На Berlinale фільм "Земля блакитна, ніби апельсин" зібрав аншлаг
Показ пройшов при переповненій залі на 850 місць, повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Ми щасливі! Нас зустріли тепло і, сподіваюся, буде продовження», - заявила Ірина Цілик відразу після показу та спілкування з глядачами.
Вона зізналася, що ніколи не була в таких залах як берлінський Zoo Palast - 850 місць - навіть як глядачка, а тут довелося представляти свій фільм.
Хвилювалася режисерка і за героїнь свого фільму - Мирославу та Настю. Але вони трималися впевнено, охоче відповідали на запитання аудиторії.
«Донбас завжди показували з того боку, з якого хотіли б його бачити інші люди. Ми хотіли показати його з того боку, з якого бачимо його ми», - сказала Мирослава, студентка другого курсу операторського факультету.
"Земля блакитна, ніби апельсин" на Berlinale / Фото: Ольга Танасійчук, Укрінформ
Її сестра Настя, яка вперше побачила фільм лише на прем’єрі в Берліні, розповіла про ситуацію у своїй рідній Красногорівці, яка продовжує жити попри війну.
На запитання із залу, чому в фільмі представлені переважно сильні жінки та дуже мало чоловіків, Ірина Цілик відповіла, що не шукала такого сюжету, але її оточують саме сильні жінки. Вона також розповіла, що тема війни на Донбасі стала для її родини «сюрреалістичним досвідом», адже її чоловік, письменник, пішов на фронт та воював як солдат.
«Ми, українське суспільство, маємо дуже велику колективну травму», - зазначила Цілик.
Як повідомлялося, Берлінський міжнародний кінофестиваль проходить з 20 лютого до 1 березня.
Повнометражний документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» кілька днів тому отримав нагороду за найкращу режисуру в категорії світової документалістики на фестивалі Sundance Film Festival у США.
У стрічці розповідається про сім'ю, яка мешкає в так званій «червоній зоні» Донбасу, де вже шостий рік тривають воєнні дії. Буденність для цивільних людей у прифронтовій зоні докорінно змінилася. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Обстріли у Красногорівці, де живуть герої стрічки, не припиняються. Але попри всі труднощі сім'я залишається дружною і життєрадісною - мама й діти навіть знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.
