Моральна камерна фантастика: Коли героїв мають за лабораторних щурів

Моральна камерна фантастика: Коли героїв мають за лабораторних щурів

Блоги
882
Ukrinform
Фільм «Орбіта 9», що став режисерським дебютом для Хатема Храїче, звів до мінімуму традиційно притаманну фантастичному жанру видовищність, зосередившись на моральних аспектах.

Зрозуміло, що ці аспекти пов'язані, головним чином, із наукою. Головна і вже дуже знайома задана обставина: збільшення чисельності населення на Землі та можливий брак ресурсів у майбутньому. Сюжет на ній увагу надто не загострює, але вона легко читається між рядків. Як наслідок - колонізація космосу та дослідження на предмет виживання в ньому людей, що їй передують. Навколо одного з таких експериментів і зосереджено історію.

Перший моральний аспект пов'язаний із відповідальністю вченого за результат, його готовність заради наукової мети йти до кінця, навпростець, відмовившись від будь-яких особистих оцінок і симпатій. Все заради науки, в ім'я високої і, певна річ, - шалено шляхетної мети. Це важливо, це на чільне місце, а емоції - якнайдалі.

Із цього аспекту випливає другий: де поставити рамки, за які вченому виходити не можна, наскільки виправдане цинічно-прагматичне ставлення до учасників експерименту як до лабораторних щурів. Ними в разі чого можна пожертвувати. Вони ж, у свою чергу, змушені приносити в жертву фактично все своє життя, а їм відмовляють в усьому, включаючи правду про власне експеримент.

Ланцюжок подій «не за планом» тут, звичайно могла запустити тільки історія кохання: альтернатив їй майже не було. Але любовну лінію творці трохи не дотягнули, що і стало головним, хоча і не критичним недоліком фільму. Історія стосунків Гелени й Алекса розвивається надто вже канонічно і за правилами - класичної мелодрами, не відступаючи від них ні на йоту. Її оживляє не найкрутіша, але все ж потужна інтрига, яка триматиме глядача в тонусі аж до самого фіналу, а він авторам теж загалом удався. Але навіть у цій зворушливій і драматичній історії кортить якихось нових ідей, слів, поглядів, пари несподіваних сюжетних поворотів, а так вже все дуже простенько, багато можна вгадати наперед.

Однак акторам не дорікнеш: саме завдяки Кларі Лаго й Алексу Гонсалесу, які вклали у своїх героїв сильні емоції і зробили Гелену й Алекса дуже реалістичними, «Орбіта 9» вибралася із середнього рівня в непогане, таке, що бере за душу, кіно. Цим персонажам справді співчуваєш, до них не залишишся байдужим. Дуже сподіваюся побачити і Клару, й Алекса ще не в одному цікавому проекті.

Непогані в картині також інші акторські роботи. Зокрема, приємне враження справив Андрес Парра, який зіграв Г’юго, але ще більше сподобалися Белен Руєда в ролі Сільвії й особливо Джон Алекс Кастільо - в ролі доктора К’яо. Персонажів. подібних до тих, яких вони зіграли, в кіно на сьогодні вже чимало, і від них очікуєш уже абсолютно конкретних слів і вчинків. Але і Белен, і особливо Джон Алекс вклали у своїх героїв багато несподіваного - вони не завжди говорять, чинять і мають точку зору, якої від них чекаєш і до якої готуєшся. Тож успішність інтриги в «Орбіті 9» - це багато в чому їхня заслуга.

Вельми аскетична, стримана і камерна для жанру картинка у фільмі - йому тільки на користь. Там, де це було необхідно, над нею попрацювали дуже ретельно, зокрема, - на космічному кораблі. Але переважно стали в пригоді звичайні сучасні міські локації. Хіба що тони і світло дещо підкоригували, надавши їм похмурості, під настрій подій. Хоча і світлих фарб у стрічці теж не бракує.

Фільм Хатема Храїче - досить непогана романтична історія з гострим драматичним підтекстом. Кіно залишає емоції, над його меседжами можна і варто поміркувати, а відтак, творча команда точно не змарнувала часу, сил і грошей.

Михайло Коронкевич
Фото: IMDb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-