Увага спортивного світу найближчими днями, з 11 червня до 19 липня, буде прикута до змагань, які своєю популярністю поступаються хіба що Олімпійським іграм. Власне, ці змагання й вийшли зі сучасних Олімпіад. На другій з них, у 1900 році в Парижі, був проведений перший футбольний турнір, у якому взяли участь лише три збірні – Бельгії, Великої Британії і Франції (перемогли британці). Але й на наступних Олімпіадах футбол у великій програмі олімпійських стартів нічим не виділявся. І це тоді, коли популярність футболу у світі зростала й він поступово завойовував у спорті лідерські позиції.

І ось на авансцену вийшли двоє друзів-соратників – Жюль Ріме та Анрі Делоне, які поставили собі за мету паралельно з олімпійськими футбольними турнірами проводити футбольні першості світу. Спочатку вони працювали пліч-о-пліч на чолі Федерації футболу Франції, а коли в 1921 році Ріме обрали президентом ФІФА, то запропонував кандидатуру свого друга на пост генерального секретаря цієї організації, і той, як і у французькій федерації, став його найближчим подвижником, зокрема, й у задумі проводити чемпіонати світу з футболу. Ріме висунув цю ідею, а Делоне її енергійно підтримав. Сто років тому на конгресі ФІФА Анрі Делоне заявив, що «сьогодні вже не можна тримати футбол за стінами Олімпійських ігор». Тоді ж було ухвалене рішення не відкладати реалізацію цього задуму в довгу шухляду і провести перший чемпіонат світу вже через чотири роки, у 1930-му.

ФІФА НЕ МАЛА ЖОДНОГО ДОЛАРА. ВИРУЧИВ УРУГВАЙ

Міжнародна федерація футболу не мала тоді навіть банківського рахунку. Як в таких умовах проводити світовий чемпіонат? Відповідь на це питання згодився дати Уругвай. Саме ця невелика латиноамериканська країна, перед тим як взятися за організацію чемпіонату, виграла футбольні турніри на двох Олімпійських іграх – у 1924 році в Парижі й у 1928-му в Амстердамі. 

ФІФА зважила й на інший аргумент: у 1930 році відзначали сторіччя з дня проголошення незалежності Уругваю. Крім того, за короткий час, менш як за два роки, Уругвай взявся збудувати в Монтевідео стадіон на 75 тисяч місць. Уругвайці навіть оплатили корабель, на якому з Європи прибули на чемпіонат команди-учасниці. До речі, на його борту перебував і Жюль Ріме, в багажі якого був кубок для переможців – золота статуетка богині перемоги Ніки (ця богиня з давньогрецької міфології символізувала тріумф і звитягу в різних змаганнях і битвах).

Як відомо, саме збірна Уругваю першою здобула цей заповітний трофей. Не могла, мабуть, за цих обставин не здобути. В дебютному чемпіонаті світу взяло участь лише тринадцять команд. З них тільки чотири представляли Європу, інші – Північну та Південну Америки. 

Саме латиноамериканці стали фаворитами першого чемпіонату. У фінальному матчі зійшлися збірні країн-сусідок – Аргентини та Уругваю. Матч був напруженим. Спочатку в рахунку повели аргентинці. Але більший на ту пору досвід, а головне підтримка трибун схилили врешті терези на користь господарів поля. Уругвайці перемогли 4:2 і стали першими володарями статуетки богині Ніки. Третє місце посіла збірна Югославії, четверте – США.

ЗАКОНОМІРНОСТІ Й СЕНСАЦІЇ

Так у проведенні світових мундіалів був зроблений перший крок. Загалом відбулося відтоді 22 футбольні чемпіонати світу. Нагадаємо читачам, хто став їхніми переможцями і призерами. Через чотири роки в Італії, де вже панував фашистський режим диктатора Муссоліні, перемогла збірна цієї країни, яка у фіналі виграла з рахунком 2:1 у Чехословаччини. Третє місце посіла Німеччина, обігравши Австрію 3:2. У Франції 1938 року за Кубок світу змагалися 35 команд, але фінал також став європейським. У ньому Італія знову стала переможцем, обігравши з рахунком 4:2 збірну Угорщини. Бразильці посіли третє місце, перемігши шведів з таким самим рахунком, – 4:2.

Після цього була дванадцятирічна пауза, спричинена Другою світовою війною. Четвертий чемпіонат приймала Бразилія, команда якої небезпідставно вважалася фавориткою турніру. Вона впевнено перемагала, але тільки до фіналу. У вирішальному матчі з Уругваєм бразильці сенсаційно поступилися – 1:2. На третє місце вийшла Швеція, вигравши в іспанців 3:1.

Інтрига п’ятого чемпіонату, який приймала Швейцарія, полягала в тому, хто зможе протистояти збірній Угорщини, яка мала рівний склад прекрасних гравців і впродовж тривалого часу нікому не програвала. Хто кине їй виклик? Називали різні команди, але аж ніяк не збірну ФРН, яку вважали аутсайдером. Але саме вона дійшла до фіналу і, програючи угорцям 0:2, зуміла вирвати перемогу з рахунком 3:2. Провідним учасникам того матчу в ряді німецьких міст поставили пам’ятники. Австрійці посіли третє місце, обігравши уругвайців 3:1.

На полях Швеції влітку 1958 року нарешті прийшов час тріумфів для збірної Бразилії. Нове покоління її гравців, зокрема таких, як Пеле, Гаррінча, Діді, Вава, Жільмар, Амарілдо, Загало, продемонструвало на шведських стадіонах небачену досі гру і впевнено перемогло. У фіналі бразильці обіграли господарів поля 5:2. Третє місце здобула команда Франції.

На чилійському мундіалі 1962 р. вдруге підряд звання чемпіонів завоювали бразильці, які зберегли свій переможний «шведський» склад. У фіналі їм протистояла збірна Чехословаччини, яка вчинила впертий опір фаворитам, але зрештою поступилася 1:3. Третє місце посіли чилійці.

У 1966 році футбол повернувся туди, де починалася його сучасна історія, на Британські острови. І збірна господарів чемпіонату блискуче скористалася фактором свого поля. Звичайно, не тільки цим, а й підбором гравців та їхньою блискучою грою. У вирішальному матчі англійці перемогли в додатковий час команду ФРН 4:2. Третє місце посіли португальці, обігравши збірну СРСР, за яку виступало кілька динамівців Києва – Сабо, Серебреніков, Островський, Поркуян – з рахунком 2:1. 

Збірна Бразилії втретє у своїй історії стала чемпіоном світу в 1970 році у Мексиці. Згідно з правилами, така кількість перемог дала їй змогу отримати статуетку «Золота богиня Ніка» на вічне зберігання.

Утретє це звання здобув Пеле: ні до, ні після нього ніхто стільки чемпіонатів світу не вигравав. Про явну перевагу бразильців свідчить те, що вони переконливо виграли всі шість матчів, також фінал в італійців – 4:1. Третє місце, перемігши уругвайців 1:0, посіла команда ФРН.

Першість 1974 року в Німеччині пройшла під знаком тотального футболу, який запропонували збірна Голландії та її тренер Рінус Міхельс. У фіналі їй протистояли господарі чемпіонату, які грали в класичному, силовому стилі. Західні німці зберегли більше сил для вирішальної гри і за шаленої підтримки трибун перемогли 2:1. Сюрпризом стала перемога Польщі над Бразилією (1:0) у боротьбі за бронзові нагороди.

За шість місяців до проведення чемпіонату 1978 р. в Аргентині стався військовий переворот, і у ФІФА серйозно зайнялися пошуком іншої країни для фінальної частини змагань. Хотіли навіть знову провести її у Федеративній Німеччині. Але аргентинські військові дали всі можливі гарантії безпеки для учасників змагань і глядачів. У підсумку аргентинська збірна стала переможницею чемпіонату. У фіналі їй протистояла зіркова збірна Голландії, але поступилася господарям у додатковий час 1:3. У матчі за третє місце бразильці перемогли італійців 3:1.

У 1982 році в Іспанії програма чемпіонату зазнала змін. Кількість команд-учасниць фінальної частини ФІФА збільшила зі 16 до 24. Перемогли італійці. Але спочатку вони в першому груповому турнірі зіграли три матчі внічию і вийшли з групи тільки тому, що забили на один м’яч більше, ніж збірна Камеруну. На наступному груповому етапі Італія обіграла Аргентину і Бразилію. У півфіналі італійці перемогли поляків 2:0, а у фіналі – західних німців 3:1. Цей чемпіонат став успішним і для поляків, які виграли бронзові медалі у французів – 3:2.

Мексика в 1986 році стала першою країною, яка приймала чемпіонат світу вдруге (тепер на її полях відбудуться кілька матчів нинішнього чемпіонату). Річ у тім, що прийшла черга проводити першість «неєвропейській» країні, а інші континенти, крім американського, до цього ще не були готові. Багатообіцяльним був старт на мексиканському мундіалі збірної Валерія Лобановського, більшість гравців якої становили футболісти київського «Динамо», які в чудовому стилі виграли перед тим Кубок володарів кубків європейських країн. Але сил в них на матч з бельгійцями не вистачило. А перемогла в Мексиці Аргентина, у якій виділявся своєю віртуозною грою Дієго Марадона. У фіналі аргентинці виграли у збірної ФРН 3:2. Французи зайняли третю сходинку, перемігши з рахунком 4:2 бельгійців.

У 1990 році в Італії фаворитом вважалася збірна господарів чемпіонату. Але її максимумом стало третє місце: у матчі за бронзові медалі італійці перемогли англійців 2:1. Знову обнадійливі перспективи мала збірна Валерія Лобановського (на базі «Динамо»), яка за два роки до цього посіла друге місце на чемпіонаті Європи. Але в Італії вона поступилася збірним Аргентини і Румунії, і розгром команди Камеруну (4:0) їй вже нічого не дав. Маловиразний фінал ФРН – Аргентина завдяки одному голу з пенальті приніс перемогу збірній з європейського континенту.

У Сполучених Штатах, як відомо, більш популярний американський футбол. Він мало чим нагадує футбол, народжений в Англії, так званий сокер. Але ФІФА отримала від Сполучених Штатів фінансові гарантії та запевнення, що успішно організують і проведуть фінальний турнір чемпіонату. Так і сталося. Звання чемпіона розіграли у вирішальному матчі збірні Бразилії та Італії. І в основний, і в додатковий час м’ячів забито не було. А в серії пенальті фатальний промах допустив найкращий гравець італійської збірної і всього турніру Роберто Баджо. Бразильці виграли 3:2. У матчі за третє місце Швеція перемогла Болгарію з рахунком 4:0.

Географія футболу розширювалася, і ФІФА ухвалила рішення збільшити кількість учасників фінальної частини змагань з 24 до 32. У вирішальному двобої зустрілися збірні Бразилії і Франції. Усі чекали видовищної гри, напруженого поєдинку. Але гра у бразильських зірок і найяскравішої з них Роналдо не склалася. Господарі чемпіонату забили їм три сухих м’ячі. Для нас, українських уболівальників, цей чемпіонат запам’ятався тим, що в ньому вперше самостійною командою виступила національна збірна України. У кваліфікації їй дісталися непрості суперники, зокрема Німеччина та Португалія.

Наша команда посіла друге місце і вийшла у плейоф на хорватів. У Загребі наша збірна поступилася 0:2, а в Києві завдяки точному ударові Андрія Шевченка повела в рахунку вже на четвертій хвилині. Невдовзі забила й другий гол, який норвезький арбітр Р. Педерсон несправедливо не зарахував. У Францію поїхали хорвати, які там посіли третє місце, поступившись у змаганні за бронзу голландцям 1:2.

Південна Корея та Японія у 2002 році. Цей чемпіонат вперше приймала Азія і вперше відразу дві країни. Хто б міг до фінального турніру уявити, що чинні чемпіони світу французи посядуть там останнє місце в групі, не забивши жодного м’яча. Зате фіналісти попередньої першості бразильці та їхній лідер Роналдо цього разу були на висоті. У фіналі їм протистояли німці. Якби перемогла Німеччина, то вона б учетверте стала чемпіоном світу і зрівнялася за цим показником з бразильцями. Але перемогла Бразилія 2:0, уп’яте ставши найсильнішою в світі. Третє місце несподівано посіла Туреччина, яка обіграла Корею 3:2.

Мундіаль 2006 року в Німеччині був найуспішніший для України. Наша національна збірна за результатами жеребкування потрапила в другу кваліфікаційну європейську групу, яку футбольні фахівці відразу назвали однією з найсильніших, адже суперниками українців стали чинні чемпіони Європи греки, бронзові призери попередньої світової першості турки, ексчемпіони Європи данці. Та й грузини, албанці й казахи були здатні на сюрпризи. Але головний тренер нашої команди Олег Блохін перед змаганнями заявив, що бере курс тільки на перше місце в групі. І цієї мети було в прекрасному стилі досягнуто.

Із 25 очками українська команда фінішувала першою. Почавши у фінальній частині з прикрої поразки від іспанців 0:4, українці після цього обіграли збірні Саудівської Аравії 4:0 і Тунісу 1:0 і вийшли в одну восьму фіналу на Швейцарію. У Кельні і в основний, і в додатковий час жодна з команд голів не забила. А серія пенальті стала бенефісом для нашого голкіпера Олександра Шовковського, який не пропустив жодного м’яча. Цей рекорд можна повторити, але не побити! Отже, 3:0, і Україна – серед восьми найсильніших команд планети. Далі нашим суперником була Італія. У Гамбурзі вона виявилася найсильнішою – 3:0. Саме Італія стала у Німеччині чемпіоном, обігравши у фіналі по пенальті Францію (в основний і додатковий час – 1:1). Можливо, цей фінал міг би скластися для французів і по-іншому, якби не вилучення з їхніх рядів плеймейкера Зінедіна Зідана. На третій сходинці – Німеччина, яка зайняла її завдяки перемозі над Португалією 3:1.

Чемпіонат світу 2010 року прийшов на Африканський континент, у найбагатшу його країну. Це була 19-та першість, і одна з її інтриг полягала в тому, хто ж вирветься вперед: Європа чи Південна Америка. До ігор у ПАР рахунок між ними був нічийний – 9:9. Водночас спостерігалась одна закономірність: європейці перемагали тільки на своїй «континентальній території». За межами Європи – жодного разу. Але тепер традицію зламано. І зробили це іспанці, які були на піднесенні, вигравши за два роки до цього чемпіонат Європи. І на полях Південної Африки вони домінували, обігравши у додатковий час фінальної гри голландців – 1:0. Третє місце виборола Німеччина, здолавши збірну Уругваю 3:2.

Українська збірна, яку очолював Олексій Михайличенко, була близька до того, щоб поїхати на південь Африки. У шостій відбірковій групі вона посіла друге місце, поступившись першим Англії і випередивши Хорватію. Отже, знову плейоф. Наш суперник цього разу – Греція. Перша гра – в Афінах, і в ній українці домагаються задовільного для двораундового змагання результату – нічия 0:0. На жаль, у матчі на своєму полі, у Донецьку, через грубу помилку захисників пропускаємо прикрий м’яч і вибуваємо…

Бразилія у 2014 році. Знову, як і в 1950-му, коли Бразилія приймала четвертий чемпіонат, її вважали фаворитом турніру. І знову осічка. Особливо всіх вразив приголомшливий рахунок, з яким господарі чемпіонату поступились у півфіналі Німеччині, – 1:7. Німці й виграли цю першість. У напруженому фіналі вони здолали аргентинців завдяки єдиному в цій грі голу Гетце на 113-й хвилині. Третє місце посіла команда Нідерландів, розгромивши з рахунком 3:0 Бразилію.

Збірна України (цього разу під керівництвом Михайла Фоменка) знову не оминула нещасливий для неї плейоф. А вона ж була дуже близька до того, щоб створити сенсацію і випередити Англію. З англійцями українці двічі зіграли внічию і двічі обіграли неслабку збірну Польщі. Але все зіпсували поразка на своєму полі від Чорногорії 0:1 і нульова нічия у виїзному матчі з Молдовою. У результаті цього – відставання від англійців на одне очко. Ну а в плейоф нас чекала Франція: 2:0 у Києві, але 0:3 в Парижі.

Ще відразу після голосування за кандидатуру Росії на проведення чемпіонату 2018 р. в інформаційному просторі з’явилися публікації про наявність доказів підкупу чиновників ФІФА. Цю інформацію підтвердило і Міністерство юстиції США. Скандалом з боку організаторів турніру закінчився й епізод після матчу росіян з хорватами (у серії пенальті перемогла Хорватія), коли ексгравці київського «Динамо» хорватський захисник Домагой Віда і член тренерського штабу збірної Хорватії Огнєн Вукоєвич заявили на відео, що присвятили перемогу своїй колишній команді та Україні. Щодо самого чемпіонату, то Хорватія в ньому дійшла до фіналу, поступившись збірній Франції 2:4. У матчі за третє місце Бельгія обіграла Англію – 2:0.

Чемпіонат-2022 у Катарі відбувся в незвичну для подібних турнірів пору, з 20 листопада до 18 грудня 2022 року, через високі температури в цій країні влітку. Його виграла збірна Аргентини, обігравши після нічиєї в додатковий час (3:3) в серії пенальті (4:2) команду Франції. Фінал у Катарі запам’ятався насамперед грою двох суперзірок сучасного футболу – 35-річного на той час Ліонеля Мессі, володаря найвищих нагород, звань і відзнак футбольного світу, і Кіліана Мбаппе, на десять років молодшого від нього. Якщо рахувати забиті голи, з рахунком 3:2 переміг француз (він же став найкращим бомбардиром чемпіонату в Катарі), але ж у підсумку виграли аргентинці... 

На шляху до Катару нашу збірну чекав черговий плейоф. Після першості Європи-2020, на якому українці під керівництвом Андрія Шевченка дійшли до чвертьфіналу, ми могли сподіватися на успішний виступ цього покоління збірної, яку очолив Олександр Петраков. На кваліфікаційному етапі найсерйознішим суперником наших футболістів були французи, і українська збірна зіграла з ними гідно – у Парижі й Києві нічиї з однаковим рахунком 1:1. Але як прикро було задовольнятися нічийними результатами в домашній грі з Фінляндією і в двох поєдинках з Казахстаном! Поширена думка, що в сучасному футболі слабких суперників немає, сюрприз може піднести будь-яка збірна. Це так, але в цьому разі доречна й інша думка: про мимовільну недооцінку суперника, втрату належної мотивації, брак концентрації, особливо на останніх хвилинах матчів. Адже коли на фініші групового турніру потрібно було рятувати становище, наші футболісти мобілізувалися і здобули перемоги у виїзних матчах з Боснією і Герцеговиною та Фінляндією. Щодо французів, то вони виграли кваліфікацію, на шість очок випередивши українську збірну: Франція – 18 очок, Україна – 12, Фінляндія – 11, Боснія і Герцеговина – 7, Казахстан – 3.

Отже, знову плейоф. Але цього разу ускладнений, бо на Україну в лютому 2022 року пішла повномасштабною війною Росія, і нашій збірній довелося готуватися до нього в екстремальних умовах та грати на полях суперників. Першого з них, збірну Шотландії, команда України перемогла в Глазго 3:1 (голи в нашій команді записали на свій рахунок Ярмоленко, Яремчук і Довбик). А на матч з невтомленою збірною Уельсу на її полі вже, мабуть, не вистачило сил. Єдиний гол у цьому поєдинку забив Андрій Ярмоленко, але, на жаль, у свої ворота. Так під дощовим небом Кардіффа й розтанули наші надії побачити українську збірну в Катарі.

МУНДІАЛІ ЗМІНЮЮТЬ ГЕОГРАФІЮ

Перед 23 чемпіонатом світу ФІФА ухвалила рішення про нове збільшення кількості команд-учасниць фінальної частини змагань. Тепер їх 48, на 16 більше, ніж було в Катарі. Суттєво змінилась і географія проведення змагань. Вона охоплює три величезні країни Північної Америки – Канаду, Мексику і США. Чи міг з ними хто-небудь конкурувати під час розгляду заявок? Упевнений, що ні. Що й підтвердило голосування, яке відбулося 13 червня 2018 року. У його результаті три названі країни набрали 134 голоси, тоді як їхній конкурент у вирішальному голосуванні Марокко – лише 65. 

Отже, перед нами приклад гігантизму в проведенні фінальної частини світових чемпіонатів (подібну до цієї картину бачимо і в поступовому розширенні програми Олімпійських ігор). На перший погляд, тенденція позитивна, адже до головного етапу змагань за світову футбольну першість залучаються нові регіони, території, країни, і це слугує зміцненню впливу й розширенню популярності спорту номер один, яким, безперечно, є на планеті футбол. Але не може не турбувати очевидна проблема зниження змагального рівня головного футбольного турніру чотириріччя. 

Скільки команд делегували в Північну Америку різні континенти і регіони планети? Найбільше збірних представлятимуть УЄФА (Союз європейських футбольних асоціацій) – 16 (Австрія, Англія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія. Туреччина, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Шотландія). Азійська конфедерація футболу (АФК) цього разу матиме дев’ять представників (Австралію, Ірак, Іран, Йорданію, Катар, Південну Корею, Саудівську Аравію, Узбекистан, Японію). З Африканського континенту, від КАФ у Північній Америці змагатимуться Алжир, Гана, ДР Конго, Єгипет, Кабо-Верде, Кот-д’Івуар, Марокко, Південна Африка, Сенегал, Туніс. КОНКАКАФ (Конфедерація футболу Північної і Центральної Америки) делегує на «свій чемпіонат» шість збірних – Гаїті, Канади (господар), Кюрасао, Мексики (господар), Панами, США (господар). Стільки ж збірних буде від КОНМЕБОЛ (Південноамериканської футбольної конфедерації): Аргентина, Бразилія, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Уругвай. Океанію представлятиме Нова Зеландія.

Звісно, нас найбільше хвилює те, що навіть при цьому розширенні кола учасників фінальної частини світової першості серед них не буде України. Мала втіха від того, що нашій національній команді доводиться змагатися за путівку на мундіалі в Європі, де найсильніші за складом учасники кваліфікаційних турнірів, що, мовляв, через їхній гостроконкурентний характер не пройшла відбір група визнаних у світі команд, зокрема й чотириразовий чемпіон мундіалів Італія. 

Можна знову бідкатися з приводу того, як не щастить Україні у плейофівських двобоях (справді, із шести потраплянь у плейофи українцям жодного разу не вдавалося виходити з них переможцями). Звісно, цього разу, щоб уникнути нездоланного поки що плейофу, нашій збірній потрібно було посісти в групі перше місце, обійшовши сильну команду Франції. Але поборотися за путівку зі Швецією нам, вважаю, було цілком до снаги. Що цьому завадило? За всіх надскладних обставин, пов’язаних з російською агресією проти України, чи не головна з проблем криється, мабуть, у сфері психології, у недостатній впевненості наших футболістів і їхніх наставників у своїх силах, невмінні «тримати удар», коли обставини обертаються проти тебе, у неналежній мобілізації, нездатності виривати перемогу на морально-вольових якостях, у підсвідомій готовності грати «другу скрипку» у кваліфікаційній групі та неспроможності кинути виклик визнаним фаворитам (у цьому разі тій самій збірній Франції). Ще раз із приємністю згадаємо: найбільший і поки що єдиний успіх на чемпіонатах світу був досягнутий збірною України в 2006 році, коли цей психологічний бар’єр нашим тренерам і гравцям вдалося подолати, і тоді й на нашій футбольній вулиці було свято.

Нам залишається чекати наступного чотириріччя і сподіватися на прогрес в українському футболі, де, до слова, не бракує яскравих талантів. А нині стежитимемо за футбольними баталіями 48 команд на полях трьох країн Північної Америки. За сто років, відколи на конгресі ФІФА було ухвалене рішення проводити чемпіонати світу, у світовому футболі багато що змінилося. Перед першим чемпіонатом в Уругваї ФІФА не мала жодного долара і навіть банківського рахунку. А тепер, завдяки переважно рекламі та спонсорам, бюджет цієї організації на проведення ЧС-26 становить 727 млн американських доларів. Переможець чемпіонату отримає 50 млн, а кожна команда-учасниця групового етапу – по 9 млн доларів. Міжнародна федерація футболу нині – одна з найбільших організацій у світі, у якій 211 членів, а її щорічний заробіток становить понад 30 млн доларів.

Жоден вид спорту не може конкурувати з футболом. Очікується, що всесвітня телевізійна аудиторія нинішнього чемпіонату перевищить 5 мільярдів телеглядачів, а фінальна гра збере біля телеекранів приблизно півтора мільярда футбольних уболівальників. Футбол гуртує людей різного віку, переконань, професій, характерів, консолідує нації та народи, вносить багатоманіття емоційних проявів і яскравих барв у наше повсякденне, не завжди втішне й мирне життя.

Михайло Сорока, заслужений журналіст України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства