Останній шанс Макрона
Без стійкої більшості, з ослабленою президентською партією і роздробленою Національною Асамблеєю, новий-старий прем’єр Себастьян Лекорню фактично отримав роль тимчасового керманича, покликаного виконати символічну функцію: втримати Францію на плаву, поки Еммануель Макрон вирішує, чи ризикувати достроковими виборами.
УРЯД, ЯКИЙ МОЖЕ НЕ ДОЖИТИ ДО КІНЦЯ ТИЖНЯ
Вдруге за тиждень Франція отримала новий уряд. Прем’єр-міністр Себастьян Лекорню, якого Еммануель Макрон перепризначив у п’ятницю, 10 жовтня, зробив другу спробу сформувати свій кабінет міністрів. Його перша версія стала, як тут кажуть, «дуже ефемерною», той уряд протримався лише чотирнадцять годин, після чого сам Лекорню подав у відставку. Цього ж тижня президент і його «солдат», як сам себе називає Лекорню, спробували вдруге. У дуже неробочий час, пізно ввечері у неділю, було оголошено склад уряду, який вже охрестили Лекорню-2. Як сказав сам глава уряду, це буде «уряд місії». Він матиме конкретне завдання – ухвалити бюджет до кінця року і стабілізувати країну.
КОГО ЗАМІНИЛИ В УРЯДІ Й НАВІЩО
Ключова заміна у цьому складі – у МВС прийшов Лоран Нуньєс, який змінив амбітного лідера Республіканців Брюно Рітайо – це найбільш промовистий сигнал «перезавантаження» силового блоку. Нуньєс – колишній префект поліції Парижа та екс-держсекретар при МВС.
Загалом у Лекорню-2 перепризначені 12 з 18 міністрів з попереднього складу, включаючи Жеральда Дарманена (юстиція), Жана-Ноеля Барро (закордонні справи) та Рашиду Даті (культура), які зберегли свої портфелі, а також Катрін Вотрен, яка перейшла з міністерства праці та охорони здоров'я до міністерства збройних сил. Інші «нові» міністри є такими дуже відносно, бо вже працювали на цих посадах за президента Макрона.
Проте частина уряду все ж складається з нових облич. Зокрема, до перезавантаженого уряду увійшов колишній керівник SNCF (Французька залізниця) Жан-П'єр Фаранду, який очолить міністерство праці, та колишня президентка WWF (Всесвітній фонд дикої природи) Монік Барбю, яка відповідатиме за екологічний перехід.
Такими перестановками Лекорню позбувся так званих «важковаговиків» – того ж таки Брюно Рітайо та Елізабет Борн, міністерки освіти у попередній версії.
Єдиний міністр, відомий своїми президентськими амбіціями, який залишився, – Жеральд Дарманен, однак він уже оголосив, що бере «відпустку» від своєї політичної діяльності.
ПАРТІЙНИЙ БАЛАНС НЕ ЗМІНИВСЯ
Зрештою, численні переговори між партіями, що відбувались увесь тиждень, мало що змінили в балансі уряду Лекорню-2. Ця команда – така ж сама "спільна база" правих і центристів, які керують країною з вересня 2024 року.
Президентська партія "Відродження" домінує в уряді, маючи дванадцять міністрів і заступників міністрів. Далі йдуть шестеро міністрів-республіканців, які, погодившись залишитися в уряді, потрапили під обструкцію у своїй партії. Політбюро республіканців увечері в неділю оголосило про їх негайне виключення з лав партії. «Ті, хто погодилися, більше не можуть називати себе республіканцями та припиняють усі функції в органах партії», - повідомив партійний орган. Партія MoDem колишнього прем’єра Франсуа Байру має чотирьох представників, партія "Горизонти" Едуарда Філіпа – трьох.
Як заявили в оточенні прем'єр-міністра, цей уряд буде "сумішшю громадянського суспільства з досвідченими фахівцями та молодими парламентаріями".
УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В НОВОМУ УРЯДІ
Себастьян Лекорню, який до призначення прем’єром очолював міністерство збройних сил, є однією з ключових фігур французької політики, які послідовно підтримують Україну. Він кілька разів відвідував Київ, востаннє із представниками оборонної промисловості Франції, щоб «закріпити французьку допомогу в часі». Звісно, це формує очікування, що уряд на чолі з ним збереже курс сильної військової підтримки України.
Присутність у складі уряду Жана-Ноеля Барро та Бенджамена Аддада також означає продовження стабільності зовнішнього курсу Франції, зокрема збереження дипломатичної підтримки України.
Темною конячкою на посаді, яку раніше обіймав сам Лекорню, поки що є Катрін Вотрен.
Ще в уряді Байру Вотрен очолювала міністерство праці та охорони здоров’я. На цій посаді вона співпрацювала з українським міністерством соцполітики. У 2024 році була навіть підписана міжміністерська декларація про підтримку нашої держави та тіснішу співпрацю між Україною та Францією у сфері захисту дітей та осіб з інвалідністю.
Тепер на Вотрен буде відповідальність іншого гатунку. Вона не має великого досвіду в оборонному секторі у порівнянні з Лекорню, але так само є людиною президентського табору. Однак її «міністром-делегатом» призначено Аліс Рюфо, яка раніше займала посаду гендиректора з міжнародних відносин і стратегії (DGRIS) у Міноборони. Як колишня керівниця DGRIS, вона є однією з архітекторів підходу, що поєднує підтримку України та зміцнення європейської оборонної автономії. Вона неодноразово наголошувала на необхідності Франції «не лише допомагати Києву, а й брати на себе політичну відповідальність за безпеку Європи».
ОПОЗИЦІЯ ВЖЕ ВИМАГАЄ ВІДСТАВКИ
Тепер головне питання – чи встигне уряд продемонструвати тяглість своєї політики. У понеділок, 13 жовтня, обидві крайні сили – ультраправе «Національне об’єднання» (RN) Марін Ле Пен та ультраліва «Нескорена Франція» (LFI) Жана-Люка Меланшона – подали свої власні проєкти вотумів недовіри, обидві політичні сили мають спільну мету: якнайшвидше відправити уряд Лекорню у відставку та спровокувати розпуск Національної Асамблеї.
«Розпуск Національної Асамблеї – це найефективніший та найдемократичніший спосіб вивести нашу країну з глухого кута », - написали ультраправі у спільній заяві з групою Еріка Чіотті «Союз правих за республіку».
Ще раніше Марін Ле Пен попереджала, що буде послідовно голосувати за відставку кожного наступного уряду, призначеного президентом, оскільки стабільність у Франції можна повернути лише через нові вибори.
Крайня ліва опозиція діє ще більш рішуче. Голова парламентської групи «Нескореної Франції» Матильда Пано оголосила, що подала свій вотум недовіри, підписаний також депутатами-комуністами та деякими екологами. «Країна не має часу, щоб його гаяти. Лекорню впаде, а за ним піде Макрон», -заявила вона.
Тепер усе залежить від центристів і соціалістів. Останні заявили, що утримаються від голосування лише у разі, якщо прем’єр оголосить про призупинення пенсійної реформи.
ЩО ДАЛІ?
Отже, Франція опинилася в ситуації, коли формально легітимний уряд Лекорню без стабільної більшості може впасти будь-якої миті.
Найшвидший сценарій виглядає так: якщо голоси ультраправих, ультралівих, комуністів, зелених і частини незалежних об’єднаються, уряд отримає вотум недовіри. Конституційно Макрон матиме два варіанти: або призначити нового прем’єра (що виглядає дедалі менш реалістичним через брак коаліційних партнерів), або розпустити Національну Асамблею. У такому випадку Франція увійде у виборчий цикл з достроковими парламентськими виборами, які з великим відсотком ймовірності приводять до влади ультраправих. Враховуючи весь кремлівський «бекграунд» цієї партії, рівень підтримки України стрімко впаде, зокрема у питаннях озброєнь і європейської інтеграції.
Якщо ж прем’єр оголосить призупинення пенсійної реформи, соціалісти можуть тимчасово врятувати уряд. Але тоді Франція фактично житиме у стані “хронічної нестабільності”, коли жодне рішення не має шансів пройти через парламент без ситуативних союзів. І за таких умов влада буде сконцентрована насамперед на внутрішній політиці. У такій атмосфері будь-яка соціальна напруга – новий протест фермерів, невдала заява прем’єра – може бути приводом для повторного вотуму недовіри. За такого сценарію Франція може зберегти імідж одного зі стовпів нашої підтримки, однак більше на словах. На ділі – їй буде зовсім не до війни в Україні.
«Поки що я бачу лише команду, яка панікує на “Титаніку”, де капітан вирішив додати швидкості, хоча айсберг уже добре видно. Вперте небажання президента розпускати парламент розчиняє все навколо себе. Еммануель Макрон інституційно недоторканний, але політично – приречений. Підлаштовування, імпровізація та переманювання не врятують ні Францію, ні Макрона від неминучого краху корабля», - зазначає політичний оглядач Le Figaro та Europe1 Венсан Тремоле де Вільє.
МАКРОН: ТРЕБА ВЗЯТИ СЕБЕ В РУКИ
Наступний ключовим днем для Франції буде вівторок, 14 жовтня. Уряд Себастьяна Лекорню о 10-й ранку має представити Раді міністрів два проєкти бюджетів: державний та бюджет соціального забезпечення. Якщо ці тексти будуть прийняті, їх надішлють до парламенту. Час має вирішальне значення, оскільки обидві палати парламенту (Національна Асамблея та Сенат) мають максимум сімдесят днів для розгляду цих законів. Метою є утримання дефіциту нижче 5% ВВП. Це залишає владі люфт у розмірі 9 мільярдів євро для того, щоб задовольнити вимогу опозиції щодо пенсійної реформи.
Також у вівторок після 15-ї години у парламенті очікують на самого Себастьяна Лекорню – він має виступити із програмною промовою.
Тим часом з Каїра, де він бере участь у саміті щодо мирного врегулювання в Газі, президент Макрон закликав політичні сили «працювати над стабільністю, а не робити ставку на нестабільність» та попросив усіх «взяти себе в руки».
ЛІДІЯ ТАРАН, Франція
Фото: Facebook/Sébastien Lecornu
