Про що скаже і не скаже Путін

Про що скаже і не скаже Путін

Укрінформ
На тлі відвертих ультиматумів і погроз ­– очікуються й подальші провокації, можливо ­– вже й під час пресконференції

Щорічна пресконференція російського президента Путіна, запланована на 23 грудня, на думку аналітиків, очікувано перетвориться на традиційний набір маніпуляційних заяв, довгі відповіді на зручні запитання та уникнення проблематичних, таких, які не вигідні кремлівській пропаганді.

Як демонструє досвід попередніх подібних зустрічей, серед потоку путінських думок неодмінно буде загравання з «простим народом», вихваляння російським озброєнням та традиційне звинувачення Заходу в усіх бідах РФ. Так простіше – навіщо шукати шляхи вирішення проблеми, скажімо, хоч якось стримати ріст постійного зубожіння власного населення, якщо легше знайти винного і перевести стрілки на нього. Та й народ у це з легкістю повірить, бо звик до такого підходу давно, зазомбований відпрацьованою схемою російської пропаганди, головний ретранслятор якої готується до чергової пресконференції.

Очевидно, пройде вона за заздалегідь спланованим сценарієм та відібраними запитаннями, що дозволять Кремлеві ще раз транслювати свої наративи, які останнім часом часто переходять у категорію відвертих ультиматумів та погроз. Навряд, що серед запитань з’являться справді гострі чи важливі для російського суспільства питання, скажімо, про незадоволення чи протестні настрої суспільства, арешти та репресії кримських татар окупаційною владою чи представників російських опозиційних сил всередині країни, причетність РФ до світового тероризму, підтримки бойовиків та агресії на сході України, від чого Кремль традиційно відхрещується.

Але тема України неодмінно буде, як одна з «улюблених» та традиційних, бо як же не згадати про «єдиний народ», а заодно і вкотре пригрозити наслідками просування України на шляху до НАТО? Тож, можна спрогнозувати, що через відсутність позитивних досягнень та результатів у соціально-економічній сфері, наростання внутрішньої напруженості, Путін на своїй пресконференції вкотре мусуватиме тему зовнішнього протистояння із Заходом. Очевидно, що його спілкування з пресою продовжить тренд, заданий колегією Міноборони РФ, на якій Кремль висунув чергові брехливі звинувачення проти України та країн Заходу щодо нібито підготовки провокацій з використанням хімічної зброї за участю американських приватних військових компаній на Донбасі. Хімічною загрозою Москва лякає вже не вперше, починаючи з 2014 року. Мабуть, новий привід «залякування» для Кремля дуже доречний саме напередодні прес-конференції Путіна, як черговий штучно створений дезінформацією привід для шантажу й погроз.

Міністерство закордонних справ України спростувало заяви російської воєнщини про те, що начебто на Донбасі працюють інструктори американських приватних військових компаній, а на складах тримають хімічну зброю для здійснення провокацій та закликало російське керівництво припинити ворожу риторику і мову ультиматумів. Заяви міністра оборони РФ про нібито хімічні речовини, інструкторів американських приватних військових компаній, обстріли житлових кварталів на Донбасі – чергові приклади масованої російської дезінформації, через які Росія продовжує створювати інформаційне прикриття для можливих подальших провокацій її військ на українській території. Так прокоментували ситуацію в українському МЗС. Подібні заяви та фейки – класичний приклад створення вигідного інформаційного фону для подальших провокацій, можливо, вже і під час пресконференції Путіна.

 Варто очікувати від Путіна й згадки про «червоні лінії», під які, за традицією, знову потраплять Україна та країни Заходу на додачу до посилення риторики з відстоювання права РФ на можливість контролювати і впливати на країни колишнього СРСР та Варшавського договору. І тут мова йде не лише про традиційну риторику, а про реальні погрози на адресу країн-сусідів для того, щоб чи силою, чи хитрощами та маніпуляціями примусити країни Заходу до діалогу з РФ. Саме можливість та перспектива такого діалогу на високому рівні, досягнута будь-якою ціною, дозволяє Путіну вибудувати для себе вигідний внутрішній порядок денний.

Російська пропагандистська машина зазвичай подає такі зустрічі, як досягнення та спілкування «на рівних» лідерів наддержав, серед яких Путін бачить і сучасну Росію. Вона ж насправді давно позбулася не лише статусу, а й права називатися такою. І зробила це власними зусиллями, продукуючи брехню, знищуючи демократію, свободу слова, систематично порушуючи права людини у себе та вдаючись до відкритих погроз і реальної агресії по відношенню до інших країн. Сучасна путінська Росія, яка генерує близько 1,5% світового ВВП, не може бути прототипом наддержави. Для порівняння, ВВП країн Альянсу становить близько 50% світового. Натомість росіянам регулярно розповідають, який же тільки агресивний та підступний той Захід. І лише Кремль може на рівних йому протистояти. Та перемоги Путіна, тиражовані російською пропагандою, насправді мають безглуздий вигляд та йдуть у порівняння хіба що з «перемогами» інших диктаторів – Лукашенка, Кім Чен Іна, Бердимухамедова. Вони теж постійно «перемагають» Захід, щоправда лише в своїй уяві та виглядають «тріумфаторами» в межах національного ТБ.

Державна ідеологія Кремля замикається на парадигмі непереможності. У той час, коли населення РФ бідніє з кожним роком, Кремлем активно розкручується тематика Великої Вітчизняної війни, найсильнішої армії, страху Заходу перед РФ. Для цього режим Путіна не шкодує ні сил, ні ресурсів, не приховуючи, що вливає величезну кількість коштів на армію, озброєння, поліцію та спецслужби в той час, як соціально-економічна сфера та рівень життя громадян стрімко падають донизу, заодно із рейтингом Путіна, який фактично вже перебуває на етапі підготовки до нових президентських виборів. Та чи будуть вони для нього очікуваними й успішними – покаже час, адже рейтинг президента Росії впав до 32%, втративши 8% порівняно з квітнем 2021 року. Поки що ж Путін планомірно продовжує перетворювати РФ на поліцейську державу, щоб уникнути можливих протестів. Так силовики отримали право проникати у житлові приміщення та на земельні ділянки громадян, розкривати автомобілі. Сам же Путін у своїх виступах зазвичай акцентує увагу росіян на «загрозах» США і НАТО, водночас продовжує вводити закони, що узурпують владу. Наприклад, про продовження заморожування накопичувальної частини пенсії до кінця 2024 року, про те, що губернаторам тепер можна балотуватися понад два терміни поспіль, про підвищення зарплатні помічникам депутатів та сенаторів до 387 тис. руб., ну, і, звичайно ж, про розширення повноважень поліції, яка має ці всі нововведення охороняти.

Статистика свідчить і про те, що інвестиційний клімат РФ щороку погіршується, а капіталовкладення йдуть із російської економіки. У 2020 році чистий відтік коштів із Росії, порівняно з 2019 роком, збільшився вдвічі, до понад 50 млрд доларів США. У першому кварталі 2021 року цей показник уже був на позначці 20 млрд доларів США. Подальше використання бюджетних коштів на оборонний та правоохоронні сектори ще більше вплине на погіршення соціально-економічної ситуації в РФ, що безпосередньо вплине на життя громадян. Серед критичних проблем російської економіки слід зазначити і високі темпи інфляції. За офіційними даними, у 2020 році рівень інфляції становив 5,6%, а у 2021 збільшився до 6%. Ціни на окремі групи товарів зросли більш як на 20%.

Та це, безумовно, не зупинить владу Путіна, яка не може бути мирною за визначенням. Неможлива вона і без зовнішніх «атрибутів»: слухняних сателітів, кишенькових сепаратистів за викликом, спецгруп з ліквідації «неугодних», хамства, зведеного в ранг державного іспиту на лояльність. Згідно з рейтингом країн світу за рівнем політичних та громадянських свобод Freedom House, Росія посіла 172-е місце між Руандою та Конго (станом на 2020 рік, звіт на 2021 рік буде на початку 2022-го) та 109-е місце у світі зі 167 за рівнем ефективності державної влади (Legatum Prosperity Index).

Зустрічі, статті й виступи Путіна дедалі більше розходяться з реальністю та, зазвичай, сходяться до намірів приховати внутрішні проблеми. На фоні численних міжнародних скандалів, перспективи введення нових санкцій проти Росії, загострення в зоні військових дій на тимчасово окупованих територіях України та провалів спецоперацій російських спецслужб – Путін продовжує переконувати своїх громадян, а заодно і світ, у правильності його політики та прогресивності бачень Кремля. Хоча насправді ситуація – абсолютно протилежна бажаній чи уявній та демонструє зовсім інші тенденції. Москва відкрито ігнорує демократичні цінності, публічно демонструє неготовність до змін, замилюючи очі усьому світові та продовжуючи йти шляхом авторитаризму.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-