США та Іран погрожують один одному війною. І це не жарти…

Президент Ірану Хасан Роухані у неділю, розмовляючи зі своїми дипломатами, дозволив собі кілька різких слів на адресу США. Зокрема, він заявив, що США не повинні втручатися у внутрішні справи Ірану, це однаково, що “кусати лева за хвіст”. Мовляв, американцям тільки гірше буде. Зараз в Ірані саме проходять чергові акції протесту соціально-економічного характеру, і Тегеран звично звинувачує у цьому зовнішні сили, насамперед, звісно, США.

Президент США Дональд Трамп у ніч на понеділок відповів у звичний спосіб — через Tvitter: “НІКОЛИ, НІКОЛИ НЕ ПОГРОЖУЙТЕ США, БО ПОСТРАЖДАЄТЕ ТАК, ЯК МАЛО ХТО В ІСТОРІЇ СТРАЖДАВ. МИ БІЛЬШЕ НЕ ТА КРАЇНА, ЯКА ТЕРПІТИМЕ ВАШІ ДУРНУВАТІ ПРОМОВИ ПРО НАСИЛЛЯ ТА СМЕРТЬ. СТЕРЕЖІТЬСЯ!”. Отак і написав — великими буквами, що відзначили усі інформагентства.

Що ж, така взаємна “симпатія” США та Ірану, Трампа і Роухані — не сенсація. З далекого вже 1979 року, з початком в Ірані “ісламської революції”, різких висловлювань, на межі брутальності, в американо-іранських стосунках вже назбиралося, мабуть, на окремий словник. Даний випадок зачіпає хіба що тим, що не дає забути попередній обмін суворими заявами, який стався менше місяця тому. На початку липня Роухані, у відповідь на намір державного департаменту США повністю добитися припинення імпорту іранської нафти до листопада 2018 року, заявив, що його країна готова заблокувати Ормузьку протоку, через яку проходить значна частка світового експорту нафти.

Таке блокування — це війна, причому повномасштабна, а не якась там “гібридна”. Дуже й дуже сумнівно, щоб Іран на таке наважився (хоча б тому, що його ворогами вмить стане мало не весь світ), але коли лідери країн починають регулярно обмінюватися погрозами війни, то ризик того, що ситуація може вийти з-під контролю, безперечно, зростає.

Саме так: і Трамп, і Роухані  прямо погрожують війною. Додайте сюди ще слова і дії Ізраїлю та Ірану щодо один одного — і ймовірність війни вже не видається примарною. І тоді, до речі, блокування Ормузької протоки Іраном (чи спроба блокування) може бути вже не початком війни, а лише її логічним розвитком.

Війни не виникають несподівано і з нічого. У випадку США та Ірану ми маємо достатньо очевидних передумов війни. По-перше, з початком президентства Дональда Трампа США демонструють послідовну антиіранську політику, точніше — послідовну критику так званої “іранської угоди” (2015 року) семи країн (Ірану, США, Франції, Росії, Китаю, Великої Британії, Німеччини) та Євросоюзу, яка передбачала скасування антиіранських санкцій в обмін на відмову Ірану від ядерної зброї. Суть невдоволення США — їхнє переконання, що угода в кінцевому підсумку не зупиняє рух Ірану до ядерної зброї. Ця критика завершилася виходом США з угоди у травні цього року, і з того часу їхні стосунки з Іраном погіршуються у геометричній прогресії.

Важливо, що ситуація, принаймні поки що, виглядає тупиковою. З багатьох причин Іран є серйозним суперником навіть для США — найпотужнішої держави світу. Вихід США з “іранської угоди” не підтримав ніхто з інших підписантів, тобто, ніхто не збирається поновлювати санкції проти Ірану, крім США. Інша справа, що американці мають можливості змусити до таких санкцій фірми з Європи чи Китаю, але це тільки заплутує ситуацію і множить у світі число невдоволених політикою Вашингтона. Тобто, Тегеран у випадку прямої конфронтації з Вашингтоном (власне, вона вже розпочата) матиме і пасивних, і активних союзників. Надто, коли в згадану конфронтацію на боці США прямо втягнутий Ізраїль, якого, м'яко кажучи, мало хто любить — з відомих причин - в арабському і мусульманському світі.

Тож вирішити проблему з Іраном таким самим способом, що й з Іраком Саддама Хусейна, в американців явно не вийде — Іран сильніший, а союзників у США на випадок війни з Іраном може не виявитися зовсім (крім Ізраїлю). З одного боку — це добре, бо стримує в США тих, хто готовий до силового розв’язання проблеми з Іраном. З іншого — не дуже добре, бо в такій ситуації “холодної війни” Іран може наважитися на прискорене оволодіння ядерною зброєю (схоже, що у світі знайдеться, хто йому в цьому допоможе). І якщо так — то війна практично неминуча, бо і США, і Ізраїль в один голос застерігають: Іран ніколи не матиме ядерної зброї!

“Гарячих точок” - Донбас, Сирія, КНДР, Іран - у світі лише більшає. Кожна з них несе ризик повномасштабної війни — аж до світової. А ще є “точки”, які тліють і можуть стати “гарячими” - на кшталт Придністров’я чи Карабаху. І що з цим робить — у нікого з лідерів Заходу нема переконливої відповіді. Отак і живемо.

Юрій Сандул. Київ