Мединський у переговорному процесі - це цирк, коли Росія навіть не намагається вдавати серйозність

Мединський у переговорному процесі - це цирк, коли Росія навіть не намагається вдавати серйозність

Блоги
Укрінформ
Кремль рятує свою улюблену тактику - нескінченно тягнути час, розмивати сенси і продавати світові чергову псевдоісторичну маячню

Після попередніх зустрічей у форматі українсько-російсько-американських мирних перемовин стало очевидним, що рівень української делегації стрімко зріс. Інша тональність, інша аргументація, інша вага розмови.

І це неможливо було не пов’язати персонально з фігурою керівника Офісу Президента України Кирила Буданова. Він різко змінив саму атмосферу переговорів. Менше води, менше театру, більше – конкретики. Безпека, механізми, рішення.

Ставки піднялись. Але Кремль таких історій не любить. Бо коли переговори стають предметними, тоді зникає улюблена російська тактика – нескінченно тягнути час, розмивати сенси і продавати світові чергову псевдоісторичну маячню.

І саме в цей момент Росія дістає з шафи Володимира Мединського. Професійного читця казок про «тисячолітню Русь», «один народ» та інший ідеологічний треш, який чудово виглядає хіба що в ефірах росТБ.

Мединський
Володимир Мединський, російський політик українського походження, письменник, ідеолог російського фашизму. Перебуває під санкціями США з 2017 року.

Нагадаю, що на початку 1990-х Мединський особисто займався PR-кампанією фінансової піраміди МММ, розкручуючи на російських телеканалах напівалкоголіка Льоню Голубкова.

Повернення Володимира Мединського в переговори сьогодні – це навіть не дипломатія. Це інформаційна клоунада. Коли не можеш знизити вагу опонента – присилаєш клоуна. Коли не влаштовує рівень дискусії – намагаєшся перетворити її на цирк.

Бо проблема для Москви сьогодні не лише у змісті переговорів. Проблема – у зростанні фігур, які в цьому процесі стають центрами впливу. І яких уже неможливо ігнорувати.

Буданов об’єктивно став гравцем іншого масштабу – і всередині країни, і назовні. І це вже не про суто військову роль. Це про політичну вагу і стратегічний вплив.

Тому й відповідна нервова реакція Кремля. І замість посилення переговорної позиції маємо стару кремлівську істерику у форматі: «А давайте знову пришлемо того, хто буде розповідати про Рюриковичів чи печенегів, щоб перетворити все на балаган».

Тільки є нюанс. Цей трюк уже багато разів бачили. І він давно не працює так, як у Кремлі звикли.

Єгор Чечеринда, журналіст, військовослужбовець, офіцер ЗСУ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-