Чи буде в Польщі Форт Трампа?
Отже, Президент Білорусі А.Лукашенко публічно попередив Польщу про адекватні кроки у відповідь на розміщення американської військової бази на правобережжі Вісли. І кроки ці зроблять разом із Росією. Не можна його заяву назвати грізною. По тону та змісту – це скоріше звернення до світу про поміч. Що означає присутність російської бази на території іншої держави?
Або наступна анексія, як у Криму, або нищівна війна, як у Сирії, або якнайлегше – протести місцевих жителів, як у Вірменії, та зміна влади. Навіть коли Росія вводить залізничні підрозділи, як у Абхазії, нібито для допомоги у будівництві залізниці, це призводить до "відрізання" частини території Грузії. Навіть коли це російські миротворці, як в Осетії, – воєнним діям бути!
А.Лукашенко, вступивши в т.зв. Союзну державу із Росією, добре усе розуміє. Російська база є першим кроком до поглинання меншої частини Союзної держави більшою. Згадуватимуть – була колись привітна, працьовита, спокійна, зеленокоса країна, називалась Білоруссю. І мила мелодія "Піснярів": "Родина моя, Белоруссия..." стане, як би це сказати, – "нє особоодобряємой".
А з чого все почалося?
У вересні цього року Президента Республіки Польща вперше за останні 3 роки приймав Президент США. Мусив бути хоч якийсь "прорив". На спільній прес-конференції А.Дуда сказав: "...запрошую Президента скерувати до Польщі більшу кількість солдат. Маю надію, що створимо в Польщі базу, яку назвемо Fort Trump". Сам Дональд Трамп, посміхнувшись, назвав ціну питання: 2 мільярди доларів США, що ляжуть на бюджет РП. Але пропозицію не відкинув. А.Дуда про свій "успіх" одразу повідомив у Твіттері. Щоправда, зробив у короткому записі помилку: замість англійського Fort написав звичне Ford. Це могло б і образити Трампа, бо на дешевих Фордах він їздив, мабуть, на початку сподівань на свій перший мільйон.
Взагалі, Польща в сотий раз ставить перед Америкою два головні для неї питання: про безвіз та про присутність американських солдат на польських теренах як гарантію спокою. Як твердять чільні керівники правлячої нині партії, 2 мільярди дол. США є інвестицією в безпеку. А.Дуда в сто перший раз почув те ж саме, що й раніше, тобто – "побачимо".
Американські медіа не оминули увагою польські ініціативи. Bloomberg, Fox News, CNN та інші висловились про ризик провокування В.Путіна, "навіть якби Трамп доклав усіх зусиль для поліпшення релацій із Кремлем". Подібні перестороги звучали і в оцінках шефа Пентагону Д.Маттіса, і в публікації колишнього начальника збройних сил Польщі генерала М.Рожанського.
І дійсно, не встиг Президент РП повернутись додому, як відбулись масштабні переговори Путіна з Лукашенком за участі делегацій широкого складу. Ніхто не сумнівається, що тема напівжартівливого Форту була детально обговорена. РФ з таким не жартує. Можновладці там – далеко не індіанці.
Нову хвилю скептицизму виклав один із речників Фундації Defense Prioritis, яку вважають виразником думки принаймні частини республіканської правиці в США: "Уявімо собі, що би зробила Америка, коли б Росія чи Китай встановили військову базу відразу за нашим порогом. Створення такої бази не залякає Росію. Навпаки, зробить її ще більш націоналістичною, зміцнить Владіміра Путіна і його владу над росіянами – недобра економічна ситуація в країні відійде на другий план, водночас Путін буде оцінений як захисник Росії перед агресією Заходу. Росія може навіть звинувачувати в такий спосіб, якого собі й не уявляємо..."
Наведений аналіз був зроблений ще до візиту нового керівництва Куби до Москви. Після перемовин президент РФ вирішив направити до Гавани міністра оборони С.Шойгу, ніби нагадуючи американцям про історію Карибськоі кризи.
Нас більше непокоять російські бази в Білорусі. Тоді українське Полісся, та й весь "бандерівський" Захід буде "просматриваемый" через призму політичної та релігійної смиренності. Можна погодитись із автором публікації "Загроза з півночі" в "Дзеркалі тижня" від 2 листопада А.Паліводою, що, "запросивши до себе американських військових, Варшава несподівано надала велику послугу Москві". Як люблять говорити фахівці інтернет-технологій, інколи змах крилець метелика може викликати бурю.
Чи радились польські політики з сусідами – Україною, Литвою або ж Німеччиною? Про це відомо (або не відомо) нашим дипломатам. Поки що наглядно продемонстровано, що партійний популізм польської верхівки небезпечний поспішними, непродуманими кроками.
Мабуть, поспішність обіцянок, непродуманість наслідків та очевидні спроби торкнутись душі виборців є типовими рисами популістів будь-якої країни, і держави Україна – також.
Сергій Шевчук
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама