Три події світу. Кульбіт Трампа, вимоги Макрона та Меркель та інтеграційне танго

Президент США не втомлюється дивувати своїми діями. Не встиг заспокоїтися політикум від повідомлення про евакуацію американського контингенту з Сирії та політичного катапультування Джеймса Меттіса з посади міністра оборони, як Дональд Трамп потішив світову еліту новою заявою. Він наголосив, що Сполучені Штати більше не виконуватимуть роль «світового жандарма». Можна лише уявити, наскільки цій заяві зраділи у Москві, Тегерані та у штаб-квартирі «Ісламської держави». Проте не варто забувати, що на початку 2019 року демократи у Палаті представників матимуть помітно більше важелів впливу на зовнішню політику, а скасовувати санкції проти Росії Трамп можливостей не має – завдяки консолідованій позиції Конгресу.

Еммануель Макрон та Ангела Меркель порушили звичне для західних політиків правило не робити гучних заяв під час різдвяних та новорічних свят. Лідери Франції та Німеччини вимагагають від Росії звільнення українських полонених моряків та забезпечення вільного мореплавства у Азовському морі. У РФ відповіли у звично хамській манері, що дозволяє припустити, що санкції ЄС та США після акту агресії проти українських моряків, яка мала місце 25 листопада, у Брюсселі та Вашингтоні узгодили, і їх озвучення – лише питання часу. Вірогідно, вони не складатимуть смертельної загрози для Кремля, але продемонструють ставлення Заходу до його політики.

Росія тим часом зосередилася на приборканні (щонайменше, інформаційному) Білорусі. 5 зустрічей президентів Путіна та Лукашенка не завершилися офіційно жодними підписаними документами, проте у соціальних мережах наростає впевненість, що Мінськ ось-ось попрощається зі своєю незалежністю. Автори цих припущень, очевидно, погано пам’ятають, що союзний договір був підписаний ще у грудні 1999 року, а Лукашенко має значний досвід несподіваних па під час інтеграційного танго з Кремлем. Однак не варто забувати, що сучасна  мотивація російського керівництва суттєво відрізняється від логіки дій Путіна 5-річної давнини. 

Євген МАГДА, Інститут світової політики