Рівень наступу на свободу слова в Криму вищий, ніж у РФ - Центр інформації про права людини
На цьому наголосила на прес-конференції в Укрінформі голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, повідомляє кореспондент агентства.
"За даними міжнародних організацій, за 3 роки окупації Крим перетворився на одне з найгірших місць у світі для роботи журналістів. Зокрема, організація Freedom House, яка моніторить свободу слова в усьому світі, дала Криму 94 бали зі 100 можливих, де 100 - це абсолютна відсутність будь-яких проявів свободи слова. І в цьому плані ситуація в Криму є набагато гіршою, ніж у тій самій РФ, яка окупувала Крим, або в Білорусі. Вона на одному рівні з Туркменістаном. Гірше, можливо, в Північній Кореї", - підкреслила Печончик.
Вона поінформувала, що українські правозахисні організації 3 роки документують факти наступу на свободу слова, аби ті, хто до цього причетний, не уникнули покарання.
"Зло не має бути анонімним, злочинці мусять зазнати покарання за свої дії", - сказала Печончик.
За її словами, понад півроку спільно з Міністерством інформаційної політики Центр збирає факти, аналізує і готує поіменні списки осіб, які відповідають за придушення свободи слова і порушення прав журналістів у Криму.
"Є декілька цілей складання списків: щоб привернути увагу як в Україні, так і на міжнародній арені, адже списки ми будемо просувати і там, до абсолютного згортання свободи слова в Криму. Також важливою є правова відповідальність для зловмисників, боротьба з безкарністю, відкриття кримінальних справ тут, на материку. Ми сподіваємося, що, даючи чіткий сигнал кожному, хто переслідує у Криму журналістів, блогерів, хто тим чи іншим чином обмежує свободу слова та свободу вираження поглядів, досягнемо певного превентивного або стримуючого ефекту, аби ці люди двічі думали перед тим, як продовжувати це робити", - зазначила Печончик.
Вона додала, що при аналізі брали різні види порушень - кримінальні справи, відкриті проти кримських журналістів, незаконні затримання, обшуки, арешти, випадки фізичного насильства щодо журналістів, вилучення та пошкодження їхнього майна, техніки, захоплення та заклики до захоплення редакцій, відмова в реєстрації або перереєстрації ЗМІ, незаконний перерозподіл радіочастот, заборону на в'їзд журналістів до Криму, погрози, залякування, блокування видань в інтернеті тощо.
Дані будували на підставі різних доказів. Це свідчення самих журналістів, офіційні документи, публічні заяви самих фігурантів списку, протоколи обшуків, процесуальні документи, фото, відео, а також заяви і повідомлення у ЗМІ.
