Конфронтація російських силовиків триває

Отже, Луб’янка йде в наступ і намагається, напередодні масштабного чищення у зв’язку з очевидним програшем Росії у війні проти України, поставити на чолі Міноборони та генштабу своїх кишенькових генералів, а саме – Cергєя Cуровікіна та Міхаіла Мізінцева.

Я можу довго розповідати про конфронтацію ФСБ та Міноборони РФ, яка тягнеться ще з часів СРСР, коли КДБ дуже жорстко конфліктувало з ГРУ, але коли я говорю конкретно про нинішню епоху суперництва, то в першу чергу спливає чинник спраги наживи! Ось тільки зараз фінансовий фактор відійшов на задній план.

Для російських еліт, якими історично є представники силових структур, зараз гострим є питання виживання після визнання капітуляції. І все залежить від того, хто в цей період матиме повноту влади в Росії. Але після поразки в Україні влада президента буде умовно номінальною. Фактично, Путін нічого вже вирішувати тоді не буде, а вирішуватимуть ті, в руках кого буде зосереджено основний силовий ресурс. І ця дилема, конфронтація силовиків, тягнеться з часів СРСР: НКВС – армія, КДБ – армія, міліція – армія – КДБ.

Зараз же ФСБ, чекаючи поразки у війні проти України, готує плацдарм, щоб підім’яти під себе РФ, максимально дискредитуючи Сєргєя Шойгу та Валерія Герасимова, через Пригожина. У свою чергу, на ці місця Луб’янка має своїх кандидатів.

Не просто роками, а десятиліттями Луб’янка формувала свій лояльний пул на набережній Фрунзе, створюючи всередині МО РФ групу кишенькових генералів, що функціонують всередині обителі “кирзачів” в інтересах “фесів”. Суровікін та Мізинцев належать до цієї групи.

Згідно з планами Луб’янки, Суровікін повинен буде обійняти посаду міністра оборони, а Мізинцев – посаду голови генштабу ЗС РФ. Таким чином ФСБ, вперше за всю свою історію, отримає повний контроль над повнооб’ємним силовим апаратом Росії.

На тлі такого дисбалансу роль Путіна стає номінальною й абсолютно не вирішальною. Будь-яка чистка у ФСБ зводиться до нуля, а ось в армійському середовищі і не тільки – до максимуму. А тому, рефлексії Пригожина та поява Мізинцева в Бахмуті у супроводі Сємьона Пегова – піар-кампанія.

В даний час ФСБ масово перекуповує так званих “воєнкорів”, “журналістів”, “експертів”, які раніше працювали виключно на МО РФ, для популяризації Пригожина, Суровікіна, Мізинцева. Через деякий час Шойгу та Герасимов будуть аутсайдерами довіри.

Хоча вони вже такими є, адже ФСБ не шкодує інвестицій у свій проєкт з підпорядкування всієї силової компоненти в Росії. Але, що найцікавіше, якщо ця структура зможе змити Міноборони, то що їй буде коштувати дати стусана під зад старому маразматику?

Олександр Коваленко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства