Моральна камерна фантастика: Коли героїв мають за лабораторних щурів
Зрозуміло, що ці аспекти пов'язані, головним чином, із наукою. Головна і вже дуже знайома задана обставина: збільшення чисельності населення на Землі та можливий брак ресурсів у майбутньому. Сюжет на ній увагу надто не загострює, але вона легко читається між рядків. Як наслідок - колонізація космосу та дослідження на предмет виживання в ньому людей, що їй передують. Навколо одного з таких експериментів і зосереджено історію.
Перший моральний аспект пов'язаний із відповідальністю вченого за результат, його готовність заради наукової мети йти до кінця, навпростець, відмовившись від будь-яких особистих оцінок і симпатій. Все заради науки, в ім'я високої і, певна річ, - шалено шляхетної мети. Це важливо, це на чільне місце, а емоції - якнайдалі.
Із цього аспекту випливає другий: де поставити рамки, за які вченому виходити не можна, наскільки виправдане цинічно-прагматичне ставлення до учасників експерименту як до лабораторних щурів. Ними в разі чого можна пожертвувати. Вони ж, у свою чергу, змушені приносити в жертву фактично все своє життя, а їм відмовляють в усьому, включаючи правду про власне експеримент.
Ланцюжок подій «не за планом» тут, звичайно могла запустити тільки історія кохання: альтернатив їй майже не було. Але любовну лінію творці трохи не дотягнули, що і стало головним, хоча і не критичним недоліком фільму. Історія стосунків Гелени й Алекса розвивається надто вже канонічно і за правилами - класичної мелодрами, не відступаючи від них ні на йоту. Її оживляє не найкрутіша, але все ж потужна інтрига, яка триматиме глядача в тонусі аж до самого фіналу, а він авторам теж загалом удався. Але навіть у цій зворушливій і драматичній історії кортить якихось нових ідей, слів, поглядів, пари несподіваних сюжетних поворотів, а так вже все дуже простенько, багато можна вгадати наперед.
Однак акторам не дорікнеш: саме завдяки Кларі Лаго й Алексу Гонсалесу, які вклали у своїх героїв сильні емоції і зробили Гелену й Алекса дуже реалістичними, «Орбіта 9» вибралася із середнього рівня в непогане, таке, що бере за душу, кіно. Цим персонажам справді співчуваєш, до них не залишишся байдужим. Дуже сподіваюся побачити і Клару, й Алекса ще не в одному цікавому проекті.
Непогані в картині також інші акторські роботи. Зокрема, приємне враження справив Андрес Парра, який зіграв Г’юго, але ще більше сподобалися Белен Руєда в ролі Сільвії й особливо Джон Алекс Кастільо - в ролі доктора К’яо. Персонажів. подібних до тих, яких вони зіграли, в кіно на сьогодні вже чимало, і від них очікуєш уже абсолютно конкретних слів і вчинків. Але і Белен, і особливо Джон Алекс вклали у своїх героїв багато несподіваного - вони не завжди говорять, чинять і мають точку зору, якої від них чекаєш і до якої готуєшся. Тож успішність інтриги в «Орбіті 9» - це багато в чому їхня заслуга.
Вельми аскетична, стримана і камерна для жанру картинка у фільмі - йому тільки на користь. Там, де це було необхідно, над нею попрацювали дуже ретельно, зокрема, - на космічному кораблі. Але переважно стали в пригоді звичайні сучасні міські локації. Хіба що тони і світло дещо підкоригували, надавши їм похмурості, під настрій подій. Хоча і світлих фарб у стрічці теж не бракує.
Фільм Хатема Храїче - досить непогана романтична історія з гострим драматичним підтекстом. Кіно залишає емоції, над його меседжами можна і варто поміркувати, а відтак, творча команда точно не змарнувала часу, сил і грошей.
Михайло Коронкевич
Фото: IMDb
реклама