Культура, що руйнує
Російський культурний центр у Кишиневі невдовзі остаточно припинить своє існування: таке рішення днями ухвалив уряд Молдови, схваливши ініціативу про закриття Центру російської культури в Кишиневі, відомого як «Русский дом».
Про закриття «Русского дома» влада Молдови оголосила ще в лютому цього року після інциденту з падінням російських ударних дронів на півдні країни. Згодом ця ситуація мала продовження: у травні про припинення угоди, укладеної у 1998 році, рішення прийняла парламентська комісія із зовнішньої політики.
Однак увесь цей час через неможливість дострокового розірвання угоди центр продовжував свою «некультурну» культурну діяльність: відбувалися так звані «просвітницькі» та «творчі» заходи, дитячі конкурси, зустрічі для молоді, зокрема і для представників сепаратистського Придністровського регіону, який підтримує РФ.
«Цей центр не був культурним – під його прикриттям велася діяльність, що підривала суверенітет Молдови»,– так прокоментував рішення і ситуацію міністр культури Молдови Крістіан Жардан. І з ним важко не погодитися, бо російський культурний центр перетворився на центр впливу та пропаганди. Раніше глава МЗС Молдови Михай Попшой говорив, що закриття російського центру є «свідомим політичним кроком» у відповідь на загрози національній безпеці.
Тож Молдова остаточно денонсує двосторонню угоду з Російською Федерацією про створення та функціонування культурних центрів. Звичайно, це не сподобалося ні Кремлеві, ні проросійській опозиції в Молдові, яка вперто лишається на позиціях протистояння, очікування реваншу, якому не судилося збутися. Це підтвердили і нещодавні вибори у Молдові, під час яких народ країни обрав демократію, реформи та європейське майбутнє – попри тиск і втручання з боку РФ, зокрема і під виглядом просування російської культури.
Під таким нібито цілком прийнятним приводом популяризації «великої» російської культури Москва продовжує розбудовувати в Європі мережу впливу, яку фінансує та координує ФСБ. Водночас Кремль, схоже, не планує здаватися, а продовжує розширювати свою пропагандистську кампанію у світі, збільшуючи мережу подібних центрів та фінансування дотичних проєктів. За повідомленнями Служби зовнішньої розвідки України, Москва у кілька разів збільшила фінансування пропагандистських проєктів, спрямованих на іноземну аудиторію. Так, федеральне агентство «Россотрудничество» впродовж цього року вже витратило на такі програми для іноземців близько 4,6 млн доларів, що у 1,5 разу більше, ніж минулоріч (цифри за вересень). Найбільші кошти (4 млн дол.) витрачено на проєкт «Нове покоління», спрямований на створення мережі лояльних до Кремля молодих активістів, журналістів і підприємців за кордоном. А це, за даними української розвідки, утричі більше, ніж у 2024 році.
Значно зросли витрати на просування російської мови у світі – суму державної програми підвищили з 5,6 млн доларів у 2024 році до 20 млн доларів у 2025-му. Майже половина суми – близько 11 млн доларів – спрямована на проєкти на кшталт фонду «Русский мир» та навчальний портал «Вікно в Росію». Куди дивиться це «вікно», що віщує і до яких наслідків може привести для українців, які четвертий рік поспіль боронять свої кордони та кордони об’єднаної Європи, вже давно зрозуміло.
Удвічі збільшили росіяни і кошти, що йдуть на закупівлю російськомовних навчальних матеріалів для іноземних шкіл і культурних центрів. Тому, мабуть, неймовірно прикро кремлівським очільникам спостерігати за своїми «культурними» провалами. Нагадаємо, що раніше подібні культурні центри РФ закрили в Румунії та Азербайджані, а тепер Молдова остаточно перекрила доступ російським пропагандистам через їхній «Русский дом» у Кишиневі. Крім того, у 2023 році прокуратура Берліна також розпочала розслідування стосовно «Русского дома науки и культуры», який діє у столиці Німеччини, щодо імовірних порушень закону про зовнішньоекономічну діяльність.
Кремль роками створював агентурну мережу серед національних діаспор різних країн, використовував свободу слова в європейських країнах, проводячи та пропагуючи проросійські мітинги, які несуть у собі лише провокації та загрозу масових заворушень.
Разом із тим, на практиці бачимо активне використання кремлівським керівництвом у своїй роботі методів і заходів з арсеналу спецслужб. Перш за все, мова йде про операції, що мають на меті формування надійного проросійського лобі в середовищі європейських політиків і громадських та неформальних лідерів, які так чи інакше формують суспільну думку, – за допомогою підкупу, шантажу, вибудовування різного роду корупційних схем. Окрім цього, у рамках гібридної агресії, російська сторона не гребує застосуванням технологій дискредитації державних структур країн, веде розвідувально-шпигунську діяльність, здійснює підтримку популістських рухів, намагаючись формувати вигідну для Кремля позицію та думку. Паралельно відбувається формування мережі лояльних до Росії політичних, громадських організацій, створення і підтримка проросійських ЗМІ в країнах Європи. Кінцевою метою дезінтеграції цих країн є їхнє економічне послаблення та блокування будь-яких євроінтеграційних перспектив.
Водночас Росія, очевидно, досі вважає Молдову своїм «ближнім зарубіжжям», на який має вплив. Окрім того, Москва далі тримає чималий арсенал своїх військових у сепаратистському регіоні Придністров’я, і це значно ускладнює ситуацію.
Намагання Москви залишити за собою право контролю над пострадянськими республіками та їхнє фактичне утримання у сфері свого впливу – цілком очевидні, адже таким чином Кремль прагне рухатися до омріяної версії оновленого СРСР під беззаперечним керівництвом Росії, як спроби відновлення колишньої імперської могутності та слави. Щоправда, виходить це не завжди «по-дружньому», а швидше навпаки – Кремль звик діяти силою, шантажем, залякуваннями і навіть відкритою війною, як це сталося в Україні, де кривава війна триває вже четвертий рік.
Відносини ж між Росією та Молдовою впродовж останнього часу значно погіршилися, і це цілком зрозуміло. Президент Мая Санду неодноразово звинувачувала Кремль у спробах дестабілізації молдовського уряду та тискові на внутрішню політику країни. У відповідь російські можновладці та дипломати все частіше вдаються до провокативних заяв, щоб підкреслити порушення молдовською стороною міжнародних норм, що регулюють дипломатичні відносини. Загалом же, на думку експертів, гібридна російська загроза полягає у насиченні Європи російськими агентами впливу, терористами, інспіруванні Росією мітингів, масових зібрань, які можуть перейти у заклики до повалення чинної влади та соціально-політичного хаосу. Бо ж де Росія – там завжди хаос і перевороти. Та коли для росіян стратегія впливу базується на розділенні і негативі, то для нинішньої влади Молдови вона полягає саме в об’єднанні й рухові вперед. І ця стратегія, як бачимо, має перспективи та приводить до перемоги.
реклама