Пам’яті Героя України, полковника В’ячеслава Єрка
В'ячеслав народився 19 серпня 1985 року в Києві. Його дідусь був військовим льотчиком, учасником війни в Афганістані, і хлопець з дитинства теж мріяв стати пілотом. Навчався в спеціалізованій школі № 2 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу, а після 9 класу вступив до Авіакосмічного ліцею Національного авіаційного університету. Після його закінчення продовжив навчання у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба.
Фото з сімейного архіву
У 2006 році В’ячеслав розпочав службу в 40-й бригаді тактичної авіації, яка базувалася у Василькові на Київщині. Літав на винищувачах МіГ-29 і не раз казав, що «за його штурвалом ти відчуваєш свободу...». Служив на посадах старшого льотчика, командира авіаційної ланки авіаційної ескадрильї, заступника командира ескадрильї – штурмана авіаційної ескадрильї та командира авіаційної ескадрильї.
З 2014 року чоловік воював на сході України, брав участь у боях за Донецький аеропорт (ДАП). Виконуючи бойове завдання, він колами кружляв навколо аеропорту, щоб зупинити ворога, який намагався знищити диспетчерську вежу. За цей подвиг захисник був нагороджений нагрудним знаком за оборону Донецького аеропорту – перший льотчик, який боронив аеропорт у повітрі й увійшов в історію Кіборгів. Після оборони ДАПу він знищував ворогів у Авдіївці, Волновасі, Лебединському та в інших місцях зони АТО/ООС.
Фото: Повітряне командування "Центр"
За півтора року до Великої війни, у 2020 році, за підсумками результатів бойової підготовки авіаційну ескадрилью В’ячеслава Єрка було визнано найкращою у Повітряному командуванні «Центр» Повітряних сил ЗСУ.
У 2021 році офіцер закінчив Інститут авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Того ж року він брав участь у військовому параді до 30-річчя незалежності України, де очолив групу винищувачів МіГ-29.
За роки служби льотчик був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», медаллю «10 років сумлінної служби», нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» начальника Генерального штаба 2 ступеню, нагрудним знаком «Учасник АТО», медаллю «Ветеран війни», відзнакою Президента України «За участь в АТО», медаллю «15 років сумлінної служби».
Мама В'ячеслава, пані Олександра, розповіла, що все життя сина ґрунтувалося на польотах, а вільний від служби час він проводив з родиною – дружиною і двома доньками. «Він був дуже сімейним чоловіком – родина для нього була всім. Увесь вільний час намагався проводити з сім'єю. На всі свята збиралися разом. Він робив усе, що міг для родини. Завжди допомагав. Дівчаток своїх він дуже любив», – поділилася жінка.
Фото: 40 бригада тактичної авіації "Привид Києва"
24 лютого 2022 року В'ячеслав був одним із перших українських асів, що вступили у повітряний бій з росіянами. Ще вночі 24 лютого командир вивів з-під ракетного удару підпорядковану йому ескадрилью з Васильківського аеродрому і врятував бойові літаки від знищення. У трагічний день своєї загибелі льотчик із бойовими побратимами закривав небо над столицею України. Лише п'ять екіпажів українських льотчиків протистояли 12 літакам та 8 гелікоптерам ворога і в першому ж бою збили 5 літаків і 6 гелікоптерів росіян. За першу добу Великої війни В’ячеслав здійснив 4 бойові вильоти, особисто знищив два російські гелікоптери Мі-24, літак Су-25 та сучасний Су-35. Під час останнього бойового вильоту підполковник Єрко збив ще один ворожий літак. В останньому бою 24 лютого 2022 року його МіГ-29 підбила російська ракета. Пілот відтягнув свій літак, щоб не впасти на житлові будинки, йому вдалося катапультуватися, але ворог всупереч всім людським законам розстріляв пілота у повітрі… Герою було 36 років.
Село Володимирівка на Київщині, над яким збили літак В'ячеслава, на той час вже було оточене росіянами, не було жодної інформації про льотчика. Рідні думали, що він, можливо, десь у лікарні. Обдзвонювали всіх кого могли, шукали. «Весь цей час у душі не було відчуття, що його нема. Як мати, я не відчувала... Щоправда, я і зараз не відчуваю цього. Десь він поруч, десь на завданні», – говорить пані Олександра. Український винищувач впав біля села, тіло В'ячеслава вдалося знайти на другий день, 25 лютого. Місцеві жителі поховали його на місці авіакатастрофи. На могилу поклали запасний парашут та військову форму...
На початку квітня, коли до населеного пункту зайшли українські військові, місцеві жителі показали місце поховання, була проведена ексгумація. 9 квітня 2022 року В’ячеслава Єрка перепоховали з військовими почестями на Алеї Слави у Василькові. У чоловіка залишились мати, дружина і дві доньки.
28 лютого 2022 року Президент України нагородив захисника орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно), а 16 травня 2022 року йому було присвоєно звання Героя України (посмертно). Також посмертно захиснику було надано військове звання полковника.
Фото: armyinform.com.ua
На честь Вʼячеслава Єрка у червні 2022 року перейменували школу № 2 у Василькові, у вересні того ж року вулицю Польову назвали його іменем. У вересні 2023 року у рідній школі відкрили експозицію з нагородами, амуніцією, особистими речами полковника та фрагментами літака. У листопаді того ж року встановлено памʼятний знак у с. Володимирівка Вишгородського району. 6 грудня 2023 року до Дня Збройних сил України ліцеїсти та педагоги Авіакосмічного ліцею НАУ імені Ігоря Сікорського відкрили меморіальну дошку пам'яті легендарного випускника, Героя України, полковника В'ячеслава Єрка. У жовтні 2024 року на фасаді столичного ліцею №2 відкрили ще одну меморіальну дошку на його честь.
Фото: Повітряне командування «Центр»
Вічна шана і пам’ять Герою!
Перше фото: Фейсбук-сторінка Генеральний штаб ЗСУ
За матеріалами Великої Української Енциклопедії, Вільного Радіо, Вікіпедія
