З 4 грудня 2025 року по 19 жовтня 2026 року бійці мотопіхотного батальйону 65 бригади перебували в першому ешелоні оборони. Попри численні заяви російських пропагандистів, Новоандріївка досі під українським прапором – у тому є частина і їхньої заслуги.

Ось імена солдатів: Олександр Малодушний, В’ячеслав Красюк, Олександр Пилипчак. До речі, для Малодушного і Пилипчака це був перший вихід на бойову позицію.

Солдату з Кропивницького Олександру Малодушному на позивний «Механік» – 47 років. Чоловік із сім’ї військових, має освіту кухаря і механіка; разом із дружиною виховують 4 дітей. А коли почалася повномасштабна війна, сам пішов на мобілізаційний пункт. Тричі його не хотіли брати по стану здоров’я – аж поки він не сховав документи і не обманув ТЦК. Відтак із січня 2025 року бере участь у бойових діях.

Солдат В’ячеслав «Ковбой» Красюк на війні з квітня 2023 року. Чоловік родом із Кіровоградщини, працював різноробочим. Вимогливий до себе, в роботі організований, швидко орієнтується у складних обставинах – мабуть, саме ці характеристики допомогли йому вижити на нулі.

43-річний Олександр Пилипчак на позивний «Стручок» родом із Вінниччини, із селища Стрижавка; на війні з вересня 2025 року. І хоч у цивільному житті був різноробочим, на фронті добре вчився й ефективно застосовує всі види озброєння залежно від бойової обстановки.

Хлопці не просто сиділи у бліндажі й чекали негоди. 320 днів вони несли бойове чергування і відбивали атаки противника.

Так 26 грудня 2025 року під Новоандріївкою солдат Олександр Малодушний виявив висування штурмової групи противника на мотоциклах. Разом із побратимами В’ячеславом Красюком та Олександром Пилипчаком відкрили вогонь на ураження. Щільний вогневий заслін не дав противнику наблизитися до позиції, спробу прориву зупинено. Прицьому хлопці знищили 3 мотоцикли, а ворог, зазнавши втрат, відступив. Малодушний тоді отримав поранення в око, але залишився на позиції.

У характеристиці солдата Олександра Малодушного написано: «Проявляє розумну ініціативу при виконанні поставлених завдань, не потребує контролю з боку старших командирів. Здатний критично оцінювати свою діяльність, проявляє творчий підхід до справи». Саме тому він і був старшим на позиції.

17 січня 2026 року противник пробував атакувати двома групами (загалом 5 штурмовиків). Малодушний організував оборону опорника, а командування підтримало артилерією та ударними дронами. Результат – знищення 3 окупантів, решта, поранені, відступили.

26 лютого 2026 року «Механік» керував обороною на взводному опорному пункті (ВОП), і з «Ковбоєм» та «Стручком» знищили 4 штурмовиків зі стрілецької зброї.

19 квітня 2026 року хлопці виявили висування штурмової групи противника. Побратими відкрили щільний вогонь і відбили напад.

8 червня 2026 року бійці 65 бригади прийняли бій проти 2 штурмових груп. Завдяки ранньому виявленню, росіянам завдали комплексне вогневе ураження зі стрілецької зброї та артилерії, FPV-дронів та скидів із БпЛА. Результат – ліквідовано 3 військовослужбовця противника, решта відступила.

Усі троє стійко та мужньо виконували бойові завдання на позиції упродовж 320 днів. За щоденний солдатський подвиг побратимів представили до державних нагород.

Сергій Скібчик, військовий кореспондент, пресслужба 65-ї бригади

Фото Андрія Андрієнка, відділення комунікацій 65 ОМБр

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства