Знаменитий харківʼянин, оборонець української мови. 245-річчя Квітки-Основ’яненка
29 листопада 2023 року відзначаємо 245 років від дня народження українського прозаїка, драматурга і культурного та громадського діяча Григорія Квітки-Основʼяненка (1778-1843).
Квітка-Основʼяненко – знаменитий харківʼянин, один із творців першого в Україні журналу «Український вісник» та Харківської губернської бібліотеки, оборонець української мови. Його популярні твори «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-дощик», Маруся» перекладено багатьма мовами.
Тарас Шевченко присвятив йому свій вірш «До Основʼяненка» та виконав ілюстрації до його кількох творів. У цьому вірші Шевченко відверто застерігає як Основʼяненка, так і всіх українців:
«А до того – Московщина,
Кругом чужі люде…
…Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!»
Твори Григорія Квітки-Основʼяненка – це правдивий опис життя простих людей в тодішній Україні та, зокрема, на Слобожанщині.. Недаремно ж, пропагуючи народну версію української мови у своїх творах, він пояснював:
«Як говоримо, так і писати треба!»
Але якщо проза і комедії на українську тематику добрі відомі читачам, то авторське порівняння ментальності українців та росіян, на основі опису їх побуту і традицій, – менш знані.
Отож, процитую фрагмент із «Салдацького патрета» (1833 рік) про сусідів-росіян, які проживали поблизу Харківщини.
«Вже і в Липцях завелися кабаки, неначе – нехай Бог милує – у Расєї. Відкіля ж то се узялося? Общество нас так прикрутило, що, бач, відкупщик за нас, хто не здужа, зносив гроші за подушне; так узявсь не за справжніх відкупщиків, а – таки нічого гріха таїти – знайшовсь із наших, хрещених людей, що уступив у їх віру, як той Юда, узявсь держать і Липці, і другії слободи на московський лад; і вже в них не шинок зоветься, а кабак, і там вже уся московська натура, там усе москаль наголо, як в Туреччині турки; та усе народ проворний: ні доїсть, ні доспить, усе об тім тільки й дума, щоб заробить копійку. Така вже їх московська поведенція!
А як тільки нашого братчика, хоч би і в кабаці, обдурюють, так ну, ну, ну!
Отсе, коли прийшов з посудиною, щоб купити до хазяйства на скільки треба горілки, то хоч трохи заслухайся або задивись, то й не доллє повної міри, та мерщій і всипа у твою посудину, і вже хоч спор, хоч лайся, а він тебе впровадить геть.
Коли ти хочеш випити, то буцімто й добрий: за гривню зачеркне із діжки таки повнісіньку; тут станеш уси розгляджувати, та втираєшся, та поцмокаєш хорошенько і збираєшся, як то гарненько натощака випʼєш, та тільки на руку підняв, та ще й до рота не доніс, як, урагова його мати зна, де москальча у гаспида озьметься, таки наче як той, що… дух свят при нашій хаті!…Підбіжить, підтовкне – плюсь! – більш половини чарки назад у діжку! Лихо, та й годі. Пʼєш мерщій, бо розливальщик ще стане і чарку віднімати. Випив… так що ж бо?.. Як там кажуть: по бороді потекло, а в рот не попало; а вже й не кажи, щоб по животу пішло; нічого було гаразд і проковтнуть.
Оттака-то їх московська віра, щоб зо всякого зідрати: там куди їм спати довго? Та таки тут спить, а тут дума: як би то і де б то поживитись…»
Про те, як Московщина насаджує свої «руськоміровські» звичаї на Харківщині, Квітка-Основʼяненко описував ще 190 років тому.
Нині ті ж таки Липці російська орда неодноразово обстрілювала та пошкодила будинки, забудову й автівки мешканців.
Отака вона була і залишається московська натура, як описував ще Квітка-Основʼяненко.
Тож захищаймо наш український Харків і памʼятаймо та шануймо його знаменитих представників.
Микола Томенко
FB
реклама