Український акселератор оборонних стартапів Defence Builder уже майже три роки допомагає нашим оборонцям отримати найбільш інноваційні, оригінальні технології, які створюють нові та поки що не дуже відомі стартапи.

Генеральною директоркою Defence Builder з вересня 2025 року є данка Ліне Ріндвіг, яка після початку повномасштабного вторгнення зрозуміла, що не може стояти осторонь, тож активно залучилася до волонтерської роботи в Україні. Вона працювала над логістикою, координувала гуманітарну та військову допомогу, розвивала стратегічні партнерства та керувала адвокаційними ініціативами для підвищення міжнародної обізнаності про оборону України.

Укрінформ поговорив з Ріндвіг про те, які безпілотні технології будуть найбільш актуальними на полі бою найближчими місяцями, який внесок в їхній розвиток роблять невеликі компанії, та як акселератор допомагає в тому, щоб такі передові технології якнайшвидше знаходили шлях до українських оборонців.

НАШЕ ЗАВДАННЯ – НЕ ПРОСТО «НАВЧИТИ ЗАЛУЧАТИ ІНВЕСТОРІВ»

- Як війна в Україні визначає спосіб, у який ваша компанія розробляє оборонні технології та реагує на потреби поля бою?

- Ми, власне, були створені через війну. Ми – українська компанія, заснована Київською школою економіки, Sigma Software Labs і Buntar Aerospace.

Buntar Aerospace – це український виробник дронів для оборони. На ранньому етапі вони побачили, що багато компаній провалюються, бо не можуть отримати фінансування, що їм складно налагодити постачання компонентів і загалом важко створити компанію. Тому вирішили допомагати стартапам оборонних технологій на ранніх стадіях.

Наша робота полягає у співпраці зі Збройними Силами України. Ми регулярно, майже щотижня, спілкуємося з різними підрозділами, корпусами, певними солдатами, батальйонами, прикордонниками, Нацгвардією, спецпризначенцями. Аналізуємо, які тренди є у військових лабораторіях, які рішення ще потрібні, які компоненти треба замінити. Потім ми як акселератор шукаємо ці рішення на ринку, щоб знайти технології, які, зрештою, потраплять до рук захисників. Коли ми їх знаходимо, то відбираємо компанії, спілкуємося з ними та беремо в чотиримісячну програму акселерації.

Це дуже розвинута програма. Від оборонних компаній тепер очікують надзвичайно багато: держава й сили оборони потребують швидкого виробництва, стабільних постачань, здатності випускати сотні дронів. Це величезні вимоги та виклики для нових компаній. Тож наша роль як акселератора – поєднати їх з експертами з військових структур для створення зворотного зв’язку і поліпшення технічної частини продуктів. Але часто це навіть не компанії, а лише ідеї. Тому ми вчимо, як правильно побудувати структуру компанії, як стати інвестиційно привабливими, як розуміти інтелектуальну власність, правила експортного контролю і що потрібно враховувати на ранньому етапі для майбутньої сертифікації НАТО.

Наше завдання – не просто «навчити залучати інвесторів». Ми адаптували програму до реальності війни: швидкий розвиток, швидке виробництво і виживання через високі вимоги.

ТЕХНОЛОГІЇ, ЯКІ БУДУТЬ ЗАТРЕБУВАНІ ПРОТЯГОМ НАСТУПНИХ ШЕСТИ МІСЯЦІВ

- Скільки компаній ви вже підтримали?

- Ми були засновані у 2024 році й відтоді працюємо.

Допомогли вже 15 компаніям, і тепер ще дев’ять завершують нашу програму та закінчують навчання наприкінці червня. Сукупна оцінка компаній з наших перших двох когорт перевищила 100 мільйонів доларів.

Для третьої когорти акселератора команди були відібрані на основі технологій, що, як очікується, стануть критично важливими на полі бою протягом наступних шести місяців.

- Можете розповісти конкретніше?

- До третього набору програми акселератора увійшли такі команди.

Trident Group працює з вразливістю до втрати навігації. Адже в сучасній війні GPS не є гарантією. Радіоелектронна боротьба перетворила навігацію на одну з найуразливіших точок безпілотних систем. У таких умовах навіть найсучасніший дрон може втратити орієнтацію в останні секунди перед ураженням цілі. Їхній підхід ґрунтується на автономності. Система використовує комп'ютерний зір і алгоритми наведення, які дають змогу апарату завершити місію навіть тоді, коли зв'язок з оператором обмежений або його немає.

Frost Works пропонує систему виявлення БпЛА. Їхня система поєднує акустичні та радарні сенсори, які працюють у координації між собою. Система допомагає виявляти повітряні загрози на гранично малих висотах (з огинанням рельєфу місцевості), зокрема БпЛА типу Shahed.

Команда Fremen натомість пропонує пристрій, що здатен захистити дорогі розвідувальні дрони від перехоплення. Адже дедалі частіше розвідувальні дрони знищуються дешевими дронами-перехоплювачами. Fremen пропонує бортовий модуль вагою до 1 кг для БпЛА, який допомагає йому вижити. Це невеликий модуль, що встановлюється на борт дрона і постійно сканує простір навколо. Він виявляє наближення загрози та активно допомагає її знешкодити.

WingTech – команда, що розробляє та виробляє БпЛА літакового типу для виконання ударних і логістичних завдань на середніх дистанціях. Їхній БпЛА забезпечує можливість високоточного удару на великій відстані в умовах, коли немає сигналу GPS та інтенсивної роботи РЕБ. У цьому продукті можливі зліт та навігація без сигналу GPS завдяки власним інерціальним системам та навігації за радіомаяками. Автоматична посадка без парашута забезпечує повторне бойове застосування та швидке перебазування. Саме такого типу безпілотників тепер активно потребують Сили безпеки й оборони України для перерізання логістичних шляхів ворога.

На сьогодні FPV-дрони є причиною 70–80% бойових втрат на полі бою. Засоби РЕБ дедалі частіше втрачають свою ефективність, оскільки псевдовипадкове перелаштування робочих частот, керування через оптоволокно, автономний рух за маршрутними точками та ШІ-наведення роблять класичну радіоелектронну боротьбу менш ефективною. Система NEBOSTRAZH намагається розв'язати цю проблему через автоматизацію протидії. Камери, алгоритми й турель працюють як єдине ціле. Виявлення переходить у супровід, супровід – в ураження. Команда розробників створила автономну антидронову систему захисту на базі ШІ, що поєднує мобільну мультисенсорну турель SM-1 та FPV-перехоплювач, які керуються єдиним ШІ для виявлення цілей. ШІ навчається на унікальному масиві українських бойових відеоданих, який збирався роками з багатьох джерел та пройшов експертну верифікацію. Він фіксує реальні бойові умови та класи загроз.

Окрему проблему становлять «шахеди», що залітають в Україну через море. Команда BlueShadow працює саме з протидією цьому типу загрози. Вони є головним інтегратором та інтелектуальним рівнем управління, що координує рій безекіпажних надводних морських дронів. Ці рішення автономно виявляють, супроводжують та перехоплюють ударні дрони ще до того як ті досягнуть берега.

Команда Telearmy пропонує технологію керування бойовими машинами дистанційно, без необхідності повної перебудови платформи з нуля. Замість того щоб роками чекати на системи нового покоління, Telearmy трансформує техніку, яка вже сьогодні перебуває на озброєнні. Тобто фактично з будь-якого транспорту можна зробити безпілотний комплекс. Останній рік характеризується саме розвитком наземних роботизованих комплексів. Доставити боєкомплект або евакуювати пораненого іноді складніше, ніж виконати бойове завдання.

Taurex є відповіддю інженерів на це завдання. Його конструкція побудована навколо ідеї постійного контакту з поверхнею. Шарнірна рама дає змогу машині рухатися там, де класична техніка втрачає зчеплення або перевертається. НРК здатний перевозити понад 300 кг із запасом ходу понад 80 км на одному заряді. Окрім шарнірної спеціалізованої рами, високу прохідність забезпечують безповітряні колеса та супутниковий зв'язок для керування.

БЕЗПІЛОТНІ НАЗЕМНІ ПЛАТФОРМИ – ТРЕНД НА ФРОНТІ

- Ви працюєте тільки з українськими проєктами?

- Переважно це українські компанії, але також є кілька європейських. І ми відкриті для європейських рішень лише за умови, що цих рішень ще немає в Україні.

Тож якщо в Європі є можливості, які нам потрібні на передовій або на полі бою в Україні, ми допомагаємо їх пришвидшити та зрозуміти цикл зворотного зв'язку зі Збройними Силами.

Ми справді народилися з війни, і ось так війна сформувала нашу компанію.

- Ви згадали європейських партнерів. Про які країни говоримо?

- Про Естонію та Данію.

- Які саме, якщо це не таємниця, технології вони пропонують?

- Одна компанія працює з технологією подвійного призначення – це дистанційно керовані броньовані автомобілі. В Україні досі використовують тисячі броньованих машин, і хоча їх менше застосовують на передовій, бо обидві сторони навчилися їм протидіяти, усе одно є багато транспорту – пікапів, медичних авто. Безпілотні наземні платформи – це великий тренд на фронті. Тому ідея полягає в тому, щоб робити броньовані авто дистанційно керованими й так рятувати життя.

Данська компанія займається виявленням небезпеки й захистом узбережжя. Наприклад, з Криму запускають дрони, і їх потрібно виявляти ще над морем та збивати до того, як вони досягнуть суші. Це система раннього виявлення та перехоплення над морем.

СПІВПРАЦЯ УКРАЇНСЬКИХ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЗБРОЯРІВ КРИТИЧНО ВАЖЛИВА ДЛЯ ОБОХ СТОРІН

- Наскільки важлива співпраця для самих європейських компаній з українськими колегами у сфері оборони?

- Це критично важливо для обох сторін. Українські компанії отримують можливість створювати спільні підприємства з європейцями, масштабувати виробництво в безпечному середовищі та мати доступ до ланцюгів постачання.

Європейські компанії, своєю чергою, можуть тестувати свої рішення в Україні, отримувати реальний бойовий фідбек і розуміти, що означає створювати оборонні технології, які мають працювати проти реального ворога – росіян.

Європа може багато чого навчитися в України, зокрема, як створювати ефективні рішення з меншими бюджетами. Мене дивує, що в Європі, де стартапи на тому самому етапі залучають у 3–5 разів більше коштів, не показують ліпших результатів. Очевидно, через те, що Європа живе в умовах миру, а в Україні це не про прибуток – це про виживання.

Я отримала дуже зворушливе повідомлення від одного українського засновника компанії, який сказав: «Я був у Бучі. Я бачив, що там сталося. Я бачив, що побачила моя донька. Я не хочу цього для інших. Для мене не йдеться про гроші, я хочу створювати найефективнішу зброю, щоб зупинити ворога».

Це і є фундаментальна різниця: для більшості українців це – виживання, а не бізнес.

- Якою, на вашу думку, буде роль України на європейському військовому ринку після завершення війни?

- Україна – єдина країна, разом із промисловістю та захисниками, яка повністю розуміє ворога. Тож Україна відіграє величезну роль не лише з погляду отриманих уроків та обміну знаннями, а й розуміння наступного кроку ворога. Тепер нам потрібно мислити стратегічно та довгостроково, і ми дуже покладаємося на Україну в цьому питанні.

- Пані Ліне, як і чому ви взагалі почали робити те, чим займаєтеся?

- Я завжди цікавилася геополітикою. У підлітковому віці хотіла доєднатися до Данських повітряних сил, але обрала музику й 18 років працювала в музичній індустрії.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, то не могла просто спостерігати. Я шукала в Instagram людей у Києві, писала активістам і захисникам із запитанням: «Як я можу допомогти?». Так почалося волонтерство і склалися нові важливі зв’язки. У 2024 році я вирішила повністю змінити діяльність і зробила це.

Я ніколи не була такою гордою за Данію, як коли бачила її підтримку України – передавання артилерії, лобіювання постачання винищувачів F-16. І я хочу, щоб більше молодих європейців робили те саме, уже хоч би через те, що вони мають думати про власне майбутнє.

Ольга Танасійчук, Прага

Фото: Ольга Танасійчук, Defence Builder Accelerator