Не життя, а виживання: хірургічна допомога пацієнтам біля лінії фронту в Україні

У лікарні тихо. Коридори погано освітлені, незважаючи на яскравий сонячний ранок. Вночі над містом літали російські військові безпілотники, від звуку вибухів пацієнтам було важко заснути, тому зараз вони дрімають у своїх палатах.

Володимир чекає на другу операцію. Він родом із села Комар Донецької області, розташованого менш ніж за 10 кілометрів від лінії фронту. Він потрапив до лікарні чотири дні тому з гангреною Фурньє – різновидом гнійної хвороби, яку треба було лікувати набагато раніше.

«Я вже не міг ходити, мене приніс до лікарні мій сусід. Я мав прийти ще місяць тому, але не зміг», – розповідає Володимир. «У нашому селі зараз пекло. Всю вулицю зруйновано, всі ховаються по підвалах. Як тільки начебто стає тихіше, знову починаються обстріли».

НАСЛІДКИ НЕСВОЄЧАСНОГО ЛІКУВАННЯ

Такі пацієнти, як Володимир, із занедбаними хворобами – звичайне явище в цій лікарні. Вона – найближча до лінії східного фронту і надає вторинну медичну допомогу. Медичний заклад розташований на перетині трьох областей, де ведуться активні бойові дії, і звідки йде великий потік людей, які звертаються по медичну допомогу.

«Лікарі без кордонів» (MSF) підтримують відділення невідкладної допомоги та операційну. Крім того, хірургічна команда «Лікарів без кордонів» також надає швидку допомогу пацієнтам, які потребують обстеження висококваліфікованими хірургами в лікарнях, розташованих подалі від лінії фронту. Це допомагає зменшити навантаження на медичний заклад, де фізично знаходиться та працює команда «Лікарів без кордонів», проте пацієнти з ускладненнями не перестають надходити.

Сюди приїжджають люди з прифронтових населених пунктів Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей, де обстріли не припиняються ні на день. Умови життя там складні. Пацієнти часто не мають доступу до ліків та медичної допомоги, продуктів харчування та засобів гігієни, проводячи більшу частину часу, переховуючись у підвалах своїх будинків.

Найбільш інтенсивні бойові дії тривають на Донеччині, де лінія фронту залишається нестабільною і швидко рухається, залишаючи по собі зруйновані міста і села з людьми, що опинилися в пастці. Найгарячіші точки знаходяться поблизу Покровська, Курахового та Часового Яру. Лікарні в цих районах були змушені евакуювати свій медичний персонал і обладнання, через що мешканці змушені долати великі відстані, щоб дістатися до найближчого медичного закладу. На дорогах – залишки зброї, подекуди з боєприпасами, що не розірвалися, а це робить пересування вкрай небезпечним. Як наслідок, багато людей відкладають звернення до лікаря, і їхній стан погіршується.

«Одного разу до нас привезли пацієнта з триденним перитонітом (запаленням внутрішньої стінки живота), і ми повинні були негайно доставити його в операційну, – згадує хірург, менеджер з медичної діяльності «Лікарів без кордонів» Хассан Ель-Кафарн. «Люди мають обмежений доступ до медичної допомоги, і ми бачимо, як це на них впливає. Багато пацієнтів із загостренням неінфекційних захворювань: гіпертонічний криз, інсульти, запущені хірургічні захворювання».

Поки ми розмовляємо, лікар Хассан готується до операції. Він ретельно миє руки, як це вміють робити лише хірурги. Чистить нігті щіткою, а потім одягає рукавички. Медсестра допомагає йому натягнути медичний халат. Володимир лежить на операційному столі, йому вже дали анестезію. Медсестри, лікар Хассан і другий хірург готові до операції.

Доктор Хассан працює з налобним ліхтарем. Зараз у ньому немає нагальної потреби, оскільки спеціальне освітлення в палаті працює на повну потужність, але він звик мати його про всяк випадок. Через обстріли енергетичної інфраструктури перебої з електрикою трапляються несподівано. У лікарні є генератори, але хірурги не можуть дозволити собі перебоїв у роботі.

Персонал лікарні зазвичай швидко вмикає генератори, оскільки вже звик до перебоїв з електрикою. Однак затримки і труднощі все одно трапляються. Лікарні повинні підтримувати достатні запаси палива, і хоча «Лікарі без кордонів» допомагають деяким лікарням паливом, це залишається додатковою проблемою в наданні медичної допомоги. «У такий час ліфти не працюють. Нам доводилося піднімати пацієнтів сходами в операційну на ношах», – згадує лікар Хассан.

ПІДТРИМКА ЛІКАРЕНЬ В УКРАЇНІ

Ще одна категорія пацієнтів, які потрапляють до наших медичних бригад поблизу лінії фронту, – це пацієнти з пораненнями, пов'язаними з війною. Вони отримують травми від обстрілів, наземних мін, вибухів бомб та осколків. «Ці люди часто мають множинні травми різних частин тіла, зокрема травми голови, проникаючі поранення живота та грудної клітки, травми м'яких тканин. Багато пацієнтів, яких ми приймаємо, мають відкриті переломи», – пояснює Хассан.

Люди з пораненнями, пов'язаними з війною, також не звертаються до нас одразу після отримання травми, каже Хассан Ель-Кафарн: «Ми маємо справу з інфікованими ранами. Пацієнти тривалий час не могли отримати допомогу і потрапляють до нас на пізніх стадіях сепсису. За останній місяць ми прооперували сімох пацієнтів із септичними ускладненнями».

«Лікарі без кордонів» продовжують надавати підтримку медичним установам в Україні, розташованим поблизу лінії фронту. Наші медичні бригади працюють у лікарнях у Дніпропетровській області та в Херсоні. У 2024 році вони надали допомогу і провели 1 149 операцій, а також надали підтримку 435 пацієнтам у відділеннях інтенсивної терапії.

У Херсоні медична бригада MSF також надає хірургічну та травматологічну допомогу. Вони проводять сортування і виконують операції.

*  *  *

Операція Володимира тривала менше години. Це була не перша операція, яку йому довелося перенести. «Коли він потрапив до нас уперше, у нього був септичний шок та анемія. Зараз ми позбулися джерела інфекції, але йому однозначно потрібна третинна допомога. Ми повинні стабілізувати його стан, перш ніж зможемо направити його до більш спеціалізованого закладу, тому що йому потрібен пластичний хірург, уролог і госпіталізація в інтенсивну терапію», – пояснює доктор Хассан.

Медсестра закінчує перев'язування, і Володимира відправляють у відділення інтенсивної терапії. Попереду на нього чекає довгий шлях одужання. Незважаючи на свій стан і наближення лінії фронту до його села, Володимир каже, що понад усе хоче повернутися додому.

Юлія Трофімова, комунікаційниця "Лікарів без кордонів"

«Лікарі без кордонів»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства