Місія від данців: з окопу на подіум

Данець Лассе Вернер Мадсен у підлітковому віці втратив праву ногу вище коліна. Активні протези ноги тоді були абсолютно новою технологією й фактично недоступною, тож йому довелося користуватися імпровізованим пристроєм, який зібрав його протезист.

Згодом, розчарований тим, наскільки складно було отримати сучасний активний протез, Лассе – на той момент уже інженер із десятирічним досвідом – присвятив два роки створенню першого протезного рішення за співпраці з провідними інженерами Технічного університету Данії. Тепер його розробки допомагають і українським ветеранам, і всім, хто зазнав ампутації.

І це не лише побут: цього року українські ветерани, які використовують протези данця, пройшлися подіумом на Ukrainian Fashion Week.

Лассе розповів кореспондентці Укрінформу про те, як заснував цю справу та як допомагає українцям.

АМПУТАЦІЯ – НЕ ВИРОК

- Я втратив ногу понад 20 років тому в дорожньо-транспортній пригоді, мені було лише 14 років. Тоді я не мав можливості спілкуватися з однодумцями, знайти підтримку. Я займався гімнастикою і хотів повернутися у спорт, тому мені потрібне було відповідне обладнання та коло людей, які мене підтримають. Саме цю можливість ми намагаємося створити тепер в Україні: щоб люди, які пережили ампутації, отримували підтримку на ранніх етапах відновлення, могли активно рухатися і повертатися до повноцінної діяльності. Наша місія – надати рівний доступ до активного життя, – розповідає Лассе Вернер Мадсен.

Як генеральний директор і засновник компанії, він сам активно бере участь у процесі розроблення, однак зазначає, що це колективна робота, де кожен член команди робить свій важливий внесок. У Данії в них є власна команда досліджень і розробок, яка працює над дизайном та вдосконаленням протезів.

Оскільки обладнання не дешеве, компанія співпрацює з різними організаціями, які допомагають. Лассе особисто знаходить фінансування в інших країнах і передає вироби в Україну. Наразі їх вже отримала понад тисяча українців.

ОСОБИСТИМ ПРИКЛАДОМ

- Ми відгукнулися на прохання українців про допомогу. Спочатку відвідали Львів та одну з місцевих лікарень, де були сотні людей з ампутаціями. Коли вони побачили, як я рухаюся і що можу робити з протезом, мені дозволили відвідати всі палати. Я розмовляв з десятками людей, відповідав на їхні запитання: чи можна повернутися до роботи, займатися спортом, грати з дітьми. Після цього зрозумів: ми маємо повернутися і продовжувати роботу тут, – згадує Лассе.

Він розповідає, що незабаром планує відкрити в Україні офіс і створити більше робочих місць як для українців, так і міжнародних фахівців, зокрема ветеранів. Деякі співробітники кампанії навіть переїхали в Україну.

Сам Лассе від початку повномасштабного вторгнення Росії був в Україні вже 18 разів.

Питаю в нього, чи є особливі історії, які його вразили.

- Є історія, що мені дуже близька. Я зустрів одного бійця з фронту на конференції. Він розповів, що під час сильного обстрілу йому потрібно було швидко рухатися, і саме завдяки нашому протезові він зміг втекти і вижити. Це залишило глибокий слід у моєму серці, – каже мій співбесідник.

А ще він наголошує, що їхня робота не припинятиметься, кампанія розробляє нові протези, які відповідають потребам українців.

Мирослава Липа, Кропивницький
Фото авторки