Польща – один із найближчих партнерів, що перший подав руку допомоги Україні після початку повномасштабного вторгнення і продовжує надавати свою підтримку. Варшава готова й надалі допомагати, зокрема логістикою і досвідом, набутим у структурах НАТО.

В інтерв’ю кореспондентові Укрінформу польський генерал у відставці, а сьогодні керівник приватної компанії у сфері OПК (RBL Defence Polska) Ярослав Крашевський поділився думками про те, як Польща вже тепер спроможна допомогти в посиленні української ППО, і як Варшава і Київ можуть зміцнити оборонне партнерство, пропонуючи також можливості власної оборонної компанії. Крім того, польський генерал висловив думку про подальші стратегічні наміри Росії та оцінив імовірність збройної провокації Росії проти НАТО вже найближчим часом.

НЕ МАЙМО ІЛЮЗІЙ, ЩО МОСКВА ПРАГНЕ ЯКНАЙШВИДШОГО ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ

- Пане генерале, нещодавно була четверта річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну.  В якому моменті війни ми зараз перебуваємо?

- Ми перебуваємо у критичному моменті. Настав час, щоб країни Заходу ухвалили ключові рішення. Йдеться, по-перше, про безпеку Європи, а по-друге – про реальне завершення війни.

Потрібно припинити спекуляції про те, що війна закінчиться за один день, місяць чи рік. Натомість слід зробити все можливе, щоб вона реально завершилася якнайшвидше. Нинішня зима була додатковим випробуванням для України. Складається враження, що Путін чекав на таку холодну зиму роками, сподіваючись виснажити українців.

Росія веде гру з усіма, зокрема з американцями, що видно з перебігу переговорів. Не маймо ілюзій, що Москва нібито прагне якнайшвидшого завершення війни. Росія очікує від України масштабних поступок: відмови від Донбасу, Криму та інших територій. Але такі поступки лише створять підґрунтя для нової агресії в майбутньому. Єдиним реалістичним варіантом завершення війни могло б бути відновлення кордонів України станом на 2014 рік.

- Яка, на вашу думку, ситуація на фронті?

- Важка зима суттєво вплинула на перебіг бойових дій. Для України ключовим викликом залишається людський ресурс. Нині спостерігається кульмінація так званої дронової війни. Україна критично потребує безпілотників у зоні безпосереднього зіткнення. Водночас високою залишається потреба і в артилерійських снарядах, Україні також необхідна значна кількість засобів протиповітряної оборони.

Але не менш важливо – потрібні люди. Україні необхідна відповідна мобілізація, щоб мати змогу проводити ротації підрозділів, які тривалий час перебувають на передовій. Військовим на передній лінії потрібен відпочинок, щоб відновитися. Без цього утримувати оборону буде дедалі важче.

Війна стала більш технологічною. Сьогодні визначальну роль відіграють безпілотні системи. Значною мірою це зумовлено економічними чинниками. FPV-дрон коштує значно дешевше, ніж артилерійський снаряд калібру 155 мм. За кілька сотень доларів можна придбати дрон, який завдяки добре підготовленому операторові здатен точно поцілити у бліндаж, бойову машину чи командний пункт. Артилерійським снарядом досягти такої точності значно складніше.

Звісно, артилерійський снаряд має потужніший заряд і більшу площу ураження. Проте масове застосування відносно недорогих дронів, зокрема у форматі роїв, може давати зіставний або навіть більший ефект. Рій безпілотників є дешевшим за одну ракету ATACMS і водночас підвищує ймовірність прориву протиповітряної оборони, навіть якщо частину БПЛА буде збито.

Використання FPV-дронів обома сторонами свідчить про новий етап війни. Це вже інша логіка бойових дій. Проте нинішній етап на фронті багато в чому нагадує Першу світову війну: позиційне протистояння, повільні просування – на сотні метрів або один-два кілометри – без стратегічних проривів.

Ситуація може змінитися з настанням весни, коли ґрунт дасть змогу активніше застосовувати важку техніку. Україна має бути готовою до такого сценарію. Росія, імовірно, використовує зимовий період для накопичення резервів і підготовки нових сил, щоб активізувати наступальні дії навесні. Для Кремля принципово важливо досягти хоча б якогось видимого військового успіху. Саме тому Росія поки що не демонструє реальної готовності до завершення війни на умовах, які передбачають повноцінне припинення бойових дій.

У БОРОТЬБІ З ДРОНАМИ НАЙПРОСТІШІ РІШЕННЯ Є НАЙЕФЕКТИВНІШИМИ

- Україна критично потребує засобів ППО для захисту неба. Особливо це стало очевидним узимку, коли Росія масовано атакувала українську енергетичну інфраструктуру, що створило надзвичайно складну ситуацію для країни. Київ звертається по допомогу до західних партнерів і союзників, зокрема до Польщі. Під час візиту прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска в лютому до Києва також порушувалося питання військової підтримки.

Зокрема, обговорювалася можливість відтермінування передачі Україні літаків МіГ-29 в обмін на швидше надання засобів ППО. Чим саме, на вашу думку, Польща зараз могла б допомогти Україні?

- У боротьбі з дронами найпростіші рішення є найефективнішими. Україна вже продемонструвала результативність мобільних вогневих груп – пікапів, оснащених великокаліберними кулеметами калібру 12,7 мм (типу ДШК) з модернізованими тепловізійними та лазерними прицілами. Засоби, подібні до цих, є і в Польщі, зокрема великокаліберні кулемети радянського зразка 12,7 мм та 14,5 мм (типу КПВТ), які можуть зберігатися на складах. Передавання таких систем разом із боєприпасами могло б суттєво посилити можливості України у протидії безпілотникам, особливо під час масованих атак на критичну інфраструктуру. Відповідно, доцільне було б також нарощування в Польщі виробництва боєприпасів калібру 12,7 мм та 14,5 мм для забезпечення стабільних поставок в Україну. Їх виготовляє польська оборонна компанія Mesko, і вона мала б перелаштуватися на виробництво такого типу боєприпасів для України. Такі відносно прості мобільні засоби дають змогу ефективно збивати різні типи дронів, зокрема під час атак роїв БПЛА.

- А тепер компанія Mesko їх не виготовляє?

- Виробництво триває, але його обсяги не достатні, щоб задовольнити потреби України. Є також інші рішення, і не варто із цим зволікати. Йдеться про джамери (пристрої для створення радіоперешкод, – ред.). Українці мають використовувати їх якомога частіше. У джамерів є одна вада – у радіусі дії вони глушать усе, зокрема мобільний зв’язок. Але якщо постає дилема між 5–10 хвилинами без мобільного зв’язку і врятованими життями, то вибір очевидний. Зрозуміло, що джамери не мають працювати безперервно. Їх вмикають лише тоді, коли відомо, що дрони вже близько, адже в них обмежений радіус дії.

В українців є засоби РЕБ. Наскільки мені відомо, польська сторона також пропонувала такі рішення, але українці від них відмовилися через побічний ефект – обмеження мобільного зв’язку. Можливо, до цього питання варто повернутися. Я б зробив саме так, оскільки це недороге рішення, і польські компанії готові постачати їх на фронт.

КОАЛІЦІЯ ОХОЧИХ ПОВИННА ВВЕСТИ КОНТИНГЕНТ В УКРАЇНУ Й МАТИ ПОВІТРЯНЕ ПРИКРИТТЯ

- Пане генерале, чи реально, щоб союзники закрили небо над західною частиною України? Це питання знову набуло актуальності під час так званої дронової атаки на Польщу 10 вересня минулого року.

- Існує формат дій, відомий як «примус до миру» (Peace Enforcement), коли одна зі сторін не має волі до його укладення. У цьому випадку є воля української сторони до укладення миру на розумних і справедливих умовах. Натомість Росія вводить в оману весь світ. Тому якщо вже створена Коаліція охочих, то слід ввести її війська в Україну. А те, про що ви запитуєте, буде прикриттям з повітря для військ Коаліції охочих.

Ці сили потрібно розмістити так, щоб забезпечити їм свободу маневру та ухвалення рішень. Для цього необхідне належне протиповітряне прикриття, яке дасть змогу знищувати повітряні цілі. Це суттєво обмежило б свободу дій Росії і стало б потужним сигналом для Путіна: досить ігор.

- Але росіяни лякають, що війська західних союзників будуть для них законною ціллю...

- Звісно, що вони лякатимуть. Але росіяни також бояться сили. Європейці мають чітко вказати: ми не боїмося, а якщо будуть провокації, реагуватимемо негайно й рішуче.

- Польський уряд задекларував, що в разі миротворчої операції польських військових в Україні не буде. На вашу думку, це слушна стратегія?

- Польща ніколи не сказала «ні». Від самого початку ми є логістичним хабом для військової допомоги Україні. Польщі також слід скерувати своїх офіцерів зв’язку до командувань і штабів українських сил. Ми повинні надати всі наші полігони для підготовки наступних ротацій військовослужбовців, які вирушатимуть виконувати завдання в межах мандата миротворчої місії. Саме на нашій території має здійснюватися їхня підготовка до виконання цих завдань. На території Польщі також має відбуватися системне передавання українського бойового досвіду західним союзникам. Частково це вже є, але цей процес слід розвивати й посилювати.

Натомість слід усвідомлювати: якщо Росія наважиться на провокації проти НАТО, то Польща буде на першій лінії. Тому польські війська повинні готуватися до можливих агресивних дій Росії в Польщі.

- Який за чисельністю миротворчий контингент слід розгорнути в Україні?

- Щонайменше 30–40 тисяч у межах демонстрації сили. Утім, безсумнівно, це потрібно зробити. Тепер, на мою думку, Заходу належить перестати гратися в «аспірин і пластир», а необхідно завершити фазу, коли Росія усіх нас провокує, а ми радіємо, що нібито наближаємося до рішень у межах мирних переговорів. Їх може не бути, а росіяни й надалі обстрілюватимуть та атакуватимуть. І без того багато часу втрачено. Пів року Україна чекала на гвинтівки, потім ще пів року – на танки, далі – на гаубиці, ще пізніше – на літаки. Це все відбувається надто повільно. Війну треба зупиняти рішучими діями уже зараз, щоб створити умови для повернення українців додому й почати відбудову країни.

СЛІД СТВОРИТИ СПІЛЬНУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКУ ПЛАТФОРМУ ДЛЯ КООПЕРАЦІЇ ЦЕНТРІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РОЗВИТКУ

- Пане генерале, у лютому Україна і Польща підписали лист про наміри щодо співпраці у сфері спільного виробництва озброєнь. Який це шанс дає для польської оборонної промисловості?

- Це дає великі перспективи. По-перше, ідеться про початок співпраці в новій для всіх нас сфері безпілотників. У цьому контексті неодмінно треба використати весь можливий український досвід, обмінятися технологіями, бо і в нас, і в Україні триває розроблення. Щоб це було вигідно обом сторонам, за принципом win-win.

- Що конкретно, на вашу думку, обидві сторони могли б запропонувати собі навзаєм?

- Польща спроможна запропонувати дуже багато. У нас є потужна інфраструктура, у яку українські компанії вже зараз можуть увійти і збільшити виробничі потужності. Потрібно створити спільну платформу для кооперації центрів досліджень та розвитку, щоб отримати ефект синергії. Наприклад, українці кажуть, що тепер потрібно для підвищення ефективності дронів, а ми дивимося, чи це маємо. Якщо польська сторона це має, то швидко домовляємося, запускаємо у виробництво, і зброя надходить в армію. Адже шлях впровадження на озброєння в Україні зі зрозумілих причин значно простіший, ніж у Польщі або в інших країнах, де через цивільний контроль над армією, антикорупційні процедури і так далі це може тривати іноді навіть роками.

- Де має відбуватися спільне виробництво?

- В обох країнах. В Україні вже триває виробництво, але масштаби можна наростити в Польщі.

УКРАЇНА ЗАХИЩАЄ СЕБЕ – І ТАКИМ ЧИНОМ ПОЛЬЩА Є БЕЗПЕЧНОЮ

- Повернімося до військово-політичних питань. За інформацією в медіа, російська оборонна промисловість із 2021 року збільшила виробництво артилерійських боєприпасів у 17 разів. Чи означає це, що Росія готується до нового збройного конфлікту, попри продовження війни в Україні? Чи Європа, і Польща зокрема, до цього готові?

- Треба подивитися на цифри. З огляду на теперішнє використання боєприпасів в Україні, Росія мала б виробляти приблизно 9 мільйонів снарядів на рік. Попри збільшення виробництва вона не виробляє стільки. Тривалий час Росія використовувала складські запаси, які вичерпуються. За нинішніми оцінками, рівень виробництва становить майже 6 мільйонів одиниць снарядів. Тобто все одно їм бракує ще 3 мільйонів снарядів.

В Європі виробництво зростає, але чи маємо ми стільки ж, скільки Росія? Дуже сумніваюся. Тому й кажу, що потрібно будувати десятки фабрик дронів. Це навіть не фабрики, а монтажні лінії. Двигуни купують, корпуси друкують на 3D-принтерах, потім усе збирається. Це набагато дешевше і швидше. Якщо кілька десятків таких виробництв працюватиме по всій країні, то для їх знищення треба буде багато часу. А якщо частина виробничих ліній прихована під землею, це взагалі ідеальне рішення.

Російська артилерія б’є щонайбільше на 30–35 км. Для виробництва артилерійських снарядів потрібні сталь, порох, вибухівка, запали – це мільйонні витрати. Натомість безпілотники можуть летіти сотні кілометрів. Моя компанія виготовляє, наприклад, безпілотники з дальністю польоту 300 км, а є також реактивний БПЛА з дальністю польоту до 1200 км. Це вже зовсім інший масштаб. Натомість для застосування дрона потрібні пікап, кілька добре навчених операторів, сміливість і більше нічого.

- На вашу думку, Україна захищає Польщу та Європу від Росії чи, як інколи чути, зокрема в Польщі, що Україна захищає тільки себе, а Польща є безпечною, зосібна через членство в НАТО?

- Україна захищає себе – і таким чином Польща є безпечною. Україна показала головне: навіть держава, яка не була надзвичайно добре озброєна, може протистояти російському «ведмедю». І це – український феномен, коли народ усвідомив, що треба робити все для порятунку держави. Нам треба цього вчитися в українців. Я впевнений, що без цієї війни ми б у Польщі не відновлювали оборонний потенціал, залишилися з армією в 90 тисяч. А тепер у Польщі обговорюють повернення до загального військового призову. Я прихильник цього кроку й думаю, що це станеться. Потрібно перевірити стан суспільства, особливо молоді 18–25 років. Шість місяців базової служби нікому життя не зруйнують.

РОСІЯ ГОТУЄ ПРОВОКАЦІЮ ПРОТИ НАТО ДЛЯ ВІДВЕРТАННЯ УВАГИ ВІД НОВОГО НАСТУПУ В УКРАЇНІ

- Чи можливі найближчим часом російські провокації проти однієї з країн Європи, наприклад у районі Сувальського коридору?

- Я оцінюю таку ймовірність приблизно у 75–80 відсотків уже найближчим часом. Це може бути на стику Польща – Литва – Білорусь або в акваторії Балтійського моря. Цю провокацію спрямують на те, щоб відвернути увагу Заходу від нового великого наступу росіян в Україні. Тобто йдеться про провокацію, яка скує європейські сили й засоби і відверне увагу від України. Росіяни можуть зробити провокацію проти якоїсь із країн НАТО перед самим початком наступу в Україні, можливо, у квітні-травні.

- Що може бути такою провокацією?

- Це може бути навіть щось проти енергетичної інфраструктури, яка з’єднує Калінінградську область із Білоруссю. ФСБ байдуже до власних громадян, тож може пожертвувати ними, щоб показати, що це, наприклад, поляки щось спільно з українцями підірвали чи перерізали якісь кабелі. І тоді вони скажуть, що теж зроблять щось у відповідь, наприклад у Сувалках. Це може бути будь-що, наприклад, екологічна катастрофа – пошкодження резервуара з хімічними речовинами чи удар по енергетиці. Вони хотітимуть, щоб були людські жертви.

- Польща як найближчий сусід, попри всі проблеми й політичні суперечки, залишиться з Україною?

- Так. Для Польщі важливо, щоб Україна якнайшвидше звільнилася від росіян, вступила до ЄС, бо вступ до НАТО, імовірно, не буде таким простим і швидким.

Але нехай Україна відбудується, створить свій справжній військовий потенціал. Саме тому важлива співпраця оборонних промисловостей обох країн. Це прискорить розвиток української промисловості, надасть їй відповідної динаміки. Наше партнерство має залишатися міцним, сильним і довготривалим.

Розмовляв Юрій Банахевич, Варшава

Фото автора