СКУ повинен динамічно примінюватися до кожночасних потреб нашого народу та України
Заснували Світовий Конгрес Вільних Українців для допомоги Україні у її боротьбі за державну незалежність та захисту самого українського народу, де б він не проживав. У контексті 1967 року допомога Україні означала тоді боротьбу за її визволення.
СКВУ а згодом Світовий Конгрес Українців був і досі залишився неурядовою організацією. Основоположниками були наші церкви та суспільно громадські, а також політичні структури з діаспори, котра знаходилась на Заході та в Австралії.
Не випадково, що першим президентом СКВУ був український греко-католицький священик. До речі, після першої каденції він мусив повернутися, бо на ІІ конгресі 1973 року було стільки інтересів окремих груп і середовищ, що тільки священик міг вр’ятувати ситуацію. Це не було доказом того, що бракувало єдності, бо всі учасники-делегати були зацікавлені інтересами України. Радше це було явищем динаміки тактики, а також, оскільки делегати були тільки людьми зі своїми слабкостями і пристрастями, це був доказ вузького і особистого партикуралізму. Духовна особистість, тобто представник наших церков їх об'єднав.
У цих міркуваннях я хотів би звернути увагу на кілька, зокрема, важливих досягнень СКВУ-СКУ на протязі 50 літ. Одною з головних задуманих структур-комісій СКВУ майже від самого початку була Комісія Прав Людини (КПЛ). Ця комісія була настільки ефективною зокрема за радянських часів, що викликала не тільки боротьбу проти її діяльності радянських чинників, які оформили пропагандивні структури в УРСР типу агентурного Товариства “Україна” для дезінформації. Але завдяки КПЛ, СКВУ був сяйвом для дисидентського руху в Україні до тої міри, що борці за людські та національні права в України дивилися на СКВУ як на свого міжнародного речника. Підтвердженням цього є чимало документів Української Гельсінської Групи-Спілки, тощо.
І ще одним важливим досягненням просування СКВУ-СКУ було дати знати міжнародній спільноті про геноцид українського народу – Голодомор 1932-33 років. Фактично без перебільшення можна сказати, що без діаспори та зокрема СКВУ ця трагічна сторінка нашої історії була б давно світом не знана а українським народом призабута. Для тільки одного прикладу можна навести скликання СКВУ Міжнародного Трибуналу визначних юристів неукраїнців, які після кількаразових переслухань юридичного типу у Нью Йорку, Торонто, Лондоні і Брюсселі у 1980-их роках встановили, що Великий Голод 1932-33 був намаганням геноциду проти українського народу. Цей висновок став прецедентом для пізнішого визнання Голодомору геноцидом сімнадцятьма державами світу. Важливіше, мабуть,що він був основою для пізнання, зрозуміння і вшанування у пострадянській Україні жертв цієї найбільшої трагедії нашого народу, бо він за радянської пропаганди мало або нічого не знав про свою власну історію. Голод 1932-33 був лише одним прикладом цих білих плям.
Третім важливим досягненням в історії СКВУ- СКУ було зайняття місця серед неурядових організацій ООН. Були спроби від 1970-их років (СКВУ посідав пресове бюро при ООН ще в тих роках). Чому до 2003 року це не відбулося? Не тому що провідники СКВУ-СКУ дотогочасні не підносили справи члентсва, але тому, що не було при самій ООН держави, яка могла допомогти просувати це питання. А цією державою стала незалежна Україна.
У пізнанні минулого суть зрозуміння сьогоднішнього СКУ та накреслення його завдання на майбутнє. Гасло 50-ліття СКУ “За нами майбутнє” хоча не грамотне, все ж таки зрозуміле і наповнене змістом для людей доброї волі. Тобто СКУ й далі – неурядова структура. Вона працює з різними державами, а передусім зі своїми, тобто Україною, а її широко розкинені представники по цілому світі – у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Австралії, а також Казахстані, Грузії, Литви, Латвії, Естонії, Італії, Португалії, Іспанії, Голландії, – працюють для втілення наших потреб як патріоти молодої демократичної держави, де всі рівні і мають подібні можливості, а не президент і олігархи одні привілеї, а народ залишки. Рівночасно СКУ залишається позаурядовим сумлінням українського народу, що стежить і обороняє людські та національні права, зокрема, українців, де б вони не порушувалось. Зокрема, українців, бо якщо не ми будемо цим займатися, то хто, а наші сили замарні, щоби захищати всіх людей світу! Не сміє СКУ стати просто знаряддям чи “потакувачем” політики одної чи другої держави або правління.
50 років – це лишень початок. Цікавим, що візія СКВУ-СКУ фактично не змінилася. Вона просто повинна динамічно примінюватися до кожночасних потреб нашого народу та України. СКУ це не її провід чи рада директорів. Це потужна сила двадцятимільйонного українства з різними можливостями та потребами. Це розуміли наші основоположники, хоча їх було тоді далеко не двадцять мільйонів. Боротьба з ворогом, а головно з Росією, мусить включати захист територіальної цілісності України, а також захист українців, котрі живуть у Росії. Відсіч дезінформації мусить включати також захист великого і частинно автохтонного населення українців у Польщі всупереч екстремної польської влада, яка їх переслідує фальсифікацією історії. Роля СКУ многогранна.
Радянські писаки висміювали зародки оформлення СКВУ при перших його конгресах такими заголовками у своїй пресі – “а галасу було”, “конгрес невільних”, але історія показала,що з цього “галасу” виросло велике діло, а завдяки “конгресові невільних” ми всі українці сьогодні почуваємося вільними.
Аскольд Лозинський
реклама