Романа випустять. Його вдасться звільнити спільними зусиллями - України, Європи

У вівторок  відбулося чергове засідання Лефортівського районного суду по справі Романа. Рішенням суду його ув'язнення було продовжено до 30 вересня. Згодна, боротьба з російською системою – нелегкий шлях, сповнений відсутності поваги до міжнародних норм і правил, прав людини. 

Так склалося, що я одержала його листа якраз перед слуханням. Розумію, як нелегко доводиться переживати неприємні хвилини в житті. Відчула, що не тільки я хвилююся за нього, а й він знаходить слова підтримки для кожного, кому небайдужа доля людини. 

Лист, який лежить переді мною, сповнений багатьох переживань: є в ньому і радість, і хвилювання, ніжність спогадів і міць, віра і сподівання на краще, тріумф людського духу і туга за свободою, вдячність і надія. Інколи відвертість зворушує до сліз. І вся ця гамма вкладена між рядками. 

Читаючи, я відчувала, як же йому хочеться прокинутися коли заманеться, загорнутися в ще теплу ковдру, вийти на балкон, вдихаючи літо, і відчути, що він вільний, незалежний. Я думаю, що йому б хотілося заварити свіжу каву або чай і випити її з улюбленої чашки... Та найчастіше в думках все-таки мрії про свободу.

Нещодавно Петро Олексійович подарував Президенту Франції, Еммануелю Макрону, надзвичайно гарну і талановито написану Романом картину, правильно вважаючи, що Франція – країна, яка стоїть на захисті загальноєвропейських цінностей у всьому світі, а головне – миру і свободи кожного громадянина.

Україна, як і Франція, цінує таких компетентних спеціалістів, як Роман. А саме таких, які працюють в різних жанрах: інтерв'ю, розширена кореспонденція, репортаж, інформаційна замітка. Я дуже добре пам’ятаю статті, які він писав, будучи у Франції. Стиль написання, гарне мовне чуття, здатність оперативно, яскраво розповісти про подію – це все те цінне, що притаманне його роботі, і все це я ще раз побачила у його листі. Здавалося б, всього лише папір формату А4, але він допоміг скинути важкий баласт власних страхів, побоювань, прогнати апатичний інколи стан, тому що життя сьогодні таке непросте. 

І незважаючи на рішення суду, я впевнена: Романа випустять. Його вдасться звільнити нашими спільними зусиллями – України, Європи. Вдасться довести, що справедливість існує. Вдасться підтвердити в черговий раз, що українці своїх не залишають. Я щиро рада його вісточці й хочу запевнити, що він може розраховувати на допомогу і розуміння, а тимчасові труднощі ми обов’язково подолаємо. 

Адже ми вміємо бути добрими. І ми зуміємо не пройти повз. 

Катя Березовська, представництво депутата Європейського Парламенту (розвиток Європейсько-Східного партнерства, зокрема з Україною і Молдовою)

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства