«Війна матрьошок»: для чого Росії газова криза?

«Запаси газу в ПСГ Європи та України знаходяться на історичних мінімумах. З європейських підземних сховищ газу відібрано вже понад 70% обсягу газу, закачаного в літній сезон. Запаси газу в ПСГ України «провалилися» нижче за 12 мільярдів м³», повідомили у «Газпромі».

Протягом минулого місяця подібними повідомленнями ТАСС та «РИА Новости» постійно чи то радували росіян, чи то «кошмарили» європейців з українцями. Справді все так страшно? 

Чи дійсно в Європі газова криза? 

Якщо вона і є, то саме Москва спровокувала її. Такого висновку дійшов Оксфордський інститут енергетичних досліджень: «Справжнім шоком» для ринку стало саме скорочення поставок газу з Росії в четвертому кварталі 2021 року. Рівень впав до менш ніж третини від звичайного. Причин цього дві: геополітична – для тиску на Єврокомісію, щоб вона затвердила «Північний потік-2», і економічна – для підтримки високої ціни».

Зі свого боку, аналітик нафтогазового сектору, партнер незалежної агенції RusEnergy Михайло Крутіхін ставить під сумнів обидві причини. У Росії стверджують, що це ФРН начебто саме з політичних причин зриває сертифікацію газогону. На думку Крутіхіна, це робить саме «Газпром». Бо «Північний потік-2» для Москви вигідніший у неробочому стані, аніж у робочому. Адже так його можна краще використовувати – як інструмент політичного тиску. Бо якщо газогін буде сертифіковано, то іншого геополітичного козиря в російському рукаві немає.

Скорочення постачання на тлі пікових цін суперечить тезі про підтримку ціни на високому рівні через суто фінансовий інтерес (що було б природно для будь-якої бізнес-компанії). Російські медіа минулого місяця з якимось самовбивчим захопленням регулярно повідомляли про те, що «Газпром» не забронював потужності для транзиту природного газу через Польщу газопроводом «Ямал-Європа».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Левітани» у газовій війні між Росією, Україною та Європою

То ж заради чого тоді було спровоковано цю штучну кризу, якщо не для сертифікації «Північного потоку-2» чи отримання надприбутків? Не в останню чергу – через бажання «покарати Україну». Але це тільки одна з російських «матрьошок». Їх, на думку все того ж Крутіхіна, щонайменше п’ять.

Перша. «Північний потік-2» – окремий випадок, коли «Газпром» вимагає, щоб Європа відмовилася від своїх антимонопольних правил.

Друга. Гібридна війна з Україною, прагнення позбавити її транзиту газу, до того ж обмеження у доставці вугілля, постачання електроенергії, зокрема через Білорусь.

Третя. Москва починає показувати Європі, що саме вона командує на її газовому ринку. 

Четверта. Протидія «зеленому переходу». У російській офіційній доктрині енергобезпеки йдеться, що всі відновлювані джерела становлять загрози для РФ, а не є стимулом до розвитку.

П’ята матрьошка – найбільша. Це російська диктаторська політична система, яка протистоїть демократичній політичній системі більшості країн Європи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Газова пастка для Європи: як Кремль намагається розсварити країни ЄС

Заради справедливості треба сказати, що єдності серед останніх немає. У багатьох, наприклад, викликало здивування рішення Німеччини про продаж 20 % власних місткостей для зберігання газу «Газпрому». Багато хто з аналітиків називає це «зрадою національних інтересів». Є навіть цілий російськомовний сайт «Газпром Німеччина», на якому можна дізнатися про всі його/спільні відповідні газосховища у ФРН. 

Хоча, як ми знаємо, це не єдиний приклад, коли політика офіційного Берліна у відносинах із Москвою та Києвом викликає певні питання.

Комітети Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС та з питань зовнішньої політики та міжпарламентської співпраці навіть звернулися з листом до Бундестагу. «Північний потік-2» робить газ, який постачається через Україну, непотрібним. А отже, робить нас більш вразливими. Щобільше, цей крок також ставить під загрозу енергетичну безпеку Європи та ФРН», – нагадують наші народні депутати німецьким.

Можливо, в офіційному Берліні й справді починають потроху замислюватись над тим, що їхня дружба з «Газпромом» зайшла занадто далеко.

Минулого тижня стало відомо, що МЗС Німеччини заборонило колишньому послу в Саудівській Аравії Дітеру Вальтеру Галлеру очолити спостережну раду компанії Gas for Europe, яку «Газпром» створив для управління німецькою ділянкою «Північного потоку-2», щоб оминути обмеження європейського законодавства про конкуренцію. 

Українській підхід 

Якби РФ керувалася звичайними бізнес-інтересами, вона б користувалася послугами української ГТС. На цьому наполягає її гендиректор Сергій Макогон, і на питання «Чи покращить ситуацію на європейському газовому ринку «Північний потік-2»?, відповідає «Ні. Його річна пропускна здатність – 55 млрд м³. Потужність української ГТС – 146 млрд м³». Також Макогон попереджає європейців, що ЄС опиниться у пастці, якщо зменшиться обсяг транзиту газу через український маршрут – тоді Україні доведеться оптимізувати ГТС до потреб внутрішнього ринку.

До того ж за досвідом експлуатації «Північного потоку-1», «Північний потік-2» також щороку доведеться зупиняти на місяць для ремонту. 

«Тож збереження за Україною транзитного статусу необхідне не лише нам, а й європейцям», – пише Макогон, наводячи минулорічний приклад Угорщини, коли та через інцидент на болгарській ГТС не змогла отримати газ «Турецьким потоком».

А голова «Нафтогазу» Юрій Вітренко в інтерв’ю CNN нагадав, що «виповнюється чотири роки, відколи ми здобули перемогу у Стокгольмському арбітражі і змусили «Газпром» заплатити Україні мільярди доларів». «Я особисто займався цим судовим процесом і тому знаю, що єдиний рецепт успіху в перемовинах з Росією – це можливість протистояти їй, здатність сказати тверде «ні», мати інші варіанти рішень».

Щодо останніх, то The Economist вже прикинуло, які можуть бути ці варіанти. І на питання: «Як Європа дасть собі раду, якщо Росія повністю перекриє їй газ?», відповідає: «Краще, ніж ви могли б подумати». 

Видання не приховує, що Європі буде сутужно, але втрати будуть у грошах, а не у фізичних стражданнях споживачів. І наводить п’ять доказів.   

1. Енергосистема Європи зараз набагато стійкіша, ніж під час газової кризи 2009 року.

2. Завдяки зрідженому газу Європа може замістити близько 2/3 імпорту з Росії.

3. Газ із європейських підземних сховищ може протягом 2-4 місяців компенсувати спричинений перекриттям дефіцит.

4. У Європи є масивні запаси так званого буферного газу, який зазвичай постійно міститься в сховищах для потреб безпеки й не потрапляє на ринок. Якщо регулятори дадуть дозвіл (а це може статися в умовах спричиненої війною енергокризи), цей газ буде еквівалентом понад одного місяця постачання з РФ.

5. Європа має також вжити надзвичайні заходи на кшталт розконсервації вугільних та атомних станцій та нарощування власного видобутку.

Отже, Європа готова до подальшого газового шантажу з боку Москви. Україна також. Про наявність «плану Б» нещодавно заявив і прем’єр-міністр Денис Шмигаль.  

Але якщо цей шантаж триватиме й надалі, то за словами директора енергетичної програми консалтингової компанії Eurasia Group Хеннінга Глойстейна, це «зруйнує будь-які ілюзії ЄС щодо того, що Росія є надійним постачальником і викличе узгоджені зусилля всередині блоку для постійного скорочення імпорту газу з Росії якомога швидше».

Таким чином, Москва, думаючи, що це вона затягує газовий зашморг на шиї Європи та України, насправді затягує його на собі. Із самогубним захопленням. Хоча вона це робить не тільки з газом.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки