Пам'яті старшого солдата Андрія Бабінського (позивний «Медик»)

Андрій Бабінський – громадський активіст, засновник «Мегаграндіозного маршу у вишиванках» – події, яка стала масовим культурним рухом по всій Україні. 

Андрій народився 20 лютого 1991 року в містечку Сокиряни Чернівецької області. У 2007 році закінчив місцеву гімназію і вступив до Національного авіаційного університету в Києві. 

Восени 2008 року він започаткував «Мегаграндіозний марш у вишиванках», учасники якого традиційно двічі на рік збираються у вишиванках та вирушають вулицями міст. З невеликої події у 2008 році, ця акція перетворилась на багатотисячний міжнародний захід з унікальною культурною програмою, конкурсами, концертами та непересічними знайомствами. Традиційна українська сорочка стала впізнаваним міжнародним брендом, в тому числі і завдяки Андрію. 

Юлія Капущенко, подруга Андрія, згадує: «Андрій був дуже світлим, безпосереднім, оригінальним, чесним. З ним було легко та просто». За її словами, ідея Мегамаршу вишиванок прийшла хлопцю, коли він вступив на перший курс Національного авіаційного університету. Ще на випускний у школі він купив собі вишиванку. А коли Андрій приїхав до Києва, то йому не було куди її одягати. І він вирішив організувати такий марш. 

Друг Андрія Влад Гаркавенко згадує: «Ми познайомились десь 2008-2009 року. Мені батьки подарували вишиванку і я почав шукати інформацію про орнаменти різних регіонів і куди її вдягти. У мережі натрапив на спільноту Мегамаршу... На перший погляд, Андрій був доволі дивний, не такий, як всі мої друзі. Але він і його компанія, це дуже розумні й цікаві люди. Вони всі розмовляли українською, тоді це було доволі незвично. Із кожним новим маршем кількість учасників подвоювалась, а то і потроювалась. Ми зрозуміли, що це хороший знак, і продовжували працювати».  

Марші проходили у багатьох обласних центрах України, а також у Великій Британії, США, Канаді, Данії. У 2012 року марш відбувся навіть у Росії. 

Андрій був ще й одним із популяризаторів гри «Криївка» – патріотичної альтернативи «Мафії», співорганізатором низки культурно-мистецьких подій Києва: концертів, фестивалів, лекторіїв, етновечірок та квартирників, де гуртувалась патріотична молодь. 

Після закінчення університету, у 2013-2017 роках, він працював молодшим науковим співробітником Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України, де, зокрема, досліджував протипухлинну дію вітаміну Е (токоферол).  

У 2013-2014 роках з перших днів протестів став активним учасником Революції гідності. На Майдані Незалежності в ті дні були всі небайдужі – студенти та молодь. Андрій привозив їжу для мітингуючих, створював акції, стояв разом з усіма на Майдані на підтримку незалежності України. 

У 2019-2020 роках він працював у Данії в сфері агробізнесу. Згодом повернувся в Україну, займався приватним підприємництвом. 

Від початку повномасштабної війни Андрій добровольцем вступив до Сил територіальної оборони ЗСУ, захищав Україну у складі 97-го батальйону 107-ї бригади Сил територіальної оборони, де здобув фах бойового медика. Рятував життя військових на Харківському напрямку та під Бахмутом на Донеччині.  

Андрій Савчук, аналітик даних Громадянської мережі ОПОРА та друг Андрія, згадує: «Під час боїв на Харківщині Андрій постійно знаходив можливість допомагати людям –надавав медичну допомогу місцевим. Там тоді не те що не було належної медицини, навіть продукти не було можливості доставляти, привозили раз на тиждень трактором». 

Влітку 2023 року захисник перевівся до 80-ї ОДШБр (десантно-штурмова рота 1 десантно-штурмового батальйону), брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку, мріяв звільнити Крим. 

8 серпня 2023 року старший солдат Андрій Бабінський загинув поблизу населеного пункту Червона Криниця Оріхівського району Запорізької області від російського артилерійського обстрілу касетними боєприпасами. Осколок потрапив йому в скроню. Воїну було 32 роки. 

11 серпня з Андрієм попрощалися в рідних Сокирянах. Поховали воїна на Центральному міському кладовищі. У нього залишилися мати, старший брат, наречена та друзі. 

16 серпня пам’ять вшанували в Києві. Понад сотня учасників акції одягнули вишиванки та зібрались біля Золотих воріт, де щоразу розпочинався «Мегамарш у вишиванках», заснований Андрієм. 

«Андрій був непересічною талановитою особистістю. Надійний друг, завжди дотепний, щирий, кмітливий, легкий на підйом, цілеспрямований. Дуже любив та розумівся на музиці. Гарно співав, грав на музичних інструментах. А ще неперевершено куховарив та був прекрасним оповідачем», – ділиться спогадами Андрій Савчук. 

Указом Президента України Андрія Бабінського посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

Вічна пам'ять і шана Захисникові! 

Перше фото: Український інтерес

За матеріалами Новинарня, Шпальта