Трюдо-безхатченки або Поневіряння родини прем'єр-міністра Канади
У більшості західних держав глава уряду отримує право проживання у державній резиденції після призначення на посаду. Не виняток із цього правила і Канада, яка пропонує своєму очільнику охайний будинок у найпрестижнішому районі столиці за адресою вул. Сассекс, 24. Однак, чинний прем'єр-міністр – Джастін Трюдо – оселився в іншому помешканні, незважаючи на давню традицію. І причиною цьому став жахливий технічний стан офіційної резиденції, яка буквально розпадається на частини.
БУДІВЛЯ З БАГАТОЮ ІСТОРІЄЮ
Коли перший власник чинної резиденції прем'єр-міністра проводив її огляд, то був, певно, дуже задоволений побаченим. Збудований у неороманському стилі маєток із ракушняка, що мав три десятки кімнат, високі фронтони та широкі веранди, вражав уяву. Чудовий вид на могутню ріку, що відкривався із прибудинкової території площею у понад півтора гектари, змушував затамувати подих. Це був весільний подарунок для третьої дружини заможного канадського підприємця Джозефа Мерріла Каррієра. Йшов 1868 рік і подібних будинків у щойно створеному домініоні Канада було всього кілька.
Утім, фінансовий злет, який припав на 70-ті роки ХІХ століття, швидко перетворився на занепад, і в 1884 році Каррієр помер банкрутом у Нью-Йорку.
Однак, будинок на Сассекс, 24 продовжував жити. У 1901 році, після смерті дружини Каррієра, він змінив свого власника, а у 1943-у, коли уряд Канади вирішив націоналізувати всі землі вздовж ріки Оттави, перейшов у державну власність.
До речі, Гордон Камерон Едвардс, останній приватний власник будинку, тривалий час не погоджувався із наказом на виселення. Після трьох років судової тяганини йому врешті вдалося отримати від уряду відшкодування і за кілька місяців він відійшов у вічність. Подейкують, що його дух досі переслідує мешканців будинку.
РЕМОНТ НА 15 МЛН ДОЛАРІВ
А живуть у ньому з того часу лише найближчі родичі прем'єр-міністра Канади. Коли у 1946 році маєток перейшов в урядову власність, він кілька років стояв порожнім, поки у 1950-у не було вирішено перетворити його на офіційну резиденцію глави уряду. Аби привести будівлю до ладу, з державного бюджету було виділено більш як 500 тисяч доларів, що співставно приблизно з 4,8 млн сучасних доларів. За ці гроші з оригінальної будівлі було прибрано вежу, оглядовий майданчик на даху, шипець, в’їзну арку, веранди та деякі інші деталі екстер’єру, натомість у східній частині було зведено нову прибудову. Суттєвих змін зазнало і внутрішнє вбранство. Коли в 1951-у році всі ремонтні роботи було завершено, у будівлю в’їхав її перший «офіційний» власник – прем'єр-міністр Луї Сен-Лоран.
Після нього всі 11 наступних прем'єр-міністрів Канади (окрім Кім Кемпбел, яка віддала перевагу іншій резиденції за межами Оттави, однак очолювала уряд усього кілька місяців) мешкали за адресою вул. Сассекс, 24. Наважився зрадити традиції лише Джастін Трюдо, який був добре знайомий із цим будинком, оскільки провів у ньому свої дитячі роки, коли Канадою керував його батько П’єр Еліот Трюдо.
Одразу після перемоги на виборах у 2015-у Джастін Трюдо заявив, що не повернеться на Сассекс, 24, оскільки остерігається за здоров'я себе і своєї родини. Дійсно, з часу уведення резиденції в експлуатацію у ній жодного разу не було проведено капітального ремонту. Через це багато важливих елементів будівлі давно застаріли. Так, потребують уже навіть не оновлення, а повної заміни опалення, електропроводка та система кондиціювання. Будівля відома своїми протягами та великими втратами тепла, зумовленими поганими вікнами. Фарба, якою вкриті стіни, містить ртуть, а в фундаменті використаний азбест, що нині заборонений у Канаді через канцерогенні властивості. На території резиденції також часто можна натрапити на мишей. Певно, це одна з причин, чому в часи проживання попереднього прем'єр-міністра Стівена Гарпера у маєтку мешкало кілька кішок.
За оцінкою Генерального аудитора, ще у 2008 році резиденція потребувала близько 10 млн доларів на ремонт, що тривав би щонайменше рік. У 2015-у ця сума зросла до $15 млн, а термін виконання робіт – до 18 місяців.
БЕЗПЕКА РЕЗИДЕНЦІЇ ЯК ОКРЕМЕ ЗАНЕПОКОЄННЯ
Окрім жалюгідного санітарного стану, будинок також абсолютно не відповідає сучасним вимогам до безпеки. Найбільш яскраво це доводить випадок, що трапився на території резиденції 5 листопада 1995 року. Тоді квебекець Андре Делер, який мав на меті скоєння атентату, без особливих складнощів уночі спромігся пробратися не лише на територію резиденції, а й усередину будівлі, де його випадково зустріла дружина тогочасного прем'єр-міністра Жана Кретьєна Алін. Разом із чоловіком вона зачинилася у спальні, де дочекалася прибуття поліції, співробітники якої охороняли центральний вхід до помешкання. Пікантності ситуації додає той факт, що Андре Делер був психічно неврівноваженим і перед «нападом» півгодини ошивався навколо резиденції, жбурляючи через паркан каміння та вітаючись із камерами спостереження. Пізніше суд визнав його винним у скоєнні злочину, але не призначив покарання через неосудність.
Хоча внаслідок цього інциденту безпеку резиденції було суттєво посилено, зокрема перед центральним заїздом з’явилися міцні бар’єри, по периметру встановлені додаткові камери, а кількість охоронців збільшено, через три роки на території був виявлений невідомий чоловік у стані наркотичного сп’яніння. Це знову порушило питання про безпечність будинку для Першої родини.
РИЗИК ПОЛІТИЧНИХ ВТРАТ
Чому ж тоді протягом кількох десятиліть будівлю жодного разу не було капітально відремонтовано? Відповідь на це питання дуже проста і була відмінно сформульована безхатченком Трюдо-молодшим: «Жоден прем'єр-міністр не хоче витрачати жодної копійки грошей платників податків на підтримання будинку».
Дійсно, прем'єр-міністр Браян Малруні, який трохи оновив будинок, ледь не втратив посаду, коли стала відомою ціна ремонту і те, що частину коштів виділив партійний фонд, який збирав індивідуальні пожертви від канадців.
Цю моральну дилему для кожного мешканця Сассекс, 24 ускладнює те, що резиденція практично не використовується для інших функцій, окрім як проживання глави уряду. На відміну від Даунінг-стріт або Білого дому, на вул. Сассекс, 24 не відбувається прийомів чи інших офіційних заходів. Таким чином, витрати із держбюджету коштів на підтримання резиденції не можна пояснити жодним іншим чином, ніж покращенням побутових умов прем'єр-міністра. Оскільки втрата підтримки виборців – це найбільших жах кожного канадського політика, жоден із них не готовий піти на такий ризик.
ЗНЕСТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ
Тим часом, 150-літня споруда продовжує руйнуватися. Коли резиденцію покидав Стівен Гарпер, на його коробках були чітко помітні сліди від плісняви.
Морін Мактір, дружина колишнього прем'єр-міністра Джо Кларка, виступає за знесення резиденції. За її словами, «стара похила будівля із отруйним азбестом не відображає те, ким ми є як канадці».
Натомість, Кім Кемпбел вбачає у Сассекс, 24 користь, зокрема у безпековому плані. «У часи, коли проблеми безпеки потребують все більше уваги, офіційна резиденція є безпечним “укриттям”, у якому може жити родина прем'єр-міністра», – сказала якось вона в інтерв'ю CBC News.
Збереження резиденції підтримав і Пол Мартін, який жив на вул. Сассекс, 24 у 2003-2006 рр. «До мене на вулиці підходили люди і говорили про це. Будь-хто, з ким я говорив, переконаний, що будівлю слід залишити. Вона належить канадцям».
Схоже, із цим згодні й представники трьох основних політичних партій парламенту Канади, які пообіцяли підтримати виділення коштів на ремонт резиденції прем'єр-міністра.
Утім, між висловленням політичної згоди та початком практичних дій може пройти дуже багато часу, протягом якого маєток Каррієра продовжуватиме занепадати. Хоча опалення, освітлення та прибирання від снігу порожнього будинку коштує канадським платникам податків більш як 200 тисяч доларів щорічно, досягти суспільного компромісу поки не вдається.
Тим часом, Джастін Трюдо з дружиною й трьома дітьми вимушений тулитися в одній із будівель на території резиденції генерал-губернатора. «Я досить рішуче налаштований не повертатися на Сассекс, 24 протягом усієї своєї каденції», – запевнив чинний глава уряду Канади.
Максим Наливайко, Оттава.
