Урок Джорджеску для України. І яка роль у цьому Росії?
Конституційний суд Румунії має ухвалити рішення щодо участі переможця скасованого першого туру виборів президента країни Келіна Джорджеску в новому голосуванні. Напередодні Джорджеску, якого підозрюють у контактах з Москвою, знову висунув свою кандидатуру.
Історія із несподіваною перемогою Джорджеску у першому турі виборів президента Румунії стала одним з найбільших випробувань не тільки для демократії цієї країни, а можна сказати, що й для всієї Європи.
Вона продемонструвала, що за допомогою нових інформаційних технологій, навіть без організованої передвиборчої кампанії можна за короткий час стати фаворитом виборів. І при цьому для більшості тих, хто голосує за такого кандидата, сам він залишається загадкою – перемагає хіба що образ у соціальних мережах!
Румунські журналісти все ще не можуть зрозуміти, як таке взагалі могло статися в їхній країні.
«Як вийшло, що така кількість людей виявилася причетною до фальсифікації на президентських виборах 24 листопада, а спецслужби нічого не помітили? Як Росії вдалося організувати цей процес, а служба зовнішньої розвідки Румунії і вухом не повела? Чи немає тут зради в цих структурах – або ж служби, відповідальні за безпеку країни, просто неефективні? Парламент зобов'язаний ініціювати серйозне розслідування щодо спецслужб – і виявити причину того, що сталося» – це питання, яким задається письменниця і журналістка Сабіна Фаті, є одним із найпоширеніших.
Колишній президент Траян Бесеску ставить у центр свого аналізу питання російського шпигунства в країні, безпосередньо повʼязаного із успіхом Джорджеску.
А історик Маріус Опря взагалі вважає, що близький співробітник Джорджеску був агентом ГРУ. І тут, знову-таки, виникають питання до румунських спецслужб, які зацікавились особистістю кандидата тільки після того, як той опинився у кроці від президентського крісла. А що б було, якби не опинився, а, скажімо, зайняв би третє місце? Тоді погляди Джорджеску нікого б не цікавили?
ПОВЧАЛЬНА ІСТОРІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ
Для України вся ця історія із Джорджеску є повчальною хоча б тому, що в самій Україні проросійські політики якось особливо й не ховалися, ба більше – орієнтація на Кремль була майже всі роки української незалежності запорукою політичного успіху.
А тепер Віктор Медведчук, колишній очільник Адміністрації президента України і віцеспікер парламенту, опублікував у виданні «Комсомольская правда» пропагандистську статтю, у якій спростовує сам факт існування Української держави й закликає до приєднання українських земель до Росії.
А Андрій Деркач, колишній депутат Верховної Ради України, став членом Ради федерації – верхньої палати російських Федеральних зборів.
Таких прикладів можна було б навести чимало, але, знову-таки, якщо у Румунії стосунки із Росією є швидше компроматом, в Україні вони довго вважалися справжньою перевагою. І присутність навіть у нинішньому «воєнному» скликанні Верховної Ради багатьох депутатів зі шлейфом російських політичних звʼязків – непоганий доказ цієї тези. Україна є стратегічно важливою для Росії і вона витрачала гроші і політичний ресурс для дестабілізації й упокорення сусідньої держави.
У КРЕМЛЯ МОЖУТЬ БУТИ РЕЗЕРВНІ КАНДИДАТИ
Цікавість до Румунії в цій самій логіці. Румунія підтримує Україну, є однією з ключових транзитних держав, зацікавлена у стабільності і європейській інтеграції Молдови та має вихід до Чорного моря зі стратегічним портом у Констанці.
Звісно, у такій країні непогано було б мати «свого» президента! І це при тому, що «операція Джорджеску» ще не добігла до свого закінчення й у Кремля можуть бути резервні кандидати на випадок його усунення з президентської кампанії.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Заглавне фото – архівне. Плакат, на якому зображений кандидат на посаду президента Румунії Келін Джорджеску, керівник Росії Володимир Путін та пам’ятник Йосипу Сталіну, на акції протесту в румунській столиці. Бухарест, 26 листопада 2024 року
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама