Скоро Дональд Трамп вирішуватиме: або – або
Колишній керівник передвиборчого штабу Дональда Трампа відомий усім політично активним українцям Пол Манафорт – під арештом. Поки під домашнім, але то вже обставина другорядна. Головне – спеціальним прокурором США йому пред’явлені дуже серйозні кримінальні звинувачення, і Манафорт цілком може сісти до в’язниці на десяток – другий років.
Поки що обвинувачення стосуються можливих фінансових махінацій Манафорта (ухилення від декларування справжніх доходів і, відповідно, сплати податків, відмивання «брудних» коштів), однак нас і весь світ цікавить не це, а те, що через Манафорта спеціальний прокурор підбирається до самого президента США Дональда Трампа. Тому головне – звинувачення Манафорта у змові з росіянами під час виборів президента США – ще попереду, і чекати його довго не доведеться.
Так званий «Рашагейт» - справа про втручання Кремля у вибори президента США – поступово, можна сказати – повільно, якщо дивитися зі сторони, але неухильно набирає сили і ваги – як снігова лавина. Вона загрожує поховати і Трампа, і… Кремль, бо американська політика щодо Росії так само поступово, але так само неухильно стає жорсткішою і жорсткішою, і де ця жорсткість зупиниться – ніхто напевне не скаже.
Однак до «розв’язки» нинішнього американсько-російського протистояння ще дуже далеко, доля Трампа визначиться куди швидше. Власне, за великим рахунком вона вже визначилася, бо сьогодні вже стало остаточно зрозумілим, що з президентства Дональда Трампа вже не вийде того, що він сам собі планував і уявляв. Не зможе він керувати США так, як йому хочеться. Менш очевидно, але майже напевне, що сам Трамп це вже зрозумів. Тому й підупав його службовий ентузіазм. Активність, характерна для його перших тижнів перебування у Білому домі, давно вичерпалася.
Ця ситуація, на жаль, не може бути оцінена однозначно. Від США аж надто багато залежить у світових справах, тому згадані проблеми Трампа не можуть бути лише його особистими чи суто американськими. Президент США, який замість розробки і втілення масштабних задумів у внутрішній та зовнішній політиках переймається тим, як відбитися від чергових загроз-звинувачень, дуже ненадійний гравець у світовій політиці. Парадокс, але «Рашагейт» несе для Кремля не тільки негатив, а й певний, хоча й суттєво менший, позитив. Приміром, Конгрес США ухвалив небезпечний для Кремля закон про санкції, але адміністрація Трампа виконує його мляво, неохоче, чим породжує у Кремля надію (на жаль, небезпідставну), що вплив цих санкцій на Росію можна буде послабити. А ще «Рашагейт» безумовно підняв градус суперництва серед американських політиків до небаченого раніше рівня, що, можливо, позначиться на єдності американської позиції у міжнародних справах. Власне, вже сьогодні ми це бачимо на прикладі того, що Білий дім і Конгрес по-різному бачать політику щодо Росії. «Рашагейт» взагалі відвертає увагу американської еліти від зовнішньої до внутрішньої політики. Це теж вигідно для Кремля.
Звідси очевидний висновок: в інтересах і США, і того світу, який протистоїть політиці Росії та союзним їй терористичним рухам і режимам, щоб цей «Рашагейт» закінчився якомога швидше. Щоб Дональд Трамп, нарешті, сам визначився (чи йому «допоміг» спеціальний прокурор США) з тим, що він далі робитиме. Він мусить або визнати перед самим собою та перед американцями, що бути таким президентом, як він обіцяв виборцям, він не може, а тому добровільно йде з посади (це безпрецедентно і фантастично, але в загальному дусі Трампа – несподівано. Ред.); або, залишаючись номінально главою держави, змиритися з тим, що політику визначатиме фактично не він, а хтось інший. Все-таки до третього варіанту – примусове вигнання з влади (імпічмент) – не варто доводити справу, бо це буде ганьбою не лише особисто для Трампа, а для держави загалом.
Юрій Сандул, Київ
