Про це на пресконференції в Укрінформі повідомила керівниця проєкту Ірина Лисенко.

Як розповіла Ірина Лисенко, проєкт об’єднав два напрями роботи - підтримку ветеранів і допомогу дітям із порушеннями слуху та мовлення. Його реалізували за підтримки Українського культурного фонду. Основою для казок стали п’ять особистих історій військових, які мають різні поранення, зокрема ампутації та порушення слуху.

"Ідея виникла з досвіду батьківських об’єднань, які шукають підтримку серед родин, що виховують дітей з інвалідністю. Ми побачили спільне між такими спільнотами та ветеранським рухом - потребу в підтримці, взаємодопомозі й відчутті, що людина не залишається зі своїми труднощами наодинці. Мабуть, саме це об’єднує нас із ветеранським корпусом і людьми, які об’єднуються задля допомоги і підтримки», - зазначила Лисенко.

До творчої команди долучилися письменниця й казкарка Анастасія Лавринішина, художниця Олена Науменко, художник-аніматор Анатолій Лавринішин, координатори ветеранського напряму та батьки дітей із порушеннями слуху.

Чотири казки написала Анастасія Лавринішина, яка працювала з історіями ветеранів, зокрема за допомогою анкетування. Ще одну казку створила координаторка ветеранського напряму Аліна Логвіненко.

За словами Лавринішиної, написання казок на основі реальних історій військових стало для неї непростим, але важливим досвідом. Авторка наголосила, що ці історії потребували особливо делікатного осмислення, адже йдеться про людей, які пережили важкі випробування.

Водночас саме казкова форма дала змогу говорити про складні теми через метафори, зрозумілі дітям.

«Ці казки створені у форматі діалогу дитини, причому дитини з особливостями розвитку, з військовим, із дорослим. Дитина ставить свої дитячі питання, насправді дуже логічні. І дорослий відповідає, розповідаючи казку», - пояснила Лавринішина.

На її думку, казка має не лише розважати, а й допомагати дитині поступово пізнавати дорослий світ, зокрема його складні та болісні сторони. У цьому проєкті військові, які пережили війну, відповідають на дитячі запитання так, щоб не травмувати дитину, але водночас підготувати її до розуміння реальності.

До циклу увійшли казки «Яна і Темрява», «Пісня Капітана», «Пірнач», «Федір готує казку» та «Рукавичка лісовика». Кожна з них має власний художній образ і спосіб розповісти про досвід героя.

Зокрема, «Яна і Темрява» розповідає про жінку-військову, яка зазнала важкого поранення обличчя. Її історію авторка переосмислила через образ жінки, яка продовжує танцювати на краю прірви. Цей образ символізує життя в умовах постійної небезпеки, необхідність триматися й продовжувати боротьбу навіть тоді, коли майбутнє здається невизначеним.

«Пісня Капітана» присвячена військовому, який пройшов складні випробування в полоні, але зберіг силу духу й оптимізм. Важливе місце в цій історії посідають дружба та творчість.

У казці «Рукавичка лісовика» образ рукавички стає метафорою простору відновлення та підтримки. Її герой - молодий чоловік з ампутаціями, який попри власні випробування піклується про інших і допомагає ветеранам. Авторка наголошує, що суспільству потрібно визнавати потреби людей з інвалідністю та створювати умови для їхнього повноцінного життя.

Казка «Федір готує казку» розповідає про чоловіка, який до війни був пекарем, а згодом пішов воювати й зазнав ампутації. У ній герой буквально готує казку: спочатку створює образ страшного Колобка, який символізує війну, а потім починає пекти казку про мир.

П’ята історія - «Пірнач» побудована навколо образу вчителя, який намагається навчити дітей історії. Її співавторка Аліна розповіла, що прототипом персонажа став ветеран з позивним Пірнач, який до війни працював у різних сферах, зокрема вчителем. Після важкого поранення у 2022 році він відновився, повернувся до викладання та долучився до підтримки ветеранів. Нині він також навчає дітей навичок поводження зі зброєю та тактичної медицини.

В основу казки лягла думка про історію як суворого вчителя, уроки якого людство має засвоювати, щоб не повторювати помилок минулого.

За словами учасників пресконференції, ветерани позитивно відгукувалися про досвід участі в проєкті й говорили, що хотіли б повторити його. Представники ветеранської спільноти також висловили бажання залучати до подібних ініціатив більше військових.

У проєкті також взяли участь п’ятеро дітей із порушеннями слуху та мовлення з Києва, Черкас і Миколаєва. Під час роботи над «Переможними казками» діти не були лише слухачами історій - вони безпосередньо впливали на створення персонажів та візуальне втілення сюжетів.

Як наголосила Ірина Лисенко, творчий процес відбувався у взаємодії між дітьми, ветеранами й художниками. Інколи дитяче бачення персонажа відрізнялося від задуму художника, тож команді доводилося змінювати початкову концепцію.

Організатори підкреслюють, що саме така взаємодія зробила проєкт живим і допомогла створити простір, у якому кожен учасник міг проявити себе.

Як повідомили організатори, усі п’ять казок створили в різних форматах і стилях анімації. Їх планують презентувати на YouTube-каналі проєкту, а інформацію про нього публікуватимуть також на сайті та сторінках проєкту «Переможні казки» у Facebook й Instagram.

Автори сподіваються, що проєкт допоможе дітям і дорослим говорити про досвід війни, поранення, інвалідність і відновлення без замовчування складних тем, але мовою, яка залишає простір для співчуття, розуміння та надії.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві презентували друковану версію дитячої казки «Джура з майбутнього. Таємничий щоденник», головний посил якої у тому, що кожна українська дитина насправді є спадкоємцем великої культури та звитяги.

Фото: Геннадій Мінченко/Укрінформ

Більше наших фото можна купити тут