Чому Абе вже не називає Путіна «Владімір»
Триває пленарне засідання Східного економічного форуму на самому краю Євразійського континента. Першого дня Форуму (10 вересня) прем'єр-міністр Японії Шіндзо Абе і президент РФ Володимир Путін провели двосторонню зустріч, виключно тет-а-тет. За даними МЗС Японії, ця зустріч була 22-а для цих глав двох держав. Безсумнівно, на кожній зустрічі головною темою (принаймні, для японців) було – як розв'язати територіальне питання, що виникло понад 70 років тому.
ВИНЯТОК ІЗ ДИПЛОМАТИЧНИХ УСПІХІВ
За результатами цієї зустрічі, як і 21-ї попередніх, не було досягнуто прогресу в питанні Північних територій (до речі, Курильські острови – це виключно російська/радянська термінологія). Не знайшлося точок дотикання й у питанні – яким чином можна реалізувати спільну економічну діяльність на островах, не порушуючи позицій обох держав.
Японці хочуть спільно реалізовувати різні проекти на островах у особливому юридичному режимі, прийнятному для обох держав. Проте в Росії продовжують наполягати, що співпраця може відбуватися тільки за російською юрисдикцією.
Тут варто зауважити, що навіть якщо сторони знайдуть якийсь гібридний економічно-юридичний режим для реалізації спільних проектів на цих спірних територіях, для японців це не буде гарантією того, що така співпраця потім сприятиме перемовинам із Росією для досягнення справжньої мети офіційного Токіо – повернення незаконно окупованих територій до Японії.
Абе, який загалом пишається результатами японської дипломатії впродовж понад 5 років свого правління, продовжує говорити, що «наш новий підхід змінює стан співробітництва між Японією та Росією». Але, очевидно, у відносинах із Росією не видно ані конкретних результатів, ані оптимістичної перспективи, і японське суспільство поступово почало помічати це.
Одна з провідних газет Японії "Асахі" 12 вересня випустила редакційну статтю, у якій наголошується, що відносини між Японією та Росією принаймні треба називати винятком в успіху дипломатії Абе. А заяви про те, що переговори над укладанням мирного договору між двома державами йдуть уперед, є надмірним перебільшенням. У газеті нагадали, що росіяни розмістили протикорабельні ракети (берегові ракетні комплекси «Бастіон» і «Бал») на островах Еторофу та Кунаширі (два головні з Північних територій). До речі, минулого місяця також було повідомлено, що росіяни розгорнули Су-35с в аеропорті Ясному на острові Еторофу. Тобто російська військова присутність посилюється помітним темпом усупереч численним протестам з боку японського уряду.
Газета "Асахі" також звертає увагу читачів на напружені відносини між США, Європою та Росією, нагадуючи про анексію Росією Криму 2014 року, втручання в американські вибори та спробу вбивства Скрипалів у Великій Британії. Видання однозначно підсумовує: японсько-російські відносини насправді мають балансуватися з урахуванням глобального контексту, а переговори з Росією, що використовують як важелі впливу лише «тісні» людські контакти з Путіним і економічну співпрацю, не відкривають перспективи для досягнення головної мети для Японії.
Подібна критика раніше не часто лунала зі шпальт провідних японських газет. У грудні 2016 року, перед ще однією зустріччю Абе і Путіна, була певна (безпідставна) надія, що можливо Росія погодиться повернути принаймні два маленькі острови. І такого не сталося. Водночас, упродовж цих років спостерігається посилення російської військової присутності на островах, а японський уряд люб'язно продовжує пропонувати росіянам подальшу реалізацію спільних економічних проектів. Навіщо? Сумніви в японському суспільстві стосовно підходу японського уряду щодо відносин з Росією зростають.
РЕАКЦІЯ ЯПОНІЇ НА ПРОПОЗИЦІЮ ПУТІНА ПРО МИР БЕЗ ПОВЕРНЕННЯ ТЕРИТОРІЙ
На тлі таких суспільних настроїв у Японії 12 вересня на засіданні форуму у Владивостоку Путін неочікувано сказав Абе: «Ось яка ідея прийшла мені в голову: давайте укладемо мирний договір, але не зараз, а до кінця року. Без будь-яких попередніх умов».
Якою була реакція японської сторони? Деякі японські журналісти звернули увагу на невдоволений вираз обличчя Абе на слова Путіна. А секретар кабінету міністрів Японії Йошіхіде Суга відразу відмовився від цієї російської пропозиції, заявивши: «Японська позиція, яка полягає в тому, що ми укладемо мирний договір після розв'язання питання належності Північних територій, зовсім не змінилася».
Ця реакція влади Японії очевидна з огляду як на позицію Токіо, так і на світову практику: спочатку демаркація (після будь-якої війни), а потім нормалізація відносин – укладання мирного договору. Укладання мирного договору без розв'язання територіальних питань виглядатиме так, що Японія остаточно здалася перед Росією в цьому питанні.
Оскільки протягом 70 років не було подібної пропозиції ні від СРСР, ні від Росії, її обговорення в Японії більшою мірою зосереджувалося на справжніх намірах Путіна. Так, газета "Ніккей" припустила, що важливість ролі Японії для Росії на міжнародній арені знижується. Зокрема, автор статті нагадав, що з 2014 Москва використовувала Японію для розхитування єдності країн Великої сімки (G7) на тлі загострення відносин РФ із США та Європою. Сьогодні ж не тільки Абе запрошує Путіна до себе, але й Меркель запросила Путіна до Німеччини в серпні, вперше після незаконної анексії Криму.
Автор матеріалу звернув увагу також на зростання ролі Китаю для Росії з економічної точки зору. Росія, яка з 2014 року балансувала між Китаєм і Японією, все таки поступово наближається до зручнішого для неї партнера, аніж Японія, і залежність Росії від Китаю поступово й неминуче посилюється – аж до рівня союзників. Автор доходить висновку, що на тлі нестабільної ситуації у світі дипломатія Абе, яка здебільшого ґрунтується на особистих тісних контактах, схоже, упирається в глухий кут.
Усупереч критиці, великих змін не буде найближчим часом, але подивімося трохи далі у майбутнє. У Владивостоку Абе та Путін таки домовилися продовжувати перемовини на теренах засідань різних міжнародних організацій, а також у червні 2019 року зустрітися в Осаці під час саміту Великої двадцятки (G20), і там завершити Рік Японії в Росії та Рік Росії в Японії.
Зараз у Японії тривають вибори голови правлячої Ліберально-демократичної партії, що фактично оберуть голову держави. Більшість експертів прогнозує перемогу Абе, але інший кандидат – Шігеру Ішіба, колишній міністр оборони – також має чималу підтримку.
Ішіба активно коментує різні теми національної безпеки, у т.ч. територіальну суперечку з Росією. 12 вересня після путінської пропозиції він відразу заявив, що не знає жодного випадку, коли дві держави уклали мирний договір перед розв'язанням територіальних суперечок. Ішіба додав: «Дивлячись на кроки Росії стосовно українського Криму, очевидно, що Росія не поступиться в територіальному питанні. Я не думаю, що економічна співпраця сприяє розв'язанню територіальних питань». Наразі не так важливо – переможе Ішіба чи ні, але важливо, що єдиний на сьогодні конкурент Абе критикує його підхід.
Кардинальної зміни курсу зовнішньої політики Токіо на російському напрямі не варто очікувати найближчим часом. Водночас, дедалі більше японців починають усвідомлювати, хоч із запізненням, що миру з Росією у близькій перспективі не буде. Помітно, що зростають тиск і критика до підходу Абе щодо дружби з Росією – не тільки в японському суспільстві, а також і всередині його партії.
До речі, під час спільної прес-конференції Абе не називав Путіна «Владімір», як раніше, натомість уживав «Президент Путін». У свою чергу, Путін звертався до нього не «Шіндзо», а виключно «гаспадін Абе». Не знаю, чому й яка сторона була ініціатором саме такого звернення, і не спекулюватиму тут. Тільки це виглядало, ніби щось не так, як раніше.
Для України ж добре, що Японія зберігає санкції проти Росії й не збирається скасовувати їх без консенсусу з іншими країнами G7, розуміючи, що це може мати наслідки щодо інших територіальних питань, від яких Японія страждає доволі тривалий час, у т.ч. щодо проблем Північних територій.
Такаші Хірано, Київ
