Як ложка кав'яру впливає на політику в Європі

Учора в Страсбурзі розпочалася весняна сесія Парламентської асамблеї Ради Європи. Попри традиційно насичений графік, однією з головних стала подія напередодні початку сесії – оприлюднення звіту щодо корупції всередині організації.

Цей документ, ніби стосується здебільшого Азербайджану, але включив дані й про інші країни, їхніх представників, викрив величезну й всеохопну проблему функціонування організації, яка сама покликана запобігати, протистояти та допомагати країнам-членам боротися з корупцією. Вже зрозуміло, що для декого цей звіт стане «крапкою» у політичній єврокар'єрі, а для інших, навпаки – поштовхом до зростання популярності та зміцнення авторитету, адже у документі йдеться й про тих, хто не підтримав корупційні діяння і подарунки відхилив.

«ДИПЛОМАТІЯ ПО-АЗЕРБАЙДЖАНСЬКИ»: ІКРА, КИЛИМИ, КОШТОВНОСТІ Й ВІДПОЧИНОК

Ключовим об'єктом розслідування став Азербайджан, оскільки саме через появу звинувачень проти нього вже було зовсім негарно далі замовчувати цю проблему. Створили групу розслідувачів, яка з'ясувала, що найбільш позитивні рішення щодо Азербайджану приймали депутати, шлунки яких були ласі до чорного кав`яру. Чим лиш не приваблювали азербайджанці депутатів ПАРЄ, працівників секретаріату та інших «ключових» фігур в Асамблеї, але найпопулярнішим дарунком була чорна ікра. На кожній сесій ПАРЄ, чотири рази на рік «ключові друзі» Азербайджану отримували по 400-600 грамів делікатесу в якості «сувенірів». Кожної сесії таких «друзів» у Азербайджана було щонайменше десять.

Коли ж їх запрошували погостювати в Баку – для участі у різноманітних конференціях, публічних заходах і навіть просто на відпочинок, то вага подарунка зростала – традиційно дарували вже по 2 кг кав'яру. Цікаво, що не так давно Азербайджан встановив мораторій та обмежив вивезення чорної ікри – по 125 грамів на людину. Окрім того, існує вимога, що ікра повинна бути куплена у сертифікованих магазинах. Напевно, депутати встигали поласувати делікатесом ще на гостинній азербайджанській землі, аби не мати клопоту з митниками при виїзді з країни.

Яким чином діяла градація подарунків та важливості асамблеївських друзів – достеменно не відомо, але окрім кав`яру популярними подарунками були золоті та срібні прикраси, шовкові килими, дехто просто отримував гроші.

Манера дарування теж була досить оригінальною. Хтось отримував подарунки офіційно, хтось міг просто знайти у себе в номері. Слід відзначити, що були випадки відмови, так само, як і дехто зі щедро обдарованих декларував азербайджанські «сувеніри» (декларуванню підлягають подарунки вартістю вище 200 євро). Але це робили не всі, далеко не всі.

Окрім того, деякі депутати та чиновники розповіли, що під час їхнього перебування у робочих поїздках в Азербайджані до їхніх номерів стукали напіводягнені дівчата з шампанським, жінки пропонували «свої послуги», а лобісти Азербайджану в ПАРЄ говорили, що в країні «хороша ікра та дівчата». Але на разі не відомо, чи були такі, хто скористався такими послугами, оскільки ті, хто про це розповів, не відкривали двері непроханим гостям або відмовлялися від «особливих» пропозицій.

ЯК АГРАМУНТ ДОПОМАГАВ НЕ ЛИШЕ РОСІЇ

Орієнтовний час початку «кав'ярної дипломатії» сягає 2001 року, незадовго після того, як країна приєдналася до Ради Європи. Фігурує в «азербайджанських схемах» і колишній президент Асамблеї, який поплатився своїм постом через надмірні симпатії до Росії, Педро Аграмунт. Коли саме у Азербайджану зав'язалася «дружба» з Аграмунтом – сказати важко (він був депутатом ПАРЄ з 2000 року, президентом ПАРЄ у 2016-17 рр.), але вона мала свої результати. Про це йдеться у звіті та проілюстровано десятком окремих прикладів із лобіювання Аграмунтом інтересів Азербайджану. Наприклад, важливу роль у вивченні стану справ у країні, ефективності змін, виконання резолюцій ПАРЄ, тощо, здійснює Моніторинговий комітет ПАРЄ, співдоповідачі якого готують звіти для заслуховування в сесійній залі та прийняття на основі них резолюцій.

Аграмунт був співдоповідачем по Азербайджану з червня 2010 до червня 2015 року, йому вдавалося ставити себе та своїх людей на місця співдоповідачів, переконувати інших бажаючих відмовитися від цих посад.

І все б лишалося таємницею, але влітку 2016 року італійські ЗМІ повідомили про офіційне обвинувачення, висунуте проти італійського політика Луки Волонте, колишнього керівника фракції Європейської народної партії в ПАРЄ. Йому інкримінували отримання 2,4 млн євро, які з Азербайджану надходили на рахунки фондів Луки Волонте у 2012-14 роках. Такою, за твердженням прокурорів, була «плата» за підтримку впливовим Волонте «провалу» резолюції 2013 року, в якій мало міститися засудження азербайджанського керівництва за утримання в країні більше 80 політичних в'язнів. 

Окрім іспанця Педро Аграмунта, серед порушників Кодексу поведінки розслідування назвало Флоріана Преду (Румунія), Штефана Шеннаха (Австрія), Самеда Сеідова (Азербайджан), Жорді Шуклу (Іспанія).

ОДВІЧНА ДИЛЕМА – КАРАТИ НЕ МОЖНА ПОМИЛУВАТИ

Групу розслідувачів очолював колишній суддя та президент ЄСПЛ Ніколас Братза, якого в кулуарах мені схарактеризували як «честь і совість РЄ». Розгляд та затвердження самого звіту тривали в умовах надзвичайної таємності. До останнього моменту майже нікому не було відомо, які саме дії згадані у ньому та чиї імена там фігурують.

Представили звіт загалу увечері в неділю, одразу після засідання Бюро ПАРЄ, яке тривало близько чотирьох годин. На прес-конференції відчувалося, що, з одного боку, скандалу стараються уникнути, адже від цього дуже постраждає імідж організації, яка сама покликана боротися з корупцію, протистояти будь-яким порушенням та мати чистіший зі всіх чистих авторитет. З іншого – було зрозуміло, що люди, згадані в звіті, обов'язково мають бути покарані. І в першу чергу це стосувалося тих, хто є членами ПАРЄ, працює в організації. Питання стоятиме про те, чи можуть ці люди продовжувати виконувати свої повноваження.

Президент ПАРЄ в неділю дав зрозуміти, що Асамблея ставиться вкрай серйозно до цієї ситуації. Він заначив, що усі надзвичайно шоковані фактами, виявленими під час розслідування і наголосив на необхідності покарати санкційно тих, хто відмовлявся співпрацювати. При цьому ні про дебати під час сесії, ні про відсторонення ключових фігурантів звіту від виконання свої обов'язків вже на весняній сесії, мова не йшла. Тим більше не йшлося про прийняття резолюції. Хоча вже в неділю ввечері було зрозуміло, що порядок денний сесії та акцент уваги зміститься в бік звіту та корупційних злодіянь.

ШИЛО КОРУПЦІЇ В МІШКУ ПАРЄ

У понеділок, з самого початку сесії, стало зрозуміло, що дебати неминучі – питання корупції фігурувало у 2/3 виступів. Найбільш рішуче налаштовані вимагали відсторонення тих, чиї імена прямо чи опосередковано згадуються у звіті, як причетних до корупційних діянь. Хтось із депутатів вважав, що відсторонення має відбуватися з подальшим виключенням (за рекомендаціями для держав-членів) цих політиків зі складу нацделегацій. Німці хвалилися тим, що жоден із їхніх діючих представників в ПАРЄ не згаданий у звіті, азербайджанці обурювалися, що з їхньою країною обійшлися вкрай жорстоко, перетворивши її на об'єкт цькування і що жодного з діянь не доведено. Лунали й питання про те, чи взагалі можуть фігуранти справи «відкривати рота» в сесійні залі, якщо вони настільки себе дискредитували. Дехто навіть закликав виставити із зали всіх причетних, дехто вказував – що ті, хто не відповідав на запити про співпрацю зі слідством, не можуть бути прирівняні до тих, хто давав хабарі.

«На Страсбург дивляться як на основне місце, де можна знайти справедливість, справедливість у останній інстанції. Асамблея – більше не те місце, де можна шукати цю справедливість», – наголосив один з депутатів ПАРЄ. Нагадаю, що це та сама організація, де намагаються всіма силами повернути делегацію країни-агресора, незважаючи на невиконання нею резолюцій ПАРЄ.

Чим скінчиться ця історія – допоки питання риторичне. ПАРЄ вирує, обурюється, вимагає «крові» й продовження розслідування. У четвер сесія розпочнеться з дебатів, за результатами яких буде прийнято термінову резолюцію. Вона якоюсь мірою і стане «барометром» корупційної погоди в Асамблеї та продемонструє –  наскільки та якими методами готова ПАРЄ зцілюватися від корупції.  

Ольга Будник, Страсбург