Запитайте у Трампа: Росія програє? Аякже!

Запитайте у Трампа: Росія програє? Аякже!

Аналітика
1280
Ukrinform
Хоч би що казав нинішній господар Білого дому, зокрема, про гальмування санкцій «за Сирію», Росія й надалі падатиме в кризу

З Вашингтона знову надходять неприємні для України новини. Як уже повелося, в якості їх генератора уже традиційно виступає Дональд Трамп, президент Сполучених Штатів. Оцінимо масштаб лише двох з них, які надійшли за останню добу.

По-перше, Трамп відмовився оголошувати про нові американські санкції щодо Росії «за Сирію». Це при тому, що цю подію уже анонсували і посол США в Росії Джон Хансман і представник при ООН Ніккі Гейлі і навіть офіційний представник Білого дому Сара Сандерс. Як таке могло статися, що президент виставив державних чиновників такого рівня в якості несерйозних балакунів? І не лише їх, адже неможливо собі навіть уявити, щоб американські топ-дипломати дозволили б собі такі заяви і навіть (у випадку з послом у Москві) офіційний лист до російського МЗС - з власної ініціативи. Може, вашингтонські «яструби» в такий спосіб намагалися тиснути на президента, який давно хворіє на ірраціональні «почуття до Путіна», поставивши його перед фактом, а він образився і вирішив показати, хто у Білому домі хазяїн? Цілком ймовірно, але приємніше і спокійніше від того не стає.

По-друге, також учора, впливове видання The Wall Street Journal поширило інформацію, що і після суботньої атаки на «хімічного Асада» Трамп продовжує наполягати на своїй «ідеї-фікс» - виведенні з Сирії американських військ, єдиного надійного інструменту стримування Росії та Ірану в цьому регіоні. Джон Болтон, новий помічник президента з національної безпеки, хоч і «яструб» за багатьма оцінками, але за інформацією WSJ, нібито уже зв’язувався з представником Єгипту з пропозицією, аби вони виставили туди свій військовий контингент на заміну американському. Такі ж плани існують і озвучуються щодо військових Саудівської Аравії. Логіка тут зрозуміла: уже багато років уряди цих двох країн не знають від Америки жодної відмови щодо найсучасніших військових поставок на захмарні суми, і американцям дуже хотілося б, побачити, нарешті, як ця зброя захищає їхні спільні інтереси. Втім, залишається відкритим запитання, наскільки ефективними будуть підрозділи з арабських країн, чи здатні вони, наприклад, влаштувати таку ж масакру російським найманцям з ПВК Вагнера, як це зробили американці в Дейр-ез-Зорі 7 лютого? Є сумніви щодо цього.

Наскільки ці «віражі Трампа» посилюють позиції Росії, які очевидно захиталися після атаки коаліції на «хімічне господарство Асада»? Ще вчора ці позиції виглядали більш ніж не заздрісно. Адже Кремль обіцяв захистити свого сирійського протеже, погрожував, що не лише збиватиме ракети коаліції, а вдарить по пускових майданчиках – тобто, по кораблях і літаках Сполучених Штатів і їхніх союзників, але в результаті знову, як і рік тому, просидів тихо, мов миша під віником. Отже, хоча б на «піарному фронті», Путін передишку отримав і це дозволить дещо заспокоїти російського обивателя, дасть йому посмоктати «імперську соску»: бачите, вони злякалися, великої Росії злякалися! Наскільки довго триватиме ефект? Судячи з попереднього досвіду (а прикладів за рік з лишком перебування Трампа у Білому домі – вистачає), це до приводу, який не може не дати «безбашенная» політика Кремля і чергового об’єднаного виступу-відповіді Заходу путінській Росії.

З цим, схоже, затримки не буде. Теж вчорашня новина: ФБР від США і Національний центр кібербезпеки Великої Британії опублікували спільне попередження про те, що російський уряд спонсорує розробку програмного забезпечення, призначеного для зламу мережевого обладнання державних і приватних компаній з метою несанкціонованого отримування інформації. Чим це закінчиться. А тим самим – санкціями, які уже не пригальмуєш, тиском, який не полегшиш.

В цілому ж, якби ситуація по осі Вашингтон - Москва розвивалась би якось інакше, то це вже був би не Трамп, а якийсь інший президент Сполучених Штатів. А до такого Трампа ми звикли, тож і не треба перейматися: сума всіх цих кроків в різні боки, що їх собі дозволяє нинішній господар Білого дому, все ж таки дає перспективам Росії стабільно від’ємну величину. За Трампа багато що російське на міжнародній арені зменшилось, впало, зав’яло… А дещо збільшилось – міжнародна ізоляція, стагнація економіки і роздратування світу.

А до «несподіванок Трампа» треба ставитися, як до погоди – з терпінням і розумінням того, що нехай тепло і чергується з похолоданнями знову і знову, але це не змінює загального вектору: все одно на зміну зимі приходить весна, а потім - літо.

Можете хоч у Трампа запитати: Росія програє? А як же?!

Сергій Тихий, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>