На дев’ятий рік війни у Кримінальному кодексі України досі немає переліку воєнних злочинів
Скажу чесно, я дуже хотіла прийти на суд над колишнім керівником «Ізоляції» Денисом Куликовським (він же Палич). Після роботи зі свідченнями людей, які вижили в цьому концтаборі, я особисто хотіла подивитися – як він бреше, що нікому не заподіював зла. І почути, як цьому мерзотнику оголошують вирок, сподіваюсь, – довічне. Але засідання суду закриті, тож не випадає.
Денис Куликовський мав бути обвинуваченим за різні воєнні злочини, серед яких – зґвалтування, умисне вбивство, катування та нелюдські поводження, умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень… Усе це, за свідченнями колишніх полонених, Куликовський чинив як особисто, так і руками своїх підлеглих, упродовж 2014-2018 років. Доки його не відсторонили від «посади» і він зник. Натомість у пред’явленому Куликовському обвинуваченні лише стаття 438 ККУ свідчить про те, що він вчиняв міжнародні злочини.
Чому? Бо на девʼятий рік війни у Кримінальному кодексі досі немає переліку воєнних злочинів, лише вкрай абстрактна стаття 438. Немає в ККУ також відповідальності за злочини проти людяності. А це вже мова про широкомасштабний або систематичний напад на цивільне населення, що, зокрема, може виражатися у вбивствах, катуванні, зґвалтуваннях, переслідуванні цивільних на окупованих територіях. Тому й жодна справа за злочини проти людяності не відкрита.
Попри це 60,2% з опитаних УГСПЛ прокурорів зазначили, що немає потреби у внесенні змін до КК чи КПК України для покращення ефективності розслідування міжнародних злочинів в Україні. 70,4% з опитаних УГСПЛ слідчих Нацполіції притримуються такої ж думки.
Ми досі не знаємо, чому Палич два роки спокійно жив у Києві на приватних квартирах. До речі, колишній контррозвідник Роман Червінський, який допоміг його затримати, зараз сам знаходиться під судом.
Олександра Матвійчук
FB
реклама