведено святкування Дня Незалежності України, а також акцію «Благочинна кава», кошти від якої спрямували на впорядкування могили похованого на цвинтарі міста українського професора Володимира Сас-Залозецького.

Окрім громадської діяльності й організації культурних заходів, метою центру є також навчання дітей української мови. Задля цього на базі «Рідної домівки» з вересня 2020 року розпочала свою діяльність українська школа, де двомовні дітки можуть не лише здобути та вдосконалити знання з української мови, а й ознайомитися з українською культурою загалом.

«Рідна домівка» – це дім буття української мови та культури у Граці та загалом у Штирії. Спільні заходи згуртували нашу громаду та надихнули нас створити такий культурно-освітній осередок, де б діти могли гратися та навчатися, а дорослі спілкуватися, співати, творити, підтримувати одне одного і просто радіти життю разом – і все це рідною, українською мовою», – зазначила Галина Скотнік.

Василь Короткий, Відень – Грац

Фото автора та Ukrainischer Kulturverein in Graz 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-