Росія збільшує армію на західному кордоні: наскільки це серйозно

Росія збільшує армію на західному кордоні: наскільки це серйозно

Укрінформ
Ідеться про Західний військовий округ РФ, який межує з Україною, Латвією, Литвою, Польщею, Естонією, Фінляндією та Білоруссю

Російська Федерація планує створити 20 нових військових частин у своєму Західному військовому окрузі. Про це заявив міністр оборони РФ Сергій Шойгу на колегії міністерства, передає російське «РБК». Усе через нібито зростаючу загрозу від НАТО.

«Дії наших західних колег, які нарощують інтенсивність польотів і присутність бойових кораблів біля російських кордонів, руйнують систему безпеки у світі та змушують нас вжити заходів адекватної протидії. Ми постійно вдосконалюємо бойовий склад військ», – каже Шойгу.

За його словами, це буде відбуватися разом із постачанням «сучасного озброєння і військової техніки» для Західного військового округу – загалом близько 2 тисяч одиниць.

Втім, про що конкретно йдеться, наскільки істотним вважається це підсилення, зрештою, що в РФ там уже зосереджено? Власне, якою буде потенційна реакція НАТО, чи є сенс розраховувати на підвищення ролі України в очах Альянсу? Про все це ми запитали у військових експертів.

Міністр оборони РФ або щось недоговорює, або видає бажане за дійсне

«Північно-західний стратегічний напрямок, який є зоною відповідальності Західного військового округу РФ, для Росії - за географічними умовами, характером оперативного обладнання територій, розташуванням військ та сил і важливих об’єктів - подібний до південно-західного. І не менш, а може й більш важливий з геополітичного й геостратегічного погляду», – розповідає Укрінформу капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

Схема: інформбюлетень СЗР
Схема: інформбюлетень СЗР "Біла книга"

Посилювати ці напрямки росіяни почали майже одночасно, каже експерт, щоправда у 2014-2015 роках ситуація трохи змінилася: «українському», зокрема «кримському» напрямку приділялося дещо більше уваги. Адже росіянам треба було сформувати повноцінне угруповання сил в окупованому Криму і ударне угруповання на нашому східному напрямку. «Тому на північно-західному напрямку вони діяли більш поступально, але не менш агресивно, – каже пан Лакійчук. – І якщо наша увага природно зосереджена на активності ЗС Росії на півдні, то увага держав Північноатлантичного альянсу – на півночі. Саме там, а не на Чорному морі, розпочався перехід НАТО до нової стратегії стримування Росії».

За його словами, розгортання угруповання сил на північному заході росіяни не приховували і, більше того, регулярно про нього нагадували «вкидами» в ЗМІ. І раніше, і зараз, це подавалося як «реакція на агресивні дії НАТО». «Навесні 2019 року глава Генштабу Росії Герасимов, анонсуючи в черговий раз посилення військ на західному напрямку, заявляв: «Наші дії є виключно відповіддю на нарощування військової активності США і НАТО. На противагу розміщенню військ альянсу біля кордонів Росії і ініціативу НАТО «4 по 30» (ініціатива «4 по 30», яка була затверджена на 28-му саміті НАТО в липні 2018 року, мала на увазі розгорнути до 2020 року в Європі 30 механізованих батальйонів, 30 авіаескадрилій і підготувати 30 кораблів, які будуть готові до бойових дій за 30 днів. – Ред.) ми змушені посилити склад військ Західного і Південного військових округів». Пан Лакійчук нагадує ці слова керівника Генштабу РФ і продовжує: «З 2016 року, одночасно з формуванням загальновійськових з’єднань Південного ВО на кордоні з Україною, в складі ЗВО була сформована 1-а гвардійська танкова армія, 144-та мотострілецька дивізія з дислокацією в районі Єльня і Калинець, 3-тя мотострілецька дивізія (Валуйки і Богучар). В складі Балтійського флоту сформований 11-й армійський корпус – нове за складом і формою бойового застосування оперативно-тактичне об’єднання берегових військ, аналогічне до сформованого в той же час в окупованому Криму 22-го АК ЧФ. У 2020 році повідомлялося про передачу до складу 1-ої танкової армії ЗВО 27-ої окремої мотострілецької бригади тощо».

Павло Лакійчук
Павло Лакійчук

Тобто говорити, що росіяни тільки зараз вирішили перейти до посилення свого північно-західного флангу – це маніпуляція. «І коли Шойгу зараз говорить про «плануємо зміцнення Західного військового округу двома десятками нових військових з’єднань і військових частин» як відповідь на зростаючу активність НАТО – це теж нічого не значущий інформаційний вкид, – наголошує керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». – 20 нових військових частин можуть бути як результатом оргштатних заходів, спрямованих на оптимізацію угруповання сил і перехід їх на нову структуру, так і формуванням нових з’єднань на кордонах із сусідами-членами НАТО».

Більш того, продовжує він, частини бувають різні – від центру повірки гідрографічного обладнання до повітряно-десантного полку. Власне, так само й зі зброєю – від кулемета чи БТР до «Бастіона» (береговий ракетний комплекс. – Ред.) чи військового корабля. «Тому сказати «20 частин» чи «2 тис. одиниць зброї» – це, по суті, взагалі нічого не сказати», – додав Павло Лакійчук.

Не менше заяви Шойгу дивують військового експерта Михайла Жирохова. За його словами, той або щось недоговорює, або видає бажане за дійсне. «Тому що зараз формуються дві нові армії та один армійський корпус. Йдеться про 20-ту армію зі штабом у Воронежі, 8-му армію зі штабом у Новочеркаську, в яку, до речі, включили так звані 1-й і 2-й корпуси з окупованих територій або, простіше кажучи, воєнізовані формування з окупованого Донбасу», – каже експерт.

Але на сьогодні, згідно з російськими даними, сформовано тільки основні бойові частини, як от мотострілецькі бригади, танкові, артилерійські частини. «А підрозділи забезпечення – ще ні. Тож, можливо, Шойгу вирішив видати ось це планове формування за щось «нове». Гадаю, що йдеться насправді саме про підрозділи забезпечення», – додав пан Жирохов.

Власне, що стосується поставки у війська округу близько 2 тис. одиниць зброї, то військовий експерт не виключає, що це може бути просто автомобільна техніка для згаданих частин забезпечення: «Адже одиниці зброї це дуже розмите поняття».

Головний консультант українського Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков погоджується з попередніми спікерами, і також вважає, що про ніякі нові з'єднання і військові частини у ЗВО РФ, скоріш за все, не йдеться. В якості прикладу військовий експерт наводить Калінінградський ексклав, де минулого року почали формувати нову мотострілецьку дивізію.

Микола Бєлєсков
Микола Бєлєсков

«На сьогодні там вже сформовано один танковий та один мотострілецький полки, але для повнокровної чотириполкової дивізії росіянам треба ще два полки «мотострільців», а також підрозділи інженерного забезпечення, зв’язку, логістики тощо. Отже, думаю, йдеться не про нові, а саме про ті військові з’єднання і частини, які вже перебувають у процесі формування. Тому що треба створювати «з нуля»… Це довгий процес. Як мінімум, три-чотири роки потрібно на формування, приміром, тієї ж нової дивізії», – переконує експерт НІСД.

Попри те, наголошує Микола Бєлєсков, ЗВО на сьогодні є найпотужнішим військовим округом РФ. У його складі понад 2500 з'єднань і військових частин загальною чисельністю понад 400 тис. військовослужбовців, що становить близько 40% Збройних Сил РФ.

У НАТО відстежують будь-яку загрозливу активність РФ у режимі нон-стоп

Перша реакція НАТО щодо планів РФ створити на західному кордоні близько 20 нових військових з'єднань була досить чітка і зрозуміла: «Ми готові захищати своїх союзників».

У цьому контексті військовий експерт Микола Бєлєсков ще раз повторив: «Якщо рахувати за бойовим потенціалом, за кількістю батальйонно-тактичних груп тощо, то Західний військовий округ справді вважається найпотужнішим в РФ». Однак потенціалу ЗВО, каже експерт, все ж недостатньо для того, щоб одночасно загрожувати й Україні, й Польщі, й країнам Балтії. «Максимум – це один напрямок з прикриттям інших напрямків», – стверджує пан Бєлєсков.

Щодо потенційної реакції НАТО, то, каже він, якихось радикальних змін у підходах до стримування РФ не буде: «В НАТО спостерігатимуть. Гадаю, там зараз також не знають на сто відсотків, що криється за цією заявою Шойгу. Втім, якщо російські сили усе ж з’являться ближче до рубежів НАТО - наприклад, почнуться якісь незрозумілі рухи на кордоні з Білоруссю або якщо РФ посилюватиме потенціал 6-ї армії, яка знаходиться поблизу Санкт-Петербурга – тоді, звісно, в Альянсі швидко скоригують свої плани».

Подібним чином висловився Михайло Жирохов: «Для НАТО ці «нові з’єднання» загрози не несуть. Принаймні, поки що».

Михайло Жирохов
Михайло Жирохов

Що стосується безпосередньо балтійських країн, то вони, за словами експерта, озброюються. «Нещодавно Литва, Латвія та Естонія запустили спільний проект закупівлі важких реактивних систем залпового вогню, зенітно-ракетних комплексів тощо. Крім того, НАТО реалізує програму повітряного патрулювання. Більшість їхніх безпілотників, які раніше патрулювали окупований Крим, зараз переключилися на країни Балтії, а також на Білорусь», – каже пан Жирохов.

В Альянсі, продовжує він, украй стурбовані тим, що російські війська можуть з’явитися в Білорусі, а відтак – відстежують у режимі нон-стоп будь-яку загрозливу активність. «Чи може РФ піти на чергову ескалацію? Вважаю, що на сьогодні відповідь на це питання лежить в основі майбутніх перемовин Байдена з Путіним. Постфактум стане більш зрозуміло. Але в будь-якому разі така загроза нависає постійно», – зауважив Жирохов.

«Навряд чи заяви Шойгу щось докорінно змінять у стратегії НАТО в північно-східній Європі – вона сформована на Уельському (2014) і Варшавському (2016) самітах Альянсу і послідовно реалізується, – переконує Павло Лакійчук. – Навпаки, Чорноморському регіону, після анексії Криму в НАТО приділяли недостатню увагу. Ситуація почала вирівнюватись тільки в 2018-2020 роках».

Без сумніву, продовжує він, обстановка в Чорноморському і Балтійському регіонах буде в центрі уваги саміту НАТО 14 червня. «Безумовно, на ньому будуть напрацьовуватись кроки щодо нейтралізації російської загрози в нашому регіоні. Але яка роль буде при цьому відведена Україні? Все залежатиме від активності наших партнерів, в першу чергу західних сусідів – Польщі, Румунії, країн Балтії. Ну, і від позиції «старої Європи». Чи будемо ми протистояти російській експансії разом, чи російсько-український конфлікт буде «виведений за дужки» загальноєвропейської безпеки? Остаточне рішення, я думаю, буде прийматись вже після анонсованої зустрічі Байдена з Путіним залежно від її результатів. Отже, слова Шойгу слід сприймати як «розігрів обстановки» напередодні важливих подій на дипломатичному фронті», – стверджує пан Лакійчук.

«Питаєте, чи є сенс розраховувати на підвищення ролі України в очах НАТО? Скажу так, на Заході дуже занепокоєні нашим політичним курсом. Так, на сьогодні він прозахідний, але якби він був таким стабільним протягом останніх 20-ти років, а не семи… Тому співпраця з НАТО з перспективою вступу – це «гра в довгу». Власне, будьмо відвертими: не всі члени Альянсу, і ми добре знаємо хто саме, мають стовідсоткову впевненість в щирості України доєднатися до «євроатлантичної родини», – каже Михайло Жирохов.

Однак, наголошує експерт, це точно не стосується країн Балтії, Польщі, Румунії, а також, частково, Угорщини. «Україна їм потрібна як буфер. Вони підтримують нас, і щонайперше – це стосується саме Литви. В цьому контексті хочу нагадати про литовсько-польсько-українську бригаду УкрПолЛіт. Думаю, цей проект треба й надалі розвивати та наповнювати новим змістом. Адже, зважаючи на протиріччя всередині НАТО, на протиріччя між Європою та США, майбутнє саме за такими невеличкими блоками», – наголосив військовий експерт.

«Погоджуюся, що в очах НАТО Україна фактично виконує роль буфера. Ба, скажу навіть більше – на сьогодні ми «сковуємо» на себе загалом 20-22% російських батальйонно-тактичних груп. І це досить немало», – акцентує Микола Бєлєсков.

Відповідно, каже він, Україна може й повинна вести діалог із західними партнерами щодо пошуку нових форм взаємодії. «Щонайперше – це стосується посилення нашої обороноздатності, шляхом розширення номенклатури тренувань, в тому числі, поруч з лінією розмежування/тимчасового адмінкордону з окупованим Кримом», – зауважує експерт НІСД.

Це стосується й матеріально-технічної допомоги, доступу до розвідувальних даних, постійної присутності кораблів НАТО в Чорноморському регіоні тощо. «Отримавши в червні 2020 року статус партнера з розширеними можливостями, Україна може розраховувати на більш глибоку й індивідуальну взаємодію з силами Альянсу», – підсумував пан Бєлєсков.

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-