Лондонський архітектурний комплекс «The Shard» - найвища будівля у Великобританії

Лондонський архітектурний комплекс «The Shard» - найвища будівля у Великобританії

Інфографіка
Укрінформ

Деякий час “The Shard” вважався найвищою будівлею в Європі, поки в Москві не побудували три свої хмарочоси. Утім, і досі він найвищий у Великобританії, сьомий - у Європі та 108-й - у світі.

Ідею “вертикального міста” запропонував італійський архітектор Ренцо Піано (Renzo Piano; 1937). Володар Прітцкерівської архітектурної премії (Pritzker Architecture Prize) за 1998 р.

Основні характеристики:
● висота – 310 м;
● поверхів – 95;
● найвищий для проживання – 72-й (244 м);
● площа підлоги – 398 490 м²;
● корисна площа – 127 489 м²;
● енергоефективність – власна ТЕЦ, що працює на природному газі від Національної енергетичної мережі (National Grid);
● склопакетів – 11000, загальною площею 56000,0 м² (це – вісім футбольних полів);
● довжина електропроводки – 320 км (відстань від Лондона до Парижа);
● ліфтів у будівлі – 44, частина з яких приватні, їхня швидкість – 6 м/с;
● висота збірного сталевого шпиля – 66 м, вага – 500 тонн.

Власники: Держава Катар – 95%, компанія “Sellar Property Group” – 5%.

Загальна вартість – $6,06 млрд, вартість будівництва – $2,35 млрд.

Залучені до будівництва були – 1450 робітників із 60 країн світу.

Планована кількість мешканців – 8000.

Екологічна якість – 95% використаних будівельних матеріалів із числа перероблених та екологічно чистих.

Застосовані інноваційні будівельні технології:

► будівництво згори вниз – вперше у світі! Це дозволило вигнати перші 23 поверхи 72-поверхової бетонної коробки та значну частину навколишньої вежі до повного завершення робіт на цокольному поверсі;

► інноваційна модель хмарочоса, яку фактично склали три окремі конструкції – будівля із сталевим каркасом на перших 40 поверхах, бетонний каркас зі сталевими розтяжками до рівня 72-го й сталевий шпиль, що увінчує споруду до рівня 95-го, умовного поверху;

► логістика матеріалів; на вулиці, у середмісті одночасно паркуватися могло не більше п’яти вантажівок; два спеціально збудовані зовнішні підйомники компанії “Kone” вантажопідйомністю до 3,5 тонни кожен безперебійно піднімали все потрібне нагору;

► управління персоналом: щодня на об’єкті трудилося щонайменше 1100 працівників; витрачалося 35 хвилин, щоб спуститися будівлею вниз, знайти потрібне і повернутися нагору; довелося усе заздалегідь прораховувати: відкрити їдальню на 5-му, 15-му і 32-му поверхах; обладнати туалети через кожні десять поверхів, створити головний офіс на 8-му та його філію на 47-му поверсі; скрізь кинути Інтернет та забезпечити доступ до повного набору креслень;

► програмний менеджмент, адже до виробничого процесу були повсякчас залучені різні фірми та компанії:
● замовник “Sellar Property Group”;
● архітектурна майстерня “Renzo Piano Building Workshop”;
● бюро архітектурної деталізації “Adamson Associates”;
● інженерно-конструкторські, геотехнічні та акустичні роботи “WSP Cantor Seinuk”;
● проєктно-інженерна фірма “Arup”;
● пальовий підрядник “Stent Foundations”;
● бетонний субпідрядник “Byrne Bros”;
● інженерно-будівельна компанія “Robert Bird Group”;
● підрядник зі сталевих каркасів “Severfield-Reeve Structures”;
● облицювальні роботи “Severfield-Reeve Structures”;
● консультант з питань фінансових витрат Девіс Ленґдон (Davis Langdon);
● головний будівельний підрядник “Mace”;
● керівник проєкту “Real Estate Management (UK) Limited”.

Олександр Рудяченко
Інфографіка – Ігоря Любшина

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-