Українська влада почала знаходити правильні підходи до Трампа
Вчора на шпальти The New York Post вийшла стаття з промовистим заголовком: "Права рука Зеленського дякує Трампу за скасування призупинення допомоги від Пентагону та називає його «єдиним лідером», який може покласти край вторгненню росії».
The New York Post – це не просто американська газета. Це улюблене видання самого Трампа і середовище, де активно формуються наративи його виборчої кампанії.
І коли саме там з’являється інтерв’ю з Єрмаком, в якому той дякує Трампу, хвалить його риторику, називає його «єдиним лідером, здатним змусити путіна до справжніх переговорів», – це не випадковість.
Трамп любить подібну компліментарність. І Єрмак, без сумніву, це чудово розуміє. Дональд Трамп – політик-нарцис, для якого публічне захоплення його роллю, силою та «єдиністю» – це майже валюта. Він постійно прагне визнання, хоче бачити себе головною фігурою будь-якого процесу.
До речі, цей самий прийом майстерно використовує і Біньямін Нетаньяху. Він давно зрозумів, що з Трампом найкраще працює не мова аргументів, а мова компліментів. Під час візиту до Вашингтона на зустрічі в Білому домі прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу вручив Трампу копію листа, який він надіслав до Нобелівського комітету.
І це працює.
Тому коли українська сторона прямо каже: «Він – єдиний, хто здатен зупинити путіна» – це не просто вдячність. Це цілеспрямований хід, який має активувати в Трампа бажання діяти, відчувати себе героєм, миротворцем, переможцем. І саме в такому тоні з ним і потрібно говорити, якщо хочеш, щоб він зробив щось по-справжньому.
Не дивно, що в команді Трампа розглядали можливість заміни Оксани Маркарової на посаді посла України у США, попри її високу професійність. Вона була призначена ще за адміністрації Зеленського в часи Байдена й асоціюється передусім із ліберальними колами та демократичним істеблішментом. Для республіканців, особливо в оточенні Трампа, вона не своя: надто обережна, надто дипломатична, без прямого доступу до «трампістських» середовищ.
Республіканці цінують зовсім інший стиль – прямоту, рішучість, медійність, уміння говорити не мовою дипломатичних нот, а гасел. Маркарова часто виглядала занадто «системною» і неефективною в політичних іграх навколо Конгресу та МАГА-крил. Тому бажання її замінити – це не просто про персону. Це про іншу логіку комунікації з адміністрацією, яка мислить шоу, емоцією і впливом, а не протоколами.
Тут, авжеж, потрібна зміна підходу. Треба бути більш гнучкими, хитрішими.
Україна дає зрозуміти, що ми готові працювати з Трампом і вже це робимо. Не чекаємо результатів виборів, не робимо ставку лише на демократів, а намагаємося вибудувати окремий особистий контакт між Зеленським і Трампом.
І цей канал комунікації працює як ніяк. Звісно, не вистачає системності в діях від адміністрації Трампа, щоб робити якісь чіткі висновки. Але тенденція вже позитивна для нас. Трамп скасував призупинення допомоги Україні, а його публічні заяви про Путіна стали жорсткішими, ніж будь-коли.
Важливо, що Єрмак у своїх словах використовує саме той стиль, який подобається Трампу та його виборцям. Ніякого пафосу, моралі чи прохання про жалість. Лише дія, вигода й угоди. Він каже прямо: «Ми тут не для того, щоб скаржитися. Ми тут, щоб діяти. Гарні угоди – ось що має значення». Це мова Трампа. Мова бізнесмена, а не дипломата. І саме тому ці слова були надруковані у правильному місці, в правильний час.
Крім того, Єрмак хвалить законопроєкт про 500% мита на країни, які досі купують російську нафту. І знову – не з позиції «добра і зла», а з точки зору американської вигоди: «Нехай купують американське. Це вигідно для всіх». Це теж – абсолютно трампівський підхід. І саме та аргументація, яка може переконати не тільки республіканців у Конгресі, а й середній клас США, який голосує за Трампа не через ідеологію, а через вигоду.
Андрій Ткачук, офіцер ЗСУ, політолог
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама