Чому у катастрофі «Боїнга» поблизу Тегерана важлива кожна обставина

Чому у катастрофі «Боїнга» поблизу Тегерана важлива кожна обставина

Аналітика
Укрінформ
Визнання Іраном своєї провини у збитті українського літака це лише початок – попереду ще багато надзвичайно складної і важливої роботи

Пасажирський літак «Міжнародних авіаліній України» 8 січня поблизу тегеранського аеропорту збив сам Іран - у чому вже зізнався. Здається, можна видихнути: не буде ні третьої світової війни, ні потоку фальшивих версій за зразком затятої російської брехні щодо малайзійського «Боїнгу», збитого в липні 2014 року над окупованим Донбасом.

Але мінімум з двох причин саме після визнання іранськими офіційними особами треба не видихати з полегшенням, а зосередити увагу і зусилля над подальшим розслідуванням.

Перша причина - це суд у Гаазі, який має початися вже в березні, у справі про знищений рейс MH17. І росіяни використають будь-яку нагоду, щоб заплутати справу і уникнути відповідальності, зокрема, не виключено, маніпулюватимуть обставинами збиття українського літака поблизу Тегерана. Кожна дрібниця може виявитися важливою – і Україна просто не має права не знати хоч чогось як про сам злочин, так і про хід його розслідування. І немає права бодай на хвилю видатися слабкою, нерішучою, неенергійною – хижаки це зразу відчують і розірвуть.

Друга причина - це питання компенсацій родинам загиблих та авіакомпанії МАУ. Питання «грошей за життя» завжди надзвичайно делікатне, часто переговорне. А процесами щодо великих сум опікуються дорогі і досвідчені юристи. І вони, виконуючи свою роботу, прагнутимуть – хоч у досудовому порядку, хоч через суди – зменшити суми компенсацій, а за якихось умов і не платити взагалі.

Що треба знати про тегеранську трагедію

Ігор Романенко
Ігор Романенко

Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника генерального штабу ЗСУ 2006-2010 рр. ще до того, як було зроблене зізнання іранської влади, за відкритою інформацією визначив «…95% імовірності, що було застосування зенітно-ракетних комплексів іранських збройних сил». А також прокоментував Укрінформу важливі питання, відповіді на які Україна обов’язково теж має знати.

Про те, чи можна було переплутати військовий об’єкт з пасажирським лайнером. Цивільні літаки відрізняються тим, що не лише дають набагато більшу засічку на екрані радару, вони ще й позначають свою присутність сигналом “я тут”. Військовий літак навпаки такий сигнал не випромінює, щоб його не виявили. Тому з точки зору військової цілі для зенітно-ракетного комплексу, все було дуже просто… Це було наведення — тобто обслуга працювала, щоб конкретні ракети були наведені на конкретний літак. Так, вони могли думати, що це американці здійснюють удар... Тому там, де існує напружена воєнна ситуація, одразу потрібно забороняти польоти цивільної авіації.

Про імовірність антиіранської диверсії з невідомою поки що метою. Диверсія теж не виключається. Тобто вороги Ірану (або сили, що протистоять режиму. - Ред.) могли заслати своїх людей до збройних силах країни і здйснити таку провокацію. Тут імовірність, за моєю оцінкою, 5-10%.

Про присутність російських інструкторів. Рівень технічних фахівців у таких країнах, як Іран, дуже низький, тому інструктори від виробника зенітно-ракетного комплексу “Тор-М1” можуть залишатися на довгий період, але це має перевіряти розвідка. Це називається апгрейд - супровід подальшої експлуатації техніки. Для цього заключають договір, і фахівці, як правило, приїздять і на місці вирішують питання, довозять необхідні запчастини для відновлення боєздатності комплексу. Виробникові це навіть вигідно, оскільки багаторічний супровід комплексу теж коштує грошей - інколи більших, ніж ціна самого ЗРК”.

Україна вимагає повного розслідування та юридично значущих вибачень

Саме так і заявив Президент Володимир Зеленський. Україна очікує від Ірану повного й відкритого розслідування катастрофи українського літака, притягнення винних до відповідальності, виплат компенсацій, офіційних вибачень по дипломатичних каналах. "Наші 45 фахівців мають отримати повний доступ і взаємодію для встановлення справедливості".

"Ранок сьогодні… приніс правду», - сказав Зеленський. Але ми не знаємо - чи всю правду.

У своєму Twitter президент Ірану Хассан Рухані Рухані написав, що внутрішнє розслідування Збройних сил дійшло висновку, що «ракети, випущені через людську помилку, що призвела до жахливої катастрофи українського літака і загибелі 176 невинних людей». Він також підкреслив, що розслідування цієї «великої трагедії і непробачної помилки» триває.

Натомість Україні не слід погоджуватися на формулювання про "помилкове" збиття Іраном українського літака, а домагатися чіткої юридичної оцінки інциденту, написав у Facebook ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін. "…не погоджуватися на будь-які формулювання на кшталт "помилково", а дати виписати юристам чітку зрозумілу позицію. Це буде важливо для всього: від простору для зовнішньополітичного маневру до врегулювання питань компенсацій", - зазначив дипломат.

Визнання іранської влади того, що це їх військові помилково збили літак "МАУ", ще вимагає документального підтвердження, заявив на брифінгу президент авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України" Євген Дихне. Розслідування триває і саме тому деякі деталі, зокрема про пасажирів, що не прибули на борт, досі не розголошуються.

Виплати постраждалим – завжди складне питання

Питання про компенсацію постраждалим у подібних випадках, коли військові збивали пасажирські літаки, завжди вирішувалося по-різному – залежно від всіх обставин, чому і важливо бути готовими до будь-яких запитань. Ось лише кілька прикладів (повний список – тут).

Рейс ізраїльського літака з Лондона до Тель-Авіва 27 липня 1955 року. Lockheed L-049 Constellation потрапив до повітряного простору Болгарії через відмову навігаційного обладнання. Винищувачі перехопили літак, певний час супроводжували його і збили, коли Lockheed наблизився до грецького кордону.

Lockheed L-049 Constellation за чотири роки до збиття
Lockheed L-049 Constellation за чотири роки до збиття

Болгарія пояснила, що ізраїльський лайнер порушив її повітряний простір, відмовлявся виконати вимоги військових і намагався втікти. Утім, через вісім років погодилася виплатити Ізраїлю компенсацію в розмірі 195 тисяч доларів за загибель 51 пасажира та 6 членів екіпажу.

Рейс лівійського літака з Тріполі до Каїра 21 лютого 1973 року. Boeing 727 збився з курсу під час негоди в пустелі і опинився над Синайським півостровом. Два ізраїльські винищувачі наказали пілотам прямувати з ними до військової бази. Деякий час пілоти виконували наказ, потім змінили курс – і винищувачі відкрили вогонь. Із 113 людей, що були в літаку, загинули 108. Згодом керівництво Ізраїлю висловило співчуття сім'ям загиблих і запропонувало їм компенсацію. Однак більшість лівійців відмовилися від виплат, оскільки це означало б "визнання Ізраїлю".

Рейс корейського літака з Нью-Йорка до Сеула 1 вересня 1983 року. Літак Korean Air Lines (Boeing 747) залетів у повітряний простір СРСР поблизу острова Сахалін, ба більше - в якісь особливо заборонені ракетні зони. Тоді на збитому винищувачем лайнері загинули 269 осіб, а СРСР аж до кінця свого існування відмовлявся брати відповідальність - спершу заперечував сам факт, потім заявили, що пасажирський лайнер був використаний для розвідки, а пасажирами прикривалися американські шпигуни. Тільки через 10 років Міжнародна організація цивільної авіації дійшла до висновку, що Boeing потрапив в радянський повітряний простір через навігаційну помилку. Самого СРСР вже не було - не було і компенсацій. А інакше міг зажадати, щоб заплатили йому - справді, так теж було: в 1978 році Су-15 збили над Карелією південнокорейський літак Париж-Сеул.

Boeing 707 на озері Корпіярві. 1 квітня 1978 року
Boeing 707 на озері Корпіярві. 1 квітня 1978 року

Пілоти змогли аварійно посадити підбитий свій Boeing 707, тому загиблих було тільки двоє. Однак керівництво СРСР... виставило Південній Кореї рахунок на 100 тисяч доларів.

Рейс іранського літака з Тегерана до Дубая 3 липня 1988 року. Ракетний крейсер США "USS Vincennes" перебував в Ормузькій протоці для захисту кувейтських танкерів. По іранському Airbus A300B2-203 з крейсера запустили дві зенітні ракети. Одна з них влучила, літак розвалився в повітрі, тож загинули всі 290 осіб. Сполучені Штати наполягали, що їх військові намагалися зв’язатися з екіпажем літака, але той не відповідав, прямуючи тим же курсом. Це було розцінене, як атака, і тому літак був збитий. У 1996 році США погодилися виплатити родичам загиблих в катастрофі компенсацію в розмірі 61,2 мільйона доларів. Але відшкодовувати вартість літака Вашингтон відмовився.

Рейс російського літака з Тель-Авіва до Новосибірська 4 жовтня 2001 року. Того дня на полігоні Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму проходили спільні українсько-російські навчання з протиповітряної оборони, і одна з ракет - ймовірно, в автоматичному режимі - «перенацілилася» на більшу ціль і влучила в Ту-154. 26 грудня 2003 року був підписаний договір "Про врегулювання претензій", за яким Україна виплатила родичам загиблих компенсації без визнання юридичної відповідальності. Загалом - майже 15 мільйонів доларів у зв'язку з загибеллю 27 громадян РФ і 51 - Ізраїлю.

Підготував Олександр Волинський

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-