Письменник Жадан і художник Маков презентували артбук про Харків
Онлайн-презентація видання відбулася на Суспільному, передає Укрінформ.
Як зазначалося, ця книга є спробою поглянути на Харків крізь призму творчості двох різних митців, які належать до різних генерацій, мають різний досвід і обидва не є харків’янами, проте довго проживають у цьому місті. У виданні зібрані їхні твори, які так чи інакше стосуються Харкова, щоб показати життя міста протягом 27 років.
«Ішлося про те, щоби зібрати справді дуже приватні, інтимні речі, які в той чи інший спосіб корелюються з Харковом як топонімом, містом, атмосферою, в якій ми живемо. Попри те, що там хронологія, дистанція у 27 років, мені здається, вона дуже інтимна вийшла, приватна і ніжна», – сказав Жадан.
Своєю чергою Маков розповів, що в цій книжці хоч і дуже багато Харкова, але вона більше «про досвід життя у світі, а Харків – це вже така маленька точка, яка цей світ репрезентує».
Роботи у книжці розташовані у зворотній хронології, від сьогодення до 1990–их років. При цьому вони не пов’язані між собою і не пояснюють одна одну. «Дуже важливо від початку розуміти, що це в жодному разі не ілюстрації, так само як вірші не є коментарем до робіт. Це спроба поєднати два потоки, хоча б виходячи з того, що вони десь протікали в одному ландшафті. Наше місто Харків оточене двома річками. Книга приблизно за цим принципом і зроблена, коли є два наративи – графічний і текстовий – і вони не те щоби суперечать, вони просто створювались паралельно, в якийсь спосіб вони доволі органічно співіснують», – пояснив Жадан.
Ще одна особливість книги – у неї немає обкладинки, і на думку авторів, це найбільше її репрезентує. «Це відкрита історія, яка триває. Вона не потребує обкладинки чи суперобкладинки, якогось тиснення, якоїсь шкіри обтягнутої. Ти її береш - і одразу відчуваєш, що ти її частина», - каже письменник.
А Маков уточнив, що книжка обгорнута так, ніби її знайшли на вулиці, ніби вона вилетіла з цієї обкладинки. «Комусь потрібна картонна обкладинка, а сама суть книжки не потрібна. Тому вона залишилась такою. Ми вирішили зупинитися на такому варіанті, бо, дійсно, це дуже інтимна річ», – зазначив митець.
Водночас автори книжки наголошують, що люди не завжди правильно сприймають Харків - як місто «не зовсім українське», навіть деякою мерою українофобське. Творці з цим категорично не погоджуються. «Харків – страшенно неоднорідне місто. Це місто багатьох дзеркал. Залежно (від того), яке для себе обираєш, так ти його і бачиш... Для мене Харків завжди був містом Сковороди, містом Квітки, Гулака, Каразіна», - заявив Жадан.
Його співавтор додає, що це місто, де сталося українське відродження у літературі. «Подивіться на всі будівлі, побудовані в Харкові у 20–30–х роках. Тоді була така тенденція: викладати цеглою на будинку, що це за будівля – Будинок вчителя тощо. Всі ці назви викладені цеглою українською мовою, і це вже за радянських часів. Всі ці назви планувалися навічно, бо цеглою не викладають те, що завтра треба поміняти», - переконаний художник.
При цьому, за словами авторів, вони не мали на меті створити путівник по Харкову чи історичну розвідку.
«В мистецтві користі нема, це мій абсолютний жорсткий стиль. Воно не допомагає змінити світ, на мій погляд, мистецтво просто допомагає пережити це життя. І мистецтво – це така наука про наші почуття. І оця наука про почуття інколи допомагає пережити», – сказав Маков.
