Придністровським автомобілістам відкрили шлях до Європи. Перший крок до врегулювання?
Заява спеціального представника діючого голови ОБСЄ з Придністровського врегулювання, італійського дипломата Франко Фраттіні про те, що нинішній рік стане історичним, почасти стала набувати реальних контурів. На початку вересня у Тирасполі та Рибниці запрацювали перші два пункти перереєстрації автомобілів з Придністровського регіону.
Згідно з підписаною між Кишиневом і Тирасполем угодою, ця процедура передбачає видачу нейтральних реєстраційних номерів і таких самих нейтральних техпаспортів для автомобілів з Придністровського регіону. Головна перевага нейтральних номерів – їхні власники отримають можливість вільного виїзду до країн Євросоюзу.
ОБЕРЕЖНИЙ ОПТИМІЗМ
Для вручення перших номерів їхнім власникам до Молдови спеціально прибув і сам Франко Фраттіні. На церемонії вручення були присутні посередники та спостерігачі на переговорах щодо Придністровського врегулювання. Таким чином, вперше за довгі роки переговорів придністровські автомобілісти отримують право вільно пересуватися на своїх автомобілях країнами Євросоюзу і не тільки.
Після вручення нейтральних автомобільних номерів новий керівник місії ОБСЄ в Молдові, німецький дипломат Клаус Нойкірх доволі оптимістично зауважив, що політика «малих кроків» у процесі Придністровського врегулювання дає конкретні результати, спрямовані на поліпшення умов життя громадян на обох берегах Дністра. Резонно зауважити, що проект з перереєстрації автомобілів з Придністров'я фінансувався за рахунок коштів, виділених Італією як діючим головою ОБСЄ та місією ОБСЄ у Кишиневі. Про те, яку саме кількість таких номерів видали в Тирасполі, нічого не повідомляється, але сам факт не може не обнадіювати. Процес все ж, як кажуть, пішов.
За місяць до цього, на початку серпня, була позитивно вирішена ще одна багаторічна суперечка між Кишиневом і Тирасполем. Молдавські фермери, власники сільськогосподарських угідь, розташованих у Зоні безпеки в Дубоссарському районі на березі Дністра, отримали вільний доступ до своїх земель, і тепер вони зможуть безперешкодно їх обробляти і збирати врожай.
Інакше кажучи, селяни нарешті позбулися необхідності щороку оббивати пороги різних інстанцій для отримання таких дозволів на користування землями. Ця тяганина з тимчасовими дозволами тривала від 2006 року, так як авторизації видавалися терміном лише на один рік.
Причому отримати дозвіл на той момент було лише півсправи, так як влада невизнаного регіону завжди знаходила якісь причини, створювали перепони, щоб не пропускати фермерів до своїх земель. Багато селян, знаючи, яка паперова тяганина і штучні проблеми на них чекають, свої наділи взагалі відмовилися обробляти. А це, ні багато ні мало – більше шести тисяч гектарів гарної родючої землі, розташованої уздовж берега Дністра.
Протягом усіх цих років уряд Молдови, природно, надавав фермерам фінансові компенсації за матеріальні збитки, проте, гроші, як кажуть, грошима, але жодні гроші не замінять селянинові радості від власноруч вирощеного врожаю фруктів та овочів. Простіше кажучи, відтепер, на відміну від попередніх років, сертифікати на користування землями видаються на 20 років. Такими є умови підписаної кількома місяцями раніше протокольної угоди між Кишиневом і Тирасполем.
За даними Бюро реінтеграції при уряді Молдови, документи оформили понад 80% фермерів. Решта 20% знаходяться у стадії розгляду. До речі, фермери тепер зможуть не тільки обробляти землю, але й об'єднуватися в більші сільгоспоб'єднання, або здавати ці землі в оренду.
ПРАГМАТИЗМ БЕЗ ПОЛІТИКИ
Звертає на себе увагу ще один важливий фактор: попередніми роками між Кишиневом і Тирасполем підписувалося багато різних угод. Але сам процес їхньої реалізації, м'яко кажучи, буксував.
Домовленість про нейтральні автомобільні номери та сільськогосподарські угіддя, як, власне, і попередні – про функціонування молдавських шкіл з викладанням румунською мовою (школи розташовані на території невизнаного регіону), виконуються чітко у визначені строки. Без зволікань і затримок. Виконується також і домовленість про апостилювання дипломів про вищу освіту випускників Тираспольського педагогічного університету імені Тараса Григоровича Шевченка.
Тобто діалог між Кишиневом і Тирасполем у сфері здійснення соціально-економічних проектів «позбувся» політичного забарвлення і отримав чисто прагматичний відтінок.
Наразі сторони обговорюють ще два важливих проекти – про відновлення мобільної та фіксованої телефонії між двома берегами Дністра і про постачання лікарських препаратів до Придністров'я.
Але якщо з питань телефонії є надія і навіть упевненість в тому, що найближчими місяцями сторонам вдасться домовитися, то з ліками справа йде трохи складніше, і вирішення питання «застигло на старті». Молдова запропонувала свій перелік зареєстрованих у державному реєстрі лікарських препаратів, проте Придністровська сторона наполягає на тому, щоб мати можливість самій шукати постачальників медикаментів. Неврегульованим залишається поки що і питання про кримінальні справи, які свого часу були заведені як Кишиневом, так і Тирасполем на різних високопоставлених чиновників з обох берегів Дністра.
Однак, незважаючи на існуючі розбіжності, жителі лівобережжя сподіваються, що їхні інтереси будуть поставлені вище амбіцій чиновників.
Зокрема, у сфері телекомунікацій. Не секрет, що сьогодні одна хвилина міжміських переговорів між лівим і правим берегом Дністра обходиться охочим «поспілкуватися» телефоном з родичами вельми недешево. Особливо, якщо врахувати, що на лівому березі Дністра (Придністровський регіон) свій мобільний оператор, а на правому – цілих два, і телефонувати з молдавських мобільних мереж на придністровські і навпаки технічно неможливо. От і доводиться користуватися стаціонарними телефонами, а це захмарні тарифи, тому особливо не наговоришся.
Цілком очевидно, що після довгих років застою у переговорах з Придністровського врегулювання настав певний прогрес, що не може не вселяти певного оптимізму. Хоча пов'язаний цей оптимізм, безумовно, лише з реалізацією соціально-економічних проектів і програм. Але це теж надзвичайно важливо для людей.
При цьому, коли мова заходить про питання, пов'язані з політичним врегулюванням конфлікту на Дністрі, діалог буксує, а переговори з Придністровського врегулювання заходять в глухий кут.
ПРО ПОЛІТИКУ РІЗНИМИ МОВАМИ
Політичне врегулювання конфлікту – найбільш серйозний і прихований бік «Придністровської медалі». Йдеться про такі питання, як остаточне і незаперечне виведення російських військ і озброєння з Придністровського регіону, заміна миротворців в Зоні безпеки на Дністрі міжнародною місією цивільних спостерігачів під егідою міжнародних організацій і, нарешті, – надання Придністровському регіону особливого статусу у складі єдиної та неподільної Молдови.
Без вирішення цих проблем неможливо говорити і про остаточне врегулювання Придністровського конфлікту. Чи обговорювали ці питання президент Молдови Ігор Додон і лідер невизнаного Придністров'я Вадим Красносельський під час своєї останньої зустрічі, яка відбулася 6 вересня в резиденції молдавського президента в селі Кондріці (недалеко від Кишинева), наразі сказати складно, зважаючи на відсутність офіційної інформації з цього питання.
Однак президент Молдови Ігор Додон напередодні зустрічі заявив, що твердо переконаний у тому, що «Придністров'я – це частина єдиної молдавської держави, і у регіону без Молдови немає майбутнього», у той час як Вадим Красносельський на всіх рівнях наполягає на тому, що Придністров'я – це окрема держава, хоч ніким і невизнана. Риторика, скажімо так, не нова, загальновідома. Але в цьому випадку напрошується запитання – а про що тоді говорити і що обговорювати?
Але під час одного зі своїх останніх публічних виступів глава Молдови заявив, що у нього є план врегулювання конфлікту. Деталі плану він розкривати не став, зазначивши лише, що не йдеться про майбутню федералізацію країни. Залишається почекати, поки Президент озвучить цей план.
Безумовно, позитивним є те, що діалог двох берегів Дністра стає сталим, а це – у будь-якому разі – краще, ніж демонстративне мовчання і небажання шукати шляхів реального врегулювання, як це було буквально кілька років тому. Але вічно політичні питання не можуть «висіти у повітрі». Рано чи пізно придністровській стороні доведеться зробити вибір і озвучити своє бачення вирішення проблеми. А жителі Придністров'я, виходячи з останніх подій, свій вибір зробили. І вибір цей – перший крок до виходу з «законсервованого» простору.
Зінаїда Гурська, Кишинів
