Євросоюз-Туреччина: статус-кво до 2019 року
Прем'єр-міністр головуючої зараз в ЄС Болгарії Бойко Борисов назвав саміт Євросоюз-Туреччина 26 березня у Варні однією з останніх можливостей для підтримки діалогу. Напередодні зустрічі Анкара і Брюссель дублювали одне одного, підкреслюючи її важливість для майбутньої співпраці обох сторін. Проте нинішній саміт не приніс змін у відносини Туреччини та ЄС. Адже жодна зі сторін не готова поступатися своїми позиціями.
ЕРДОГАН: МИ ВИКОНАЛИ СВОЇ УМОВИ
Перед своїм від'їздом на саміт у Варні президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що стратегічною метою Анкари залишається приєднання до Євросоюзу.
Для Туреччини у порядку денному відносин з ЄС на сьогодні найважливішими питаннями є введення безвізового режиму, розширення митного союзу і продовження переговорів про приєднання. Усі три є обіцянками ЄС в угоді щодо біженців 2016 року, за якою Туреччина погодилася забирати мігрантів, що нелегально потрапили до Греції. Турецьке керівництво вважає, що виконало всі умови і каже, що тепер черга за Євросоюзом.
Туреччина позиціонує себе як важливий регіональний і світовий гравець. Анкара прагне самостійної зовнішньої політики, а отже відносин з ЄС у дусі партнерства, а не у форматі виконання постійних вказівок з Брюсселя.
ТУСК: МИ НЕ ДОСЯГЛИ КОМПРОМІСІВ
Тим часом ЄС заявляє про погіршення стану демократії та прав людини в Туреччині після невдалого воєнного перевороту в липні 2016 року.
Вже два роки в країні діє надзвичайний стан, а десятки тисяч були звільнені з роботи або заарештовані за підозрою в причетності до перевороту. У ЄС такий стан викликає велике занепокоєння, особливо - арешти академіків і журналістів.
Для отримання безвізу Анкара має пом'якшити свої антитерористичні закони, за якими затримання і були здійснені. На такий крок вона не готова. Максимум, що було запропоновано Євросоюзу - незначна зміна в формулюванні.
ЄС також критикує турецьку воєнну операцію в Сирії від самого її початку. Як уряд, так і громадськість Туреччини сприймають операцію як легітимну та вкрай необхідну. За словами Анкари, її дії в Афріні спрямовані на забезпечення національної безпеки, якій загрожують курдські «Загони народної самооборони» (YPG). Туреччина вважає YPG «терористичною організацією» і сирійським відгалуженням забороненої в країні «Робітничої партії Курдистану». ЄС хоче виходу турецьких військ з Афріна, але наразі шанси на це близькі до нуля.
Сторони не продемонстрували жодного прогресу і щодо питання Кіпру - ще одне джерело напруженості у відносинах. ЄС закликає не блокувати розвідку газових родовищ навколо острова, а Туреччина продовжує наполягати на визнанні прав турецьких кіпріотів, чий уряд визнаний лише Анкарою.
«Ми сподіваємось, що ми залишили позаду дуже важкий період у стосунках між Туреччиною та ЄС», - заявив після переговорів Ердоган.
Проте представники ЄС на саміті - президент Європейської ради Дональд Туск і президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер - були менш оптимістичні.
Туск повідомив, що сторони «не досягнули якихось конкретних компромісів», але висловив сподівання, що це станеться в майбутньому.
Юнкер, у свою чергу, «гарантував», що переговори про приєднання Туреччини продовжаться, але не сказав ані слова про те, коли це станеться. Схоже, що теж у «майбутньому».
ПОВЕРНЕННЯ ДО РІЗКОЇ РИТОРИКИ
Єдиним позитивним моментом стала подяка Туреччині від Туска і Юнкера за її «вражаючу» позицію щодо сирійських біженців. Обидва представника ЄС виділили угоду про біженців як приклад успішної співпраці.
Проте Ердоган одразу нагадав, що Анкара досі чекає на безвіз, який за його словами, ЄС має ввести «негайно», і на 3 мільярди євро, які Брюссель пообіцяв виділити на підтримку більш ніж 3 мільйонів біженців в Туреччині.
На наступний день після саміту прем'єр Туреччини Біналі Йилдирим підтвердив безрезультатність зустрічі у Варні та зробив кілька різких заяв на адресу ЄС.
«На саміті не було ознак того, що підхід ЄС до нашої країни будуватиметься на справедливій основі», - підкреслив Йилдирим у своєму зверненні до фракції правлячої Партії справедливості та розвитку (AK Parti).
Він також розкритикував звіт Єврокомісії щодо Туреччини ще до його виходу всередині квітня. «Не секрет, що цей звіт не буде нічим хорошим для Туреччини. Я впевнений, що вони розкритикують стратегії, які ми використовуємо проти терористичних організацій - від операції в Афріні до надзвичайного стану», - заявив прем'єр.
Сторони разом заявили про готовність підтримання діалогу, і схоже - це все, на що вони змогли погодитись. Певною мірою це й було метою саміту, як і казав Борисов.
Прем'єр Болгарії повідомив, що незабаром пройде ще одна зустріч Туреччина-ЄС на найвищому рівні, але, зважаючи на результати останнього саміту, важко зрозуміти навіщо. Дві сторони мають дуже багато розбіжностей в ключових питаннях.
ЩЕ РІК ОЧІКУВАННЯ
Для ЄС відносини з Анкарою виглядають виснажливими. Туреччина важлива стратегічно (що і довела угода про біженців), але схоже, що мало хто з членів реально бачить її в союзі. Крім усього іншого, у Анкари останнім часом загострилися двосторонні відносини з деякими членами ЄС, зокрема з Австрією, Німеччиною та Нідерландами.
Для Туреччини позиція Брюсселя щодо їхньої країни обурлива, у турецькому суспільстві серйозно очікували, що приєднаються до ЄС ще років 20 назад.
На сьогоднішній день будь-яка поступка з того чи іншого боку виглядатиме вкрай негативно з точки зору позиції сили і вдарить по іміджу.
До президентських та парламентських виборів у Туреччині в 2019 році у її відносинах з ЄС, найімовірніше, нічого не зміниться. А от після виборів перебувати в «режимі очікування» вже не вийде - треба буде остаточно вирішувати питання взаємних відносин: чи разом, чи порізно. Наступний уряд прийде на 5 років, а це занадто довго, щоб жити в такій невирішеності.
Аділь-Гірей Аблятіфов, Стамбул.
